Національна збірна України з футболу зіграла останній контрольний поєдинок 2010 року. У Женеві наша команда зіграла внічию з командою Швейцарії. 2:2 у виїзному матчі зі швейцарцями – далеко не найгірший результат, що продовжує підготовку до фінального турніру Євро-2012. Але якщо відкинути цифри і намагатися оцінити рівень гри, то стає дуже сумно.

У Женеві збірна, м’яко кажучи, не вразила. Звичайно, можна знайти певні виправдання. Суперник, який не експериментує, а має чітке завдання потрапити у фінальну частину європейського форуму, хоча саме швейцарцями цей товариський двобій розглядався, як можливість проекспериментувати. Знову ж таки, неофіційний статус двобою дався взнаки. Але в української команди до 2012 року не буде офіційних матчів, тому будь-яка товариська гра мала б стати офіційною, хоча б, зважаючи на те, що в рейтингу ФІФА ми стрімко падаємо (нині вже 36-ті). Проте який би статус не мав поєдинок, так грати не можна. Не можна робити із захисту “прохідний двір”, а з будь-якої стандартної ситуації ледь не пенальті. Не випадково обидва м’ячі у ворота нашої збірної влетіли після стандартів. А в скількох ситуаціях виручив П’ятов?

Не краще виглядали і середня лінія, й атака. У центрі поля з українських півзахисників робили дурнів в’юнкі швейцарці. А форварди – Девіч, а згодом  Мілевський – навіть як слід не вдарили по воротах. Тобто проблем багато, а як їх вирішити – незрозуміло. І виконувач обов’язків головного тренера Юрій Калитвинцев, не побачив якісь позитивні зрушення, але все ще сподівається, що вони будуть. “Цілісності у грі нашої команди сьогодні не було, однак навіть на цьому тлі можна було побачити певний потенціал. Як і в попередніх зустрічах, хлопці дуже старалися. А це вселяє надію, що процес іде правильним шляхом, що прогрес неодмінно настане”, – сказав Калитвинцев.

Єдине, що позитивного ми побачили у цьому матчі, то це те, що фарт від нашої команди нікуди не відвернувся. Два “божевільні” голи забили українці й досягли позитивного результату. З одного боку, це добре, але з іншого, вже занадто часто Фортуна нам допомагає, але чи у вирішальний момент вона не відвернеться?

Продовжуючи тему, зупинимося на чутках навколо призначення тренером Марчелло Ліппі. Усе почалося з того, що наприкінці жовтня колишній головний тренер збірної Італії і туринського “Ювентуса” заявив, що він планує повернутися до тренерської роботи. Ліппі визнав, що він допускався помилок, але наголосив, що хоче залишитися у футбольному світі. 62-річний Ліппі сказав, що він не почуває себе колишнім тренером і має намір повернутися до роботи, хоча наразі не знає, яку команду він міг би очолити.

На початку цього тижня ЗМІ поширили інформацію про те, що Ліппі може очолити українську збірну. Звичайно, це спричинило хвилю обговорень, щоправда, президент ФФУ Григорій Суркіс запевнив, що до кінця року відбирати кредит довіри у Юрія Калитвинцева ніхто не буде, і, напевне, саме він працюватиме з командою після зимових канікул.

Але згодом розпочалися дивні речі. За інформацією авторитетного італійського видання “La Gazzetta dello Sport”, перед матчем у Женеві між збірними Швейцарії й України італійський фахівець Марчелло Ліппі зустрівся з Григорієм Суркісом, і той зробив італійцю офіційну пропозицію очолити збірну України.

Але президент ФФУ все заперечує: “Я з Ліппі не зустрічався й не обговорював питання щодо його призначенням тренером”.

Ліппі теж нічого не коментує. Однак італійські журналісти довідалися, що в тренера збірної Італії було ще кілька пропозицій, серед них з Катару на матч Аргентина – Бразилія, але він вибрав Женеву. Ввечері він зустрівся з українською делегацією у готелі “Ramada Encore”, після чого поїхав на стадіон. Українська федерація футболу попросила кілька квитків для спеціальних гостей, зокрема для Ліппі. На трибуні він сидів поруч із людиною, схожою на президента ФФУ.

Подробиці переговорів Суркіса з Ліппі наразі не відомі, але італійці стверджують, що в Марчелло карт-бланш на найближчі 18 місяців. Його дебют очікується 9 лютого (суперник буде визначений пізніше), 29 березня відбудеться товариський матч з Італією, а 7 червня – з Францією у Києві.

Додамо, що про український футбол Ліппі дістав позитивні відгуки від судді П’єрлуїджі Колліни. Марчелло бачить у Шевченкові свого “помічника” на полі й взагалі зачарований проектами Суркіса. Найближчим часом він повинен дати відповідь на пропозицію працювати з українською збірною.

Крім того, в коментарі газеті “Блік” оглядач “La Gazzetta dello Sport” Фабіо Лікарі зазначив, що варіант співпраці з Україною для Ліппі досить цікавий.

“Для Ліппі робота в Україні – це не тільки новий етап у кар’єрі, але й у житті, – зазначив фахівець. – Він ніколи ще не працював за межами Італії. Марчелло Ліппі – один із найбільших патріотів своєї країни, для нього дуже важливо працювати саме в Італії.

Ліппі може стати біля керма молодої команди. До того ж Україні не потрібно проходити кваліфікацію до чемпіонату Європи, а отже, в Ліппі буде досить часу, щоб часто їздити додому й пити каву зі сім’єю у своєму рідному місті Віареджо”.