Київське «Динамо» втретє поспіль здобуло Суперкубок України, здолавши чемпіона країни донецький «Шахтар» із рахунком 3:1. Київський клуб завдав три удари в площину воріт, і всі три стали результативними, натомість «гірники» не реалізували безліч моментів. Цей трофей став 35-им для «Динамо» у період незалежної України. Це означає, що «біло-сині» знову випередили «Шахтар» за цим показником. Показово, що «Динамо» також випередило «Шахтар» за кількістю перемог у Суперкубку: дев’ять проти восьми.

Суперкубок України і в кращі часи не був топовим трофеєм. Це радше такий собі виставковий матч, який дає старт новому сезону (цього року вперше його зіграли вже після першого туру УПЛ). І плюс один кубок у колекцію клубу.

Звичайно, через карантин грали без глядачів на великому і майже порожньому «Олімпійському». Та й загалом не було якогось вогню перед цією грою. Але шарму цьому матчу додавав той факт, що це була перша зустріч Мірчі Луческу проти «Шахтаря». З часу його сенсаційного призначення в «Динамо» футбольний світ вже навчився жити з цією новою реальністю. І форма з ромбом на Луческу вже не так шокує. Звичайно, ультрас продовжують гнути свою лінію, і перемога в Суперкубку не змінить їхню позицію. Але цього разу, на відміну від матчу проти «Олімпіка», вони не стали прориватися на стадіон, а зустріли команду перед «Олімпійським» банерами «Суркіси – ганьба «Динамо» і «Луческу – йди». Хоч трибуни були порожні, але організатори скористалися досвідом УЄФА на матчах єврокубків та увімкнули інтершум. Вийшло значно жвавіше, хоч і не завжди звуки з динаміків відповідали подіям на полі. Наприклад, після першого голу «Динамо» зазвучало «Вышел в степь донецкую парень молодой».

Щодо самого матчу, то варто зауважити що Луческу зміг переграти свого візаві. Саме тактично переграти. «Динамо» грало просто, але ефективно. Плюс погодні умови допомогли киянам. Марлосу, Тете, Тайсону було куди важче робити ювелірну роботу під час зливи. «Динамо» на диво відіграло класику саме «динамівського» футболу – воно ефективніше переходило від оборони в атаку, дуже добре працювало без м’яча (це, звичайно, підсумок важких силових зборів, які провів Луческу). За близько 30% володіння м’ячем і другому таймі, де «Динамо» грало практично без м’яча, київська команда завдала «Шахтарю» показову поразку.

А найбільше здивувала аномальна реалізація. «Динамо» забило три м’ячі з трьох ударів по воротах – це безпрецедентне досягнення. Звичайно, воно не позбавлене везіння, але теж показало ту різницю, яка була у краще організованої команди.

Всі три м’ячі досить різні, але не випадкові. Особливо це стосується класичних комбінацій з швидкими атаками і занедбаністю з флангу. Організація оборони «Шахтаря» виявилася на низькому рівні. Команда, яка звикла всіх виносити в чемпіонаті України, просто забула, що їй можуть дати відсіч на рідних теренах.

Поки важко сказати, як це буде відбуватись протягом сезону. Але якщо сприймати локальну задачу і оцінювати не Луческу-стратега, а Луческу-тактика, у цьому конкретно взятому протистоянні така гра була ледве не єдино можливою для перемоги над суперником зі значно переважаючим конкурентом.

Не менш здивував Жерсон Родрігес. Один із найбільш провальних трансферів киян (якщо брати минулий сезон) раптом став лідером. Але Жерсон вирішив нарешті грати у футбол, взяв участь у розгромі «Олімпійка» і двох голах у ворота «Шахтаря». Він отримує задоволення і від футболу, і від себе у цій грі. Він хоче відчувати себе потрібним, важливим, бажаним. Цікаво, чи надовго. Але зараз Родрігес не виглядає п’ятим колесом.

Здивувало, що зустріч «Динамо» і «Шахтаря» вийшла напрочуд мирною і душевною. І це на тлі протистояння Луческу проти «гірників» чи особистих стосунків Бондаря і Супряги, які вийшли на старті (на жаль чи на щастя, зараз команди виходять на поле без рукостискань). Але за весь матч команди навіть близько не підійшли до червоної картки чи бійки (дрібна суперечка між Аланом Патріком та Сидорчуком не рахується), а після гри футболісти навіть дуже мило спілкувалися. Мабуть, навіть не всі запам’ятали прізвище арбітра, настільки він був непомітним у цій грі.

І матч ще раз підтвердив, що з Луческу сумувати не вийде. Коли почалася злива, він просто накинув на голову плед і так продовжив дивитися гру біля поля. Камера тільки й вихоплювала такий незвичайний вигляд Містера. Ось так просто один його жест став головним хітом Суперкубка. А ще ж були батьківські обійми з Тайсоном перед матчем, тепла розмова з Луїшем Каштру та ефектний прийом м’яча ногою після удару Карлоса де Пени.

Луческу знову відзначився і на пресконференції: «Технічна команда грала проти організованої. Перемогла організована», «У команди, що атакує сімома гравцями, є слабкі місця – ми ними скористались». Луческу не може не ставитись із повагою до «Шахтаря», але й не може не бути собою. Поки Каштру дивувався, чому його команда забила лише раз після десятка ударів, Мірча легкими «уколами» суперника смакував перемогу.

Але навряд чи варто робити якісь глобальні висновки щодо гри та перспективах команд за одним Суперкубком. Минулого року кияни теж стартували з виграшу цього трофею. А всі ж пам’ятають, чим сезон закінчився. Але точно можна сказати одне – зараз ця перемога була потрібніша «Динамо» у психологічному плані. У роздягальні вони раділи так, ніби виграли щось значно більше і цінніше, ніж Суперкубок України. А продовження боротьби буде вже після паузи на матчі збірної України.