12 липня християни східного обряду вшановуватимуть пам’ять верховних апостолів Петра і Павла

Святі Петро і Павло по-різному прийшли до Христа, але обидва  поширювали Христове вчення між народами, обидва як мученики загинули в Римі за правління імператора Нерона, обидва вважалися стовпами Церкви Христової і почиталися як первоверховні, а їх пам’ять звершується в один день – 29 червня, тобто12 липня за звичним для нас календарем. Петро і Павло – два діаметрально протилежні характери, два приклади відданого служіння: щирий простак і натхненний оратор.
Петро, що звався спершу Симоном, був сином рибалки і братом апостола Андрія Первозваного, який і привів його до Христа. Не обтяжений освітою або вченістю Петро був дуже простою і щирою людиною, його мова запальна і відверта, він схильний до негайної та рішучої дії. Петро стає учасником багатьох подій, описаних у Євангеліях та Діяннях. Саме його тещу зцілив Христос – і це було одне з перших чудес. Саме Петро вперше визнав у Христі Господа, вжахнувся і в священному, побожному страху став благати Христа: “Вийди від мене, бо я грішна людина”.
Петра називають апостолом надії християнської. Адже, відрікшись від Христа після Його арешту, він знаходить у собі силу визнати своє зрадництво і покаятися у своїй слабкості. Після чого саме йому Господь тричі стверджує в апостольському покликанні словами – “паси овець моїх”.
За переказами, апостол Марко написав своє Євангеліє для римських християн зі слів апостола Петра. Під кінець життя апостол Петро повернувся до Рима, де і прийняв мученицьку смерть через розп’яття. Ця подія стала основою роману Генріха Сенкевича “Quo vadis”, або “Камо грядеши, Господи”.
Павло, знаний спершу як Савло, – повна протилежність Петрові: син багатих і знатних батьків, римський громадянин, учень відомого іудейського законовчителя Гамаліїла, “книжник і фарисей”, він проявив себе як запеклий гонитель перших християн.
Господь на шляху в Дамаск чудесним способом покликав його до апостольського служіння. Яскраве світло осліпило його, а зі світла пролунав голос: “Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?” На питання Савла: “Хто Ти?” – Господь відповів: “Я – Ісус, що Його переслідуєш”. Господь наказав Савлу йти в Дамаск, де йому буде вказано, що робити далі. Супутники Савла чули голос Христа, але світла не бачили.
Навчений у вірі, під час хрещення у момент занурення у воду Савло прозрів. З цього часу він став ревним проповідником перш гнаного вчення.
Навернення Павла відбулося на 30-му році життя, після цього – ще 30 років апостольського служіння. Переживши особисту зустріч із Христом, Павло свідчить про нього перед народами, наставляє у вірі. Він робить кілька місіонерських подорожей і проповідує в Аравії, Сирії, Палестині, на Кіпрі, в Антіохії, в Афінах та багатьох інших містах. Усюди творить чудеса і терпить гоніння. Апостол народів, як його називають, заклав багато помісних церков, до них він і звертає свої знамениті послання, що постали швидше від Євангелій і століттями були та й сьогодні є для нас дороговказами у вірі, викладом християнського вчення.
Обидва апостоли прожили достойне, праведне життя, свідченням якого стали поетичні празничні тексти, співані у день пам’яті святих Петра і Павла.
З огляду на велике значення апостолів Петра і Павла для св. Церкви, їх почитання починається вже від смерті і найдавніші церковні календарі мають їхній празник. А наступного дня після празника св. апостолів Петра і Павла, вшановується пам’ять всіх Христових апостолів.