Іван Стефанишин, заступник губернатора Львівщини, про посівну кампанію-2011, збільшення речаних полів та будівництво овочесховищ

Весняно-польові роботи зараз у розпалі, тож для аграріїв золотий час для того, аби подбати про запаси на зиму. Кінець минулого та початок цього року красномовно підтвердили давню приказку – що посієш, те й пожнеш. Ситуація, коли з полиць магазинів зникла гречка, а низка продуктів, серед яких й овочі так званого “борщового набору”, подорожчали удвічі, нарешті змусила владу діяти. Як-не-як, а продовольча безпека держави є не менш важливою, ніж військова. Земля стає пріоритетом, і це тішить, бо поля знову обробляють і засівають, а отже, восени буде що збирати.

“Є надія, що цього року буде добрий урожай. Але прогнозувати сьогодні зарано. По озимині важко сказати. Точніше можна буде сказати у середині травня, коли наступить формування генеративних органів. А зараз робиться все, щоби продуктивність була максимально високою”, – зазначив “Пошті” заступник губернатора Львівщини з питань АПК Іван Стефанишин.

Добрив достатньо

– Сьогодні у розпалі посівна кампанія. Розкажіть, будь ласка, яка ситуація в області, які труднощі виникають?

– Посівну розпочали, щойно зійшов сніг. Перше, що зробили, це підживили озимі зернові культури. Стан озимих задовільний, вони добре перезимували, загибелі немає. Зріджені посіви, яких є близько 4%, – у рамках природних втрат. Хоча до втрат їх ще рано зараховувати, бо весна почалася значно раніше, ніж торік, і є можливість через низку заходів покращити стан цих посівів. Щодо добрив, то їх заготівля почалася через наших операторів, які працюють на цьому ринку – “Галнафтохім”. Добрива закуплені ще у листопаді-грудні минулого року, і проблем з їхньою кількістю немає Це російські, українські, казахські добрива. Є проблема фінансів – треба купити ці добрива. Ця проблема вирішується через кредити. Сьогодні оформлено понад 25 мільйонів гривень кредитних ресурсів. У перспективі можна отримати до 70 мільйонів кредитів. Тим більше, що діє держпрограма компенсації ставок банку. Це досить сприятливо, бо відшкодовується 15,5% від ставки, яка не повинна перевищувати 21%. Наприклад, Ощадбанк нині пропонує кредити в межах 16%. Тобто той, хто візьме кредит, платитиме  0,5% річних.

– А яку маємо ситуацію з насінням?

– У частині кількісного забезпечення з насінням проблем не було. Єдина проблема – це якість насіння. Високі репродукції, мається на увазі еліта, друга репродукція, у зерновій групі були 36% у лютому. Сьогодні за рахунок того, що виділені кошти з районних бюджетів – більше 1 мільйона 200 тисяч гривень, ми допомогли господарствам поміняти насіння нижчих репродукцій на вищі, і сьогодні ця цифра становить 81%. Є певні питання щодо озимого жита. За оцінками експертів, сьогодні можна спрогнозувати невеликий дефіцит жита на кінець цього року. Для цього ми вживаємо заходів, аби підживити його посіви, а їх є 9400 гектарів. Працюємо над тим, щоб посіяти ярі культури – це тритикале, аби частково компенсувати кількість жита. Це передусім для хлібопекарів, бо житнє борошно використовується для випікання соціальних сортів хліба. Щодо гречки, то ситуація, яка сталася на ринку, не виникла за один рік. Низька рентабельність цієї культури призвела до такого стану, який є сьогодні. Цього року ми засіємо 9 тисяч гектарів гречки, щоб вирішити проблему.

Овес повторить долю гречки

– Отож, гречки засіяно більше, ніж минулого року?

– Так. Це більше приблизно на три тисячі гектарів, ніж торік. Як не дивно, виникла проблема з вівсом.

– До речі, вже усі ЗМІ облетіла новина, що вівсяні пластівці невдовзі повторять долю гречки і стануть дефіцитним продуктом на прилавках магазинів. Чому?

– Це не дефіцит. Це у нас погано працюють бізнесмени, які не орієнтуються у ринковій ситуації. Із вівсом ситуація повторюється один до одного, як було з гречкою. Якщо овес мав реалізаційну ціну 600 гривень за тонну, то, звичайно, ним ніхто не займався. У зв’язку з цим ми передбачили таку ситуацію ще минулого року, заготували насіння, щоб посіяти вівса достатню кількість і зняти проблему. Сьогодні вже посіяно 3 тисячі гектарів, а всього ярих культур посіяно близько 9 тисяч – це ячмінь, яра пшениця, овес. Ми шукаємо варіанти, аби збільшити площі посівів вівса, щоб нині регулювати продовольчий ринок на наступний маркетинговий рік.

Овочі дорожчають, бо нема сховищ

– А чи можете Ви спрогнозувати, який буде ріст цін на продукти сільського господарства наступного маркетингового року? Пам’ятаю, що торік чиновники обіцяли, що, наприклад, картоплі зібрано на Львівщині вдосталь і її ціна не перейде межу у 3,5 гривні за кілограм. Натомість нині маємо іншу картину на ринку.

