Найближчі кроки Патріарха і стратегія УГКЦ на 10 років

Папа Бенедикт XVI розпочав своє привітання для ієрархії та вірних УГКЦ вчора, 30 березня 2011 р., під час загальної аудієнції, за повідомленням “Радіо Ва­­тикану”, такими словами: “З великою радістю вітаю сьогодні Блаженнішого Святослава (Шевчука), нового Верховного Архієпископа Києво-Галицького, разом з єпископами та вірними, які його супроводжують. Запевняю мою постійну молитву, щоб Пресвята Трійця уділяла повноту дарів, зберігаючи в мирі та злагоді любий український народ”.

Звертаючись до нового Глави УГКЦ, Папа Римський сказав: “Ваше Блаженство, Господь покликав Вас до служіння та проводу цієї знатної Церкви, частини того народу, який понад тисячу років тому отримав хрещення у Києві. Я впевнений, що Ви, просвітлені діянням Святого Духа, очолюватимете свою Церкву, провадячи її у вірі в Ісуса Христа згідно з власною традицією та духовністю, в сопричасті з Петровою Столицею, яка є видимим вузлом цієї єдності, задля якої численні сини і доньки не пошкодували навіть віддати своє життя”.

Цього тижня на прес-конференції Блаженніший Святослав повідомив, що під час першого візиту до Ватикану у статусі Глави УГКЦ на зустрічі з Папою Бенедиктом ХVІ переконуватиме його в необхідності офіційного надання УГКЦ статусу Патріархату. “Ми будемо говорити, що ми є та Церква, яка розвивається. А кожна Східна церква, яка розвивається, прямує до Патріархату. Бо Патріархат – це природне завершення розвитку цієї Церкви”, – сказав Глава УГКЦ.

За його словами, до патріаршої гідності треба дозріти. Тому, на переконання Патріарха Святослава, саме через 20 років після виходу УГКЦ з підпілля настав період дозрівання УГКЦ, і він може надати Святішому Отцеві певні елементи зрілості своєї Церкви. Для нового Глави УГКЦ “бути Патріархом – означає бути батьком для всіх”.

Під час зустрічі з жур­на­лістами новий Патріарх Святослав розповів також про стратегію розвитку УГКЦ у найближчі десять років. Усі прагнення і бажання Глава УГКЦ зібрав у трьох пунктах. Перше – душпастирська та євангелізаційна діяльність, щоб донести Добру Новину до кожного, насамперед до молоді, щоб Церква не була музеєм, який зберігає культурні набутки, бо в музеї не живуть, а приходять туди раз на рік, а щоб вона була живою. Друге – побудова ефективної адміністративної виконавчої системи, без якої навіть найкращі рішення синоду єпископів не будуть зреалізовані. І третє – географічна присутність – вірні УГКЦ розпорошені по всьому світу і всюди потребують духовної опіки, і її Церква має забезпечувати і бути готовою до подальшої глобалізації.