Михайло Романов, гравець львівської “Енергії” та збірної України, про матчі за збірну світу

Гравець львівської “Енергії” та збірної України з футзалу Михайло Романов нещодавно повернувся із Лівії, де у складі збірної світу провів два матчі проти місцевої збірної. Якщо у першій грі було зафіксовано бойову нічию – 5:5, то у другому поєдинку клас та майстерність команди “World Stars” далися взнаки – 6:3. Один із шести голів у ворота лівійської збірної забив єдиний представник України. Повернувшись на батьківщину, Михайло ділився враженнями. А тут ще й 27-й рік народження. Саме з привітань футболіста розпочалася наша розмова.

– Михайле, наші найщиріші вітання. Великих перемог тобі не тільки у спорті, а й у житті. Як відсвяткував день народження?

– Дякую за привітання. Святкував у колі сім’ї. Враження якнайкращі.

– Перейдемо одразу до найцікавішого. Запрошення до команди “World Stars” стало для тебе несподіванкою?

– Звичайно. Радий, що туди поїхав. Для мене це був великий і приємний сюрприз. Вдячний Богові за те, що дав мені таку можливість.

– Поділися враженнями від побаченого…

– Усі п’ять днів був дуже хороший настрій. Сказати, що я задоволений поїздкою на 100 відсотків, буде надто м’яко. Коли ми приїхали, в аеропорту нас зустріли дуже привітно, було багато журналістів, які висвітлювали цю подію. У літаку з Рима летів з двома воротарями Жоао Бенедіто та Балашем Зонтаном, а також з журналістом сайту futsalplanet.com. З останнім спілкувалися англійською. Хоча мову знаю далеко не ідеально, однак розуміли один одного. Незрозумілі речі малювали на аркуші паперу. Додому я таких привіз три. Зокрема, аби усе правильно пояснити, мені доводилося малювати на папері і про наш чемпіонат, і про першу та другу лігу.

– Що робив після прибуття до Лівії?

– Протягом дня долетіли усі учаснику матчу. Спочатку в нас було зібрання, де кожен представлявся й розповідав про себе. Розказували за свій клуб, команду. Згодом приїхав на тренування і був приємно здивований. Тренерами у нас були наставники збірних Бразилії та Румунії. Останній за національністю іспанець. Я завжди хотів потренуватися з бразильцями, іспанцями. Було цікаво. Від спілкування з ними дістав велике задоволення. Загалом, намагався взнати щось нове, чогось навчитися.

– Як знаходили спільну мову?

– Бразилець Шуша свого часу грав у російському чемпіонаті, тому з ним порозумітися було найпростіше. Через нього запитував у тренерів про різні тактики. Переконався, що тактика “Енергії” є правильною. Ми на добрій дорозі, потрібно тільки це вдосконалювати.

– Шуша був перекладачем?

– Можна і так сказати (сміється). У нашій команді спілкувалися арабською, іспанською, португальською. Попри це, проблем майже не виникало. Мене всі розуміли.

– Які враження після гри в одній команді з бразильцями?

– У бразильців інший менталітет. Вони виходять на майданчик грати і перемагати. Про це їм не потрібно нагадувати. Та й тренер наш був цілком упевнений у перемозі. Навіть якщо й щось не виходило, ніхто не кричав. Загалом, атмосфера в команді панувала чудова.

– На якому рівні була організація матчів?

– На дуже високому. Коли їхали на перший матч автобусом, крім поліцейського супроводу, до нас приєдналася група байкерів. Вони з нами їхали до самого залу. У залі глядачів також було дуже багато.

– Що скажеш про збірну Лівії?

– Минулого року вона виграла чемпіонат Африки. Знаю, що там виділили 4 мільйони доларів на розвиток футболу та підготовку своєї збірної до чемпіонату світу. Тренери – іспанці. У команді непоганий підбір гравців.

– У другому матчі ти забив гол…

– З іранцем пішли у пресинг, забрали м’яч і зреалізували вихід “два проти одного”.

– Лівію встиг подивитися?

– Ми всюди ходили командою: на екскурсії, у магазини. Правда, коли виходиш на вулицю і бачиш, що всі жінки у чорному, із закритими обличчями, робиться страшно.

– Привіз сувеніри?

– Ні, нічого не купував. Найбільше тішуся, що привіз хороший досвід і багато позитивного настрою.

– Перед від’їздом, контактною інформацією з гравцями не забув обмінятися?

– Звичайно. Повернувся додому, переглянув електронну пошту – було 22 (!) непрочитані листи. Писали майже усі гравці команди і тренер. Останній написав, що від роботи з командою дістав велике задоволення. Додав, що ми дійсно зірки і спортсмени, які чудово знають свою справу. Було дуже приємно.

Богдан Пастернак