– Картопля за будь-якої врожайності і валовому зборі на Львівщині завжди має тенденцію до підвищення вартості на весну через сезонне збільшення цін. Чому так сталося? Фактично період лютого-березня, коли ще й зима не закінчилася, запаси у тих компаніях, які заготовляють картоплю у сховищах, вичерпалися. З’явився дефіцит, бо населення ще не відкрило кагатів, у яких закопана картопля. Хоча ціна на картоплю на Львівщині одна з найнижчих в Україні – на дрібну в межах 3-3,8 гривні, середня – 4,5 гривні за кілограм. Не можна говорити про стабільність ціни при інфляції. Якщо ми стверджуємо, що інфляційні процеси все-таки існують, то це відбивається на вартості продукції. Цього року я б не робив таких оптимістичних прогнозів щодо картоплі, бо ми ще торік попереджували, що треба дуже ретельно підходити до умов зберігання картоплі. Картопля була серйозно вражена хворобами, через що вона гнила під час зберігання. Тим більше, сама технологія зберігання сьогодні є дуже примітивною і витратною. В Україні втрати картоплі сягають в середньому 20%.

– А у Європі скільки?

– Там на порядок нижче, там картопля зберігається у спеціальних складських приміщеннях, обладнаних холодильними камерами з певним режимом зберігання. А у нас природний варіант зберігання – або пощастить, або ні. Це дало поштовх до того, щоб наприкінці минулого і вже у цьому році дуже активно почали будувати сховища. Зацікавлені у них на всіх рівнях – як фермери, так і великі компанії. Мова йде про великі об’єми – до трьох тисяч тонн, наприклад, такі сховища будують на “Шуварі”. Це дозволить уникнути зимової сезонності, коли немає завозу продуктів, тому й ціни зростають. Якщо цей сегмент ринку вдасться вирішити, то можна говорити, що ріст ціни відбуватиметься у рамках інфляційних процесів. А сьогодні підвищуються ціни на овочі. Наприклад, на високу ціну капусти вплинув неврожай. Але подорожчали столові буряки й морква при тому, що врожай на ці культури був добрий.

– У чому ж тоді причина?

– Причина у зберіганні. У це треба вкладати кошти, вирішувати питання за допомогою іноземних структур, що й робиться. Зараз активно працює українсько-данський проект, який надає допомогу фермерам у двох напрямах – плодоовочевий комплекс і молочна галузь.

Крім того, що ми хочемо зрушити з місця питання складських приміщень, плануємо вирішити питання молочної галузі через переробку, щоб уникнути монополії, яка нині існує на ринку заготівлі молока, і дати можливість фермерським підприємствам переробляти молоко за простою технологією – хоча б його пастеризувати, робити сир, масло у такому варіанті, як ми звикли. Це дасть можливість збільшити заготівлю і переробку молока для закритих закладів – шкіл, садків, лікарень. Таким чином ми дамо вихід реалізації продукції, щоб уникнути низьких цін у заготівельних організаціях.

Тобто, програма працює, і було б добре, якби до неї долучилися державні та обласні програми. В обласних програмах передбачена допомога тим, хто має корову, є програма дотацій тим, хто здає молоко. Але це потрібно робити вчасно. Тобто окупність  бюджетних коштів залежить від часу їх вкладення. Якщо ми говоримо про весняно-польові роботи, то гроші вже мають працювати, не можна чекати коли вони надійдуть. Тут є проблема і вона серйозно б’є по економіці.

Програми діють

– Сьогодні почув, що на сесії облради планують розглянути програму допомоги сільському господарству. Не запізно?

– Було б добре, щоб її розглянули на цій сесії. Але цього питання ще нема в порядку денному. Очевидно, це вже відбудеться наступної сесії. Запізно, звичайно… А нині питання стояло за включення у порядок денний питання про продовольчу безпеку.

– Пригадую слова губернатора Львівщини Михайла Цимбалюка, який на колегії сказав, що кожен гектар в області має бути оброблений і засіяний. Наказ очільника області вдається виконати?

– Ми інтенсивно працюємо у цьому напрямку. Але чому постало так питання? Суть у тому, що люди, які мають нині державний акт на землю, стоять перед вибором: або самому її обробляти, або дати землю в оренду. Але кому? Нема охочих взяти в оренду землю. У зв’язку з цим ми працюємо з інвесторами, насамперед з вітчизняними. Нині вже є три серйозні проекти, які починають працювати. Це – проект вирощування овочів і будівництва великого приміщення для зберігання овочів у межах 500 гектарів, проект вирощування зернових культур у рамках сівозміни через одного з інвесторів із сусідньої області і ще один проект, який реалізують київські компанії. Це один з варіантів на тих землях, які нині придатні для вирощування щодо економічної доцільності. Є землі, які деградовані, і вкладати у них гроші проблематично, там окупності не буде. Там ми через наші підприємства держлісгоспу ведемо активну роботу для засадження цих земель лісом, бо треба вкладати серйозні гроші для підвищення родючості ґрунтів.

– Які це ґрунти?

– Це кислі ґрунти. Є також питання меліорованих земель, які треба приводити до порядку, бо технічно на них багато років нічого ніхто не робив. Незабаром матимемо зустріч із керівником Агенції водного господарства України, на якій обговорюватимемо, як використати бюджетні гроші для ремонту і догляду за меліоративними системами, які є на балансі сільрад і управлінь осушних систем. Все це поділено на кілька блоків. Якщо говорити, що всі землі будуть виорані і засіяні, то, очевидно, що питання стоїть з погляду економічної доцільності.