Одинадцять тисяч уболівальників прийшли в неділю на львівський стадіон "Україна", аби підтримати своїх улюбленців у матчі 9го туру Прем'єр­ліги. Це досить багато, зважаючи на те, що суперником "Карпат" було ужгородське "Закарпаття". І справа не в тому, що це було "карпатське дербі" , усе набагато банальніше: львів'яни просто засумували за великим футболом, адже "зеленобілі" в рід­них стінах не грали майже місяць. За цей час вони вилетіли з Кубка України, зазнали нищівної поразки у Дніпропетровську і зіграли внічию в Одесі. І зрозуміло, що вдома жадали перемогти, аби перервати сумну серію. Тому і прийшли вболівальники на стадіон, аби святкувати жаданий успіх разом. Адже всі чудово знають, як грають у рідних стінах "Карпати", та й суперник для цього був цілком прийнятний.

Загалом матч виправдав очікування місцевих фанів - "Карпати" перемогли, проте якими зусиллями ця перемога далася, не хочеться навіть думати. У першій половині "зеленобілі" грали цілком спокійно, немов розуміючи, що перемога нікуди не втече. Моменти мали Кожанов, Годвін, Голодюк, і те, що ці шанси не реалізовувалися, особливо нікого не бентежило, адже всі знали: буде другий тайм, і господарі продемонструють усе, на що здатні. Але несподівано грянув грім. До кінця тайму залишалося зіграти ще кілька секунд. У центрі поля Годвін виборов м'яча у Микуляка, але круглий відлетів на кілька метрів. Нігерієць кинувся його наздоганяти, Микуляк за ним. Що сталося далі, сказати важко. Було помітно, що Годвін відмахнувся. У Микуляка потекла кров, його замінили, Гамула сказав, що перелом носа. Годвін побачив перед собою червону картку і покинув поле.

Залишившись у меншості в другій половині матчу, господарі не збавили обертів, навіть, як і очікувалося, додали. Але особливої користі це не дало. Керманич "Карпат" замість Кожанова випустив Батісту. І в центрі поля за відсутності вилученого гравця зіяли пустоти. Намагання "зеленобілих" забити могло закінчитися плачевно - під час масованих атак не всі оборонці встигали повертатися до власних воріт, що ледь не коштувало пропущеного гола. Двічі на м'яч вистрибував Давидов. На щастя, Тлумак обирав правильну позицію і ліквідовував небезпеку. Дивно, що таких атак з боку ужгородців було мало. Однак гості вирішили вдовольнитися синицею в руках. На щастя для львів'ян, ужгородці поверталися додому ні з чим.

І знову, як і в першій половині, йшла остання хвилина. На правому фланзі м'яча отримав Федецький. Він вирішує сам продертися до воріт. На швидкості пройшов одного гравця, змістився до самої лінії, розхитав іншого і побачив, що Кузнєцов, який звільнився від опікуна, чекає на передачу на куті воротарського майданчика. Федецький віддав м'яча Кузнєцову, той спокійно зупинив його і, піднявши очі, пробив повз голкіпера. Гравці "Карпат" змішалися в одну "зеленобілу" купу. Найбільше перепало авторові гольової передачі Федецькому. Його так спресували з усіх боків, що лікарі надавали йому допомогу. Однак Артему навіть не варто було на поле повертатися - суддя просвистів тієї ж миті, як гравці з Ужгорода розвели м'яча у центрі поля.

Неймовірна перемога, яка залишає дещо неприємний присмак - від "карпатівців" хочеться більшого.

Сьогоднішня перемога дуже важлива. Ця перемога набагато приємніша, солодша, вона дасть поштовх команді. Вони грали через не можу. Виграти у меншості дуже важливо. Вони будуть розвивати як особистості" .