Перше згадування слова "ковзани" можна знайти в "Англонідерландському словнику" Гемаха (1648 р). У міжнародний спорт воно прийшло з російської мови. Передня частина дерев'яних ковзанів була прикрашена кінською головою - звідси й назва, зменшувальне від слова "кінь" - рос. "коньки".

З XІІІ й до середини XVІІІ століття ковзани виготовляли з дерев'яної основи, до якої спочатку прикріплювали полоз із бронзи або заліза, а потім - зі сталі. Першим приклепав ковзани до взуття російський імператор Петро І, який, перебуваючи в Голландії, захопився ковзанами. Він відразу зрозумів, що ковзани й взуття повинно бути єдиним цілим. Чотири сторіччя дерев'яна основа ковзана й полоз змінювалися в основному лише у довжині й формі

До 90х років XІX сторіччя дуже популярними були дерев'яні ковзани з металевим полозом голландського й англійського виробництва. Норвезькі скороходи А.Паульсен і К.Вернер в 1880 р. сконструювали трубчасті ковзани. Це стало революцією в ковзанярському спорті. Великий внесок у розробку форми ковзанів зробив російський скороход, службовець Миколаївської залізниці Олександр Папшин. У 1887 р. він змайстрував за власною моделлю подовжені ковзани - прообраз сьогоднішніх бігових. Протягом багатьох десятиліть модель трубчастих бігових ковзанів не зазнавала принципових змін. Сенсацією стала поява нової моделі ковзанів, виготовлених голландськими фірмами "Вікінг" і "Рапс". В 1996 - 1997 рр. окремі голландські спортсмени розпочали сезон на ковзанах нової моделі. Бельгієць Барт Велдкамп, переможець чемпіонату світу 1997 р. у бігу на 10000 м, сказав: "Слепскейт" - майбутнє ковзанярського спорту".

Поява ковзанів у Європі й Америці в середині XІХ століття й створення ковзанок сприяли розвитку цього виду спорту. Катання на ковзанах стає масовим. Велике значення зіграли змагання, проведені в 1805 році у провінції Фрісляндія, які виявилися прообразом сучасних змагань із швидкісного бігу на ковзанах.

Перші офіційні змагання відбулися у Великобританії в січні 1763 р. Переможцем став містер Лембом, який пробіг 15 миль за 46 хвилин.

Великобританія була одним з піонерів ковзанярського спорту, тут у 1742 р. створено перший у світі ковзанярський клуб. Ця країна перша у світі організовує національну першість, що відбулася 8 грудня 1879 р.

У Норвегії перший ковзанярський клуб виник у 1861 р., згодом в Осло організували відомий в усьому світі "Шейтсклуб".

У Росії перший клуб ковзанярів з'явився в Петербурзі в 1864 р. Слідом за Англією, Норвегією й Росією ковзанярські клуби організовують в Америці, Франції, Австрії, Німеччині тощо.

Знаменний день в історії ковзанярського спорту - 25 лютого 1885 р. - у цей день норвезький "Шейтсклуб" організував матч за звання найсильнішого ковзаняра світу між двома славетними скороходами того часу: норвежцем А.Паульсеном і голландцем Р. Ван дер Зеї. Чемпіоном світу 1885 р. став Паульсен. Але першими офіційними чемпіонами світу є голландець Еден і Європи швед Ерікссон, які виграли ці почесні звання в 1893 р., після того як у 1882 р. було засновано Міжнародний союз ковзанярів (ІСУ). Рекорди в бігу на ковзанах ІСУ реєструє з 1890 р. За правилами змагань ІСУ, звання чемпіона присуджували тому ковзаняреві, що перемагав на трьох із чотирьох дистанцій. У 1908, 1912, 1913, 1914 рр. цього звання удостоївся видатний ковзаняр того часу норвежець Матсен.

Жіночі світові рекорди реєструють із 1929 року, а перший жіночий чемпіонат світу відбувся 1936го. Єдині правила у швидкісному бігу на ковзанах були розроблені Міжнародним союзом ковзанярів і затверджені на конгресі ІСУ в 1895 р. у Копенгагені.

У програму зимових Олімпійських ігор швидкісний біг на ковзанах серед чоловіків включили з 1924 року, з 1960 року відбуваються змагання й серед жінок. Першість розігрували на чотирьох дистанціях - 500, 1500, 5000, 10 000 м і в багатоборстві.

У 1928 році змагання на дистанції 10 000 м не проводили, заліку в сумі багатоборства не було.

Сучасна програма зимових Олімпійських ігор включає проходження коротких - 500, 1000 (у чоловіків з 1976 року), і 1500 м, і довгих - 3000, 5000 (у жінок з 1988 року), і 10 000 м дистанцій.

В Україні ковзанярський спорт має гарні традиції. Ще в 1952 році була створена Українська федерація ковзанярського спорту, її вихованцями стали такі великі ковзанярі, як триразовий чемпіон світу Олег Гончаренко (Харків), абсолютна чемпіонка світу Віра Брінзей (ІваноФранківськ), чемпіонка світу Тетяна Тарасова (Київ), призерка чемпіонату Європи Валентина Лаленкова (Київ), призери й учасники Олімпійських ігор, чемпіонатів світу й інших міжнародних змагань Ірина Фатєєва, Юрій Кондаків, Тетяна Шелехова. Проте за часів незалежності успіхи українських ковзанярів досить скромні і на олімпіаді у Ванкувері українських майстрів ковзанярського спорту не буде.