Доктор біблійного богослов’я о. Юрій Щурко про Божий план спасіння, Його довготерпеливість, другий прихід Христа, кінець світу та про те, як позбутися страху перед ним

Здавна людей цікавило що ж буде наостанку, і різні культури мали своє трактування того, як і коли ж це станеться. Останнім часом це питання знову випливло на поверхню у зв’язку з обіцяним календарем майя кінцем світу наприкінці цього року. Позавчора, у четвер, християни східного обряду святкували Вознесіння – одне з 12 найбільших у році християнських свят, яке пригадує нам про відхід Ісуса Христа до Отця і про обіцянку другого пришестя – парусії.

Про те, чого навчає про останні часи Христова Церква, коли і задля чого станеться другий прихід Месії сьогодні “Пошта” спілкується із доктором біблійного богослов’я, керівником духовно-пасторального відділу УКУ о. Юрієм Щурком.

– У Біблії, особливо у пророків, дуже виразно звучить тема дня Господнього. Як розуміли останні часи сучасники Ісуса?

– У часі, коли жив Ісус, сподівалися, що Бог в особливий спосіб навідається до свого народу, як робив це багато разів, і пошле того, кого обіцяв Давидові, Авраамові, багатьом пророкам, щоб відновити Ізраїль в його територіях, засудити його ворогів та відступників у самому Ізраїлі. Очевидно, ці речі розглядалися в націоналістично-політичній перспективі – все відбудеться заради країни. Ознакою появи помазаника Божого, який прийде утвердити Боже царство серед народу Ізраїля і зацарює на Сіоні, буде воскресіння мертвих. Юдеї розуміли прихід Месії як останні часи, а ми кажемо, що це був їх початок, і вони триватимуть до другого приходу Христа.

– Чому відбулося не зов­сім так?

– Євангеліє і весь Новий Завіт кажуть нам, що все те, чого чекали сучасники Ісуса, відбулося, але не з цілим народом, а з однією особою, представником цього народу, чоловіком і Богом в одній особі, Ісусом з Назарету. Сам Ісус, будучи на землі і знаючи настрої своїх сучасників, говорив, що дуже важливо розпізнавати знаки часу. Але кінець світу Він бачив в подальшій перспективі.

– Коли цей день наступить? 

– Ісус завжди говорив, що цей день прийде несподівано, як злодій уночі. Він навчав, що нам потрібно жити в чуванні, з запаленими свічками, чекаючи Його повернення, бо знав, що спочатку Він має померти, а Добра Новина мусить голоситися усім людям. У часі другого приходу Він з’явиться тоді, коли благодаттю Святого Духа в Церкві зберуться всі діти Божі, які є розсіяні. Тому наша постава має бути поставою чування, поставою слуг, котрі є підперезані (не знімають своїх поясів, не лягають спати – “Пошта”) і чекають повернення свого пана.

Жити у святості і любові

– Наскільки важливим було це питання для перших християн?

– Перші християни з нетерпінням чекали другого приходу Христа. А два перші твори записані в Новому Завіті – перше і друге Послання апостола Павла до солунян – є творами есхатологічними. Солунян цікавило конкретне питання, що буде з тими християнами, які вже померли, так і  не доживши до другого приходу, і коли він настане? У відповідь Павло пише своє Перше послання до солунян, щоб вказати, що нічого поганого не трапиться, що вони воскреснуть. 

– Які акценти ставить апостол Павло?

– Апостол Павло наголошує передусім на житті у святості і любові. Саме це має цікавити християн, а не те, коли прийде Христос. Бо писання Нового Завіту відповіді на це питання не дає. Людей має цікавити те, що діється у їх серці, чи є там місце для Господа. Про дату, що звичайно є сенсацією всіх сучасних медіа,  Павло каже дуже конкретно: “А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоби до Вас писати. Самі бо знаєте, день Господній прийде, як злодій уночі”. Він повторює те, що сказав Ісус ще за життя, і що є записано у Євангелії. 

– Сьогодні маємо багато свідчень неадекватних дій, наприклад, люди, очікуючи кінця світу, продають майно, чи і тоді були подібні речі?

– Знайшлися люди, які поширювали чутки про те, буцімто є якесь таємне послання від Павла для окремих людей, де вказана конкретна дата, і треба все покинути і йти назустріч Месії. Люди продавали маєтки, як деякі сучасні сектанти, а побачивши, що Христос не приходить, жили за рахунок інших. Саме тому Павло пише ІІ послання до Солунян, у якому застерігає від цього та уточнює що перед приходом Христа буде відступництво, багато святих речей будуть неналежно трактовано. Те, що ми дуже часто  бачимо у сучасному світі.

– Яку загальну перспективу вимальовує Новий Завіт? 

– Ця перспектива – довготерпеливість Божа, щоб всі могли врятуватися. Господь є терплячий, бо в такому розтягнутому часі дає можливість кожному, хто хоче прийняти приготоване Ним від створення світу, аби кожен міг це зробити. Через хрещення ми стаємо причасні до нового життя і очікуємо нової його повноти в часі парусії, але спершу Євангеліє має бути проповідуване “до кінців землі”. Бог бажає “втерти кожну сльозу”, бути “всім і у всьому”, щоби відтак настало “нове небо і нова земля” і цей світ, який Бог сотворив і сказав, що він є добрий, у часі другого приходу був не знищений, а переображений, бо все у Божому задумі має позитивну мету…

Кінець світу чи кінець зла

– Сьогодні часто, особливо у фільмах, можна побачити трактування кінця, як  екологічної катастрофи, від якої гине планета. Чи згідно Святого Письма світ має загинути?

