У вівторок черговою спортивною жертвою пандемії коронавірусу стала головна спортивна подія року. Літню Олімпіаду, яку повинні були відкрити в Токіо наприкінці липня і яку Міжнародний олімпійський комітет (МОК) довго намагався урятувати, перенесли на наступний рік.

Історія навколо Ігор-2020 – головна спортивна тема останнього часу. Питання проведення головних змагань чотириріччя перетворилося на морально-етичний вибір: чи потрібна світу Олімпіада, яка замість масштабного свята ризикує перетворитися на подію з непередбачуваним апокаліпсисом?

З одного боку, до Ігор-2020 залишалося рівно чотири місяці – відкриття було заплановане на 24 липня, і МОК наполегливо «тримав оборону» й не переносив Олімпіаду попри наполегливі заклики, яких щодня більшало. МОК, за інформацією Reuters, моделював кілька запасних варіантів: перенесення Ігор на місяць-півтора, старт через рік або навіть через два.

Голова МОК Томас Бах до останнього чіплявся за можливість провести Ігри вчасно не тільки через грандіозні спонсорські контракти (хоча це чи не найголовніше питання), але й щоби додержувати вічних олімпійських цінностей.

Зрозуміти Баха та його соратників із оргкомітету цілком можна, оскільки Олімпіада насправді – не звичайний спортивний турнір, а особлива філософія, спосіб і прикмета життя. Її дійсно скасовували тільки в найстрашніші часи – через світові війни.

А спортсмени – найсильніші люди серед нас – дійсно готувалися до цієї Олімпіади, жили мріями про неї. Якщо здадуться навіть вони – це буде нагадувати капітуляцію людства, визнання того, що найпростіші форми життя на цій планеті головніші за людей. І чотири місяці – величезний термін, за який може змінитися багато речей, тим паче що в Японії коронавірус локалізований, а боротьба з ним показує шалено позитивну динаміку: всього трохи більше як тисяча випадків на 120-мільйонну країну, чотири десятки смертей за весь час і позамежна епідемічна дисципліна. Якщо і є на Землі місце, захищене від інфекції, то це Токіо.

Але біда МОК у тому, що зараз не є важливими жодні аргументи – всі вони виглядають максимально безглуздо, враховуючи ті зміни, які вніс у наше життя коронавірус. Коли ти стоїш перед вибором – жити під замком або перетворитися на «заповідник» для незрозумілої інфекції, думки про олімпійські ідеали відходять на другий план.

Світу зараз банально не до спорту, його увагу навіть після закінчення пандемії привернуть цілком інші, більш нагальні речі: боротьба з наслідками вірусу, локалізація епідемічних рецидивів, реабілітація тих, що перехворіли, виживання в нових економічних умовах, психологічне відновлення і, нарешті, жалоба за загиблими.

Це та реальність, у якій Ігри виявилися б максимально сторонньою подією – людству треба пережити й усвідомити, що відбувається. Щоби повернутися до колишнього життя, потрібні головні та, мабуть, єдині ліки – час. І чотирьох місяців для цього точно не вистачить.

Узагалі ідея Олімпіади як символу перемоги над коронавірусом, першої спортивної події на планеті, яка тільки що перемогла підступну інфекцію, шалено красива. Але зараз – у березні 2020-го – ідея близької Олімпіади виглядала б приреченою. Нарешті це зрозуміли і в МОК.

Про перенесення Олімпіади було оголошено після телефонної розмови, яку мали прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе та президент МОК Томас Бах. У підсумку пан Абе заявив, що «попросив пана Баха розглянути можливість відкласти її на рік», щоби «атлети могли виступити в кращих умовах», і отримав «стовідсоткову згоду». МОК підтвердив цю інформацію. У його повідомленні мовиться, що в нинішніх обставинах Олімпіада в Токіо «повинна бути перенесена на іншу дату, але не пізніше літа 2021 року, аби захистити здоров’я спортсменів, всіх учасників Олімпійських ігор та міжнародної спільноти».

Головна подія року в спорті поповнила і так уже величезний список спортивних жертв коронавірусу, при цьому МОК упродовж декількох тижнів наполегливо відмовляв визнати неможливість її проведення в заздалегідь визначені терміни.

Але зараз перед організаторами постають чималі фінансові проблеми. Однією з ключових є питання з місцевими спонсорами Ігор, контракти з якими оцінюють у 3 млрд доларів (загальні витрати на підготовку Олімпіади становлять близько 12 млрд). Немає певності у тому, що вони не відмовляться від спонсорства, якщо Олімпіаду перенесуть.

Але значно сильнішого головного болю завдає Олімпійське селище. Його зведення є комерційним проєктом. Мовиться про два десятки будівель на 14-18 поверхів, які вміщають у цілому понад 5,5 тисяч квартир. І зараз вже багато цих квартир продані. Малоймовірно, що їхні власники погодяться чекати заселення ще два роки заради Олімпіади. У підсумку перенесення Ігор породжує серйозні проблеми з розміщенням спортсменів, тренерів і технічного персоналу.

Утім до вівторка м’якшого способу розв’язання ситуації, здається, не залишилося. До цього часу низка національних олімпійських комітетів або офіційно відмовилися посилати команди в Токіо, як-от канадський і австралійський, або принаймні дали зрозуміти, що готові відмовитися, відкрито закликавши МОК не зволікати зі скасуванням Олімпіади.

Губернатор Токіо Юріко Коїке дала у вівторок зрозуміти: вона рада, що Олімпіаду, враховуючи щільність спортивного календаря в 2021 році (на майбутнє літо вже перенесли футбольний чемпіонат Європи, на нього припадає й черговий чемпіонат світу з легкої атлетики), взагалі вдалося зберегти. При цьому вона зазначила, що Ігри збережуть свій бренд – «Токіо-2020». 

Та найголовніше, у що хочеться вірити, це в те, що до того часу нинішня кризова ситуація нарешті завершиться.