Українська футбольна Прем’єр-ліга готується до зимової перерви. Цими вихідними були зіграні матчі 18-го туру, передостаннього в 2010 році. У звітному турі львівські “Карпати” завітали до Запоріжжя, де зустрілися з місцевим “Металургом”.
Напевно, серед усіх матчів 18-го туру, поєдинок у Запоріжжі став найнуднішим. Команди провели на полі з урахуванням компенсованого часу 102 хвилини. І при цьому не змогли не лише вразити ворота один одного, а й не створили особливих моментів. Можливо, причина була в поганій погоді, в загальній втомі (особливо це стосується “Карпат”) і в думках про довгоочікувану перерву в чемпіонаті. А радше у команд просто не було бажання грати, і в цій ситуації нульова нічия цілком влаштовувала обидва колективи.

Писати про цей матч майже нема що. І, крім численного браку в передачах та падінь гравців через слизьке поле, вартих уваги епізодів було лише п’ять.  Так, на 14-й хвилині запоріжці ледь не скористалися провалом у центрі захисту “Карпат”. Мілошевіч невдало намагався винести м’яча після прострільної передачі і віддав його  точно на ногу Аржанову, який ударив по воротах. Перед голкіпером Руденком стояв Фабіо, який завадив воротареві як слід відбити круглого. На щастя, Федецький у відчайдушному підкаті зумів підстрахувати голкіпера і відвести загрозу від воріт.

Наприкінці  тайму Фабіо знову опинився на вістрі й навіть віддав гольовий пас, але суддівська бригада після досить довгої паузи зафіксувала у Фабіо цілком справедливе положення поза грою.

У другому таймі нарешті “Карпати” прокинулися і створили свій момент. Кузнєцов приблизно з одинадцяти метрів розстрілював ворота після паса Федецького. Від ймовірного гола врятував Невмивака, який опинився на шляху польоту м’яча, не дозволивши останньому перетнути лінію воріт.

Наступний момент, який вартий уваги, можна більше назвати трагічним. Хоча у футболі буває, на жаль, і таке. Жуніор і Руденко на другій компенсованій хвилині поспішали до м’яча, бажання голу переповняло бразильця, а голкіпер намагався врятувати ворота. Врешті зіткнення було плачевним для обох футболістів. Жуніор вивихнув плече,  і його відправили у лікарню. У Руденка травма менш серйозна, але не менш болісна. Голкіпер дуже сильно дістав по голові – над Віталієм майже п’ять хвилин чаклували лікарі, які все-таки змогли поставити його на ноги. З перемотаною головою та розбитими губами голкіпер героїчно достояв до кінця матчу (заміни більше не було), хоча було помітно, що він не зовсім добре розуміє, що взагалі відбувається.

У гру серйозно Віталій більше не вступав, хоча шанс виграти матч “Металург” все-таки мав на шостій компенсованій хвилині. Господарі заробили право на кутовий. Полевой подав, і Невмивака пробив головою в кут воріт, але, на щастя, Годвін зумів вибити м’яча з лінії.

Отже, із Запоріжжя “Карпати” повернулися з одним набраним пунктом. Саме набраним, оскільки на перемогу вони точно не награли. Попереду у львів’ян ще три двобої. Один у чемпіонаті проти “Зорі”, а згодом ще дві єврокубкові баталії. 

Олег Кононов, головний тренер “Карпат”: “Сьогодні гра була на результат з нашого боку і з боку суперника. Хлопці відповідально підійшли до цього матчу. У нас було два завдання – максимум і мінімум. Мінімуму ми досягли – зіграли внічию”.

Олег Лутков, головний тренер запорізького “Металурга”: “Мали достатню перевагу, володіли ініціативою, в обороні відіграли дуже надійно, за винятком одного моменту. Але для того, щоб вигравати, потрібно забивати. У такій грі все вирішував один м’яч. “Карпати” – чудова команда, недаремно вона грає у Лізі Європи, хлопці набралися досвіду. Забити вирішальний м’яч нам не вдалося, хоча моменти для цього були. Дії в атаці – наше хворе місце. Якщо за пропущеними м’ячами ми знаходимося десь у середині таблиці, то за забитими – просто катастрофа”.