– Коли Бог творить землю, після кожного дня творіння каже, що все сотворене було добре. На самому початку Біблії, у першій главі – в книзі Буття – говорить про створення неба і землі, остання книга – Одкровення – в передостанніх главах говорить про нове небо і нову землю як щось, що буде перемінене. Те саме говорить ап. Петро в своєму соборному посланні, що ті первні землі будуть перемінені, але не будуть знищені. Тому маємо розуміти, що не світ буде знищений, а зло.

– Чи буде знищена людина?

– Ми розуміємо, що все, що походить від Бога – є добре. Тому Боже бажання є переміна всього, а не знищення. Бог приходить для того, щоби тільки гріх винес­ти на суд, і, як каже ап. Павло в посланні до Коринтян в 15 главі, що її ми називаємо “євангелієм воскресіння”, щоби був знищений останній ворог – смерть, який є наслідком цього гріха, але ніяк не людина чи будь-що матеріальне, яке є творінням Божим.

Любов проганяє страх

– Інтернет рясніє повідомленнями про те, що там чи там деякі люди будують бункери, запасаються продуктами. Чи можна пересидіти в бункері кінець світу?

– Ще майже 3 тисячі років тому Давид сказав: “Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?”. Псалом каже: “Господня земля і повнота її, вселенна і всі, що живуть у ній”. І Бог, в якому ми перебуваємо, знає нас від лона матері, Він записав нас в себе на долонях, як каже пророк Ісая. Цей Бог не є Богом, від якого можна ховатися в бункері, бо це вже пройдений етап. Адам ховався від Бога за деревом. Це вказує радше на короткозорість людини у стосунку до Бога. Якщо ми уявляємо Бога як якусь обмежену особу, то від Нього може й можливо сховатися, але тільки у своєму кволому розумі. Якщо ми розуміємо Бога, як творця грандіозної Вселенної, яку ми не можемо навіть до кінця осмислити і окреслити, та про яку ми знаємо ще дуже мало, то всілякі людські висновки і уявлення щодо Бога мають доволі комічний вигляд.

– Перші християни очікували парусію як радісну подію, чому сьогодні це породжує страх у більшості людей?

– Через незнання того, ким насправді є Бог, ким є вони самі. Книга Мудрості каже, що страх це занехаяння допомоги, яку подає розум.  А ап. Павло – що Христос прийшов і розум нам дав, щоб ми Правдивого пізнали. Всякий страх і непевність породжується від того, що чуємося самотніми у цьому світі, не знаємо звідки ми і для чого тут є. Коли ж читаємо Слово Боже, то довідуємося правду про Бога, про нас самих, про наше минуле, теперішнє і  майбутнє. Тоді ми відчуваємо, що є люблені, як каже псалом Давида, немов дитя на руках у матері. Ісус казав: “Пізнайте правду, і правда визволить вас”. Маємо зустрітися з воскреслим, щоби через зустріч з Ним ми втратили всякі ілюзії про Бога. Бо як ми зустрічаємося з Богом, пізнаємо його любов, тоді ця досконала любов, як каже Євангеліє від Йоана, проганяє страх. 

– Чому не потрібно боятися?

– Бо Ісус каже в Євангелії від Йоана: “Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ”, – а в Луки: “Син бо Чоловічий прийшов, щоб шукати і спасти навіть те, що загинуло”. Навіть там де ми не сміємо припускати кращу перспективу, Бог хоче подарувати щось більше. Коли людина відкриває для себе Бога, про якого говорить Біблія, вона раптом відкриває для себе значно оптимістичнішу перспективу. Незнання Бога породжує страх і дуже викривлені уявлення про Його прихід. Парусія є торжеством Царства і нагорода для всіх тих, що не схилили, як каже книга Одкровення, свої ноги перед дияволом, не пішли його дорогами, але вибрали вузьку дорогу і отримали життя вічне. 

– Як же позбутися цього страху, боязні?

– Пізнавати Бога: приходити в храм, брати участь в богослужіннях, слухати і читати Слово Боже, розважати над ним. Цим словом людина очищується, бо цим словом Бог створив світ, тож і з нас може створити нову людину, дати нове життя. Часом це може видаватися надто оптимістичним. Цим словом Бог викликав до життя все, що існує, ним оживив чотириденного смердючого від тління Лазаря. І цим самим словом, яке є словом євангелія – силою Божою на спасіння кожному, хто довірить своє життя Богові, як каже ап. Павло в посланні до Римлян, людина яка приходить до храму може бути відновлена і через прийняття тіла і крові Христових може прийняти в своє життя Ісуса. І це буде тільки початок, поштовх для того щоби читати це Слово вдома, зі своєю родиною, розважати над ним і отримувати ту силу і все те, що світ не може дати – мир і радість, яку людина може прийняти тільки від Того, хто є джерелом цієї радості.  

Продовження розмови читайте у наступному числі “Пошти”