До 200-річчя з дня народження видатного угорського композитора Ференца Ліста

Навесні 1885 року молодий піаніст Страдаль зачитує “Parerga” Шопенгауера старіючому майстру Ференцу Лісту в його будапештській квартирі. У главі “Критика, успіх та слава” вони доходять до знаменитих стрічок про піротехніка, який спалив свої чудові ракети і потім помітив, що всі глядачі були сліпими. На цій фразі Ліст із сумом говорить, що вже давно вважав себе таким піротехніком, однак настане час, коли його незряча публіка прозріє. Та публіка не стала зрячою. Навпаки, найбільша слава, успіх та визнання були в Ліста приблизно до середини XIX століття. Пізніше публіка про нього забула – у той час усі захоплювалися Ріхардом Вагнером. Навіть рідна донька Ліста Козьма назвала його “перегорнутою сторінкою минулого століття”. У ХХ сторіччі музику Ференца виконували приблизно до 1970 року. 

Незважаючи на те, що Ліст усе ж увійшов в історію як видатний композитор і піаніст, його твори не так часто можна почути в консерваторіях, музичних училищах, філармоніях, а що вже й казати про радіо та телебачення. Мені відома тільки одна піаністка, яка у 1960-х роках високопрофесійно виконала сольний  концерт, що складався з лише творів Ференца Ліста. Це була студентка консерваторії ім. М. Лисенка (зараз – Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка) Руслана Штеренберг.

Занепала слава творів не тільки Ліста, проте й інших композиторів-класиків. На радіо й телебаченні в основному звучить естрадно-розважальна музика, й дуже рідко можна почути класичну. Це є трагедією ХХ і ХХІ століть. Звісно, класику не кожний може сприймати, тому перед прослуховуванням потрібно знати хоч якусь інформацію про зміст та стиль виконуваного твору. 

Час комп’ютерних технологій – це величезне досягнення науки, проте це не аж ніяк не привід забувати геніальні музичні твори минулого. Хочеться вірити, що культура й класичне мистецтво зокрема відродиться. Однак наразі це тільки мрія.