На Львівщині триває фестиваль “Малеча творить писанку”

Писанка вже давно стала символом України, це один із найвідоміших атрибутів нашої культури у світі. І коли сьогодні писанка повертається до нас, дуже важливо, щоб вона, завойовуючи щораз ширшу аудиторію шанувальників, не стала шир­вжитком, а зберегла своє сакральне значення, щоб писанкарство жило в родині, допомагало зберігати національну ідентичність, передавалось наступним поколінням.

Майстер-класи за участі дітей та батьків 

Аби передати ці надбання дітям, у Львові триває ХІ фестиваль “Малеча творить писанку”. Коли у 2000-му в рамках великого проекту “Писанка” проводили майстер-класи в багатьох містах, виникла ідея зробити щось і для дітей. “Тоді ми вирізали з паперу яйця, діти розмальовували їх та вішали на вербове деревце, – розповіла “Пошті” доцент кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв, автор і керівник міжнародного етномистецького проекту “Екологічний ракурс” Зеновія Шульга. – Фестиваль відбувається в Дитячій школі народних мистецтв у Львові, де навчають дітей та їхніх батьків створювати справжні писанки”. А два роки тому цей фестиваль став основою для проведення Міжнародного фестивалю “Лемківська писанка”. Власне у Львові 2 – 3 квітня відбудеться ІІ фестиваль лемківської писанки, на який приїдуть гості з Чехії, Польщі, Словаччини.

На один із етапів фестивалю, що відбувався у приміщенні Марійського товариства у Львові, яким керує відома українська художниця Стефанія Шабатура, зібралося близько трьох десятків дітей від 3-х до 12-ти років – учасники фольклорних гуртів, якими керує Орися Самохвалова. Вони із захопленням вчилися творити писанки, дослухалися до порад майстрів.

Окрім розпису писанок, діти також мали можливість відвідати майстер-клас з витинанки професійного художника, члена Спілки майстрів народного мистецтва України Тараса Крамаренка з Черкас, який відкрив у музеї просто неба у Львові свою персональну виставку витинанок та охоче долучився до акції. Він навчав дітей робити витинанки, якими на Великдень прикрашають хату.

Участь у майстер-класі також взяла відома львівська художниця-педагог, викладач Першої академічної гімназії Ірина Вах. У її творчому доробку велика кількість авторських писанок, а в педагогічному – юні майстри-писанкарі.

Разом із дітками з не меншим зацікавленням вчаться й батьки. “Наша бабця сказала нам прийти сюди на майстер-клас, – розповідає мама Софійки пані Ірина. – Дуже сподобалося, я теж малювала, згадала дитинство. Ми щороку пишемо писаночки, вони, щоправда, в нас дуже скоро “виходять із ладу”, але сам процес розпису навіть цікавіший за результат”.

А татко трирічної Ганнусі та п’ятирічної Дарусі – Богдан Барановський – також захоплено працює з донечками. “Думаю, це цікаво і дітям, і дорослим, – каже він. – Окрім того, це дозволяє провести час разом. Проблема сучасного суспільства, що всі кудись спішать. Тут є можливість чогось навчитися у дітей, чогось – вони у нас. Колись мама зі мною також малювала, а для дітей це перше знайомство з писанкою”.

Писанка – символ Воскресіння

Треба зауважити, що писанки не їдять. Писанка – це правічний символ Воскресіння, народження нового життя. Писанка – це сире (не варене), обов’язково запліднене сонячною птахою – півнем, розписане (не розмальоване) знаками-оберегами і освячене на Великдень у церкві яйце. До великоднього кошика не можна класти видуті порожні писанки. Такими писанками лише прикрашають оселю на свято. А справжні – це повні писанки, які зберігають упродовж усього року. І якщо навіть писанка зіпсується чи розіб’ється – її не можна викинути у смітник, її закопують під плодове дерево або пускають за водою.
Не вперше долучилася до фестивалю і писанкарка, автор посібника з писанкарства “По білому яйці воскові взори” Марія Іванишин. Вона зазначає, що такий фестиваль – лише перше знайомство з писанкою, можливість зацікавити, привернути увагу. “Дуже далеко до пізнання, що таке писанка, – каже вона, – і чому в неї така магічна сила. А сила – у тій праці, яку закладаємо в неї, скільки маємо над нею потрудитися, скільки мусимо знати, щоб її написати. “Писанка” – від слова “писати”, тобто фіксувати певну інформацію, а саме інформацію про Воскресіння, Світло, Життя. І усе це закладено в писанці нашими предками. Це неоціненний інструмент формування людини, це арт-терапія, а для дітей – це виховний момент”.