Команда нашої мрії

Національна збірна України у День захисника України оформила путівку на Євро-2020

Національна збірна України з футболу зробила справжній подарунок усім українцям у День захисника України. У понеділок підопічні Андрія Шевченка в Києві здолали з рахунком 2:1 збірну Португалії – чинного чемпіона Європи, переможця Ліги націй. Отже, українська команда гарантувала собі путівку на Євро-2020. Для збірної України це буде вже третій континентальний форум в історії, але вперше вона туди потрапила не як господар турніру і не через сито плей-оф, а з першого місця своєї відбіркової групи.
До матчу з португальцями збірна України підійшла з хорошим настроєм – п’ятнична перемога над Литвою на 99% гарантувала їй вихід на Євро-2020, і для того, щоб остаточно зняти усі питання, достатньо було не програти збірній Португалії. З огляду на те, що “синьо-жовті” у цьому відбірковому циклі ще не поступалися, віра у такий результат жила в серцях уболівальників. А шанувальників футболу в цей день зібралося багато і на НСК “Олімпійський”, і біля екранів. А про те, що країна живе цим матчем, красномовно говорить той факт, що чимало українців цікавились, хто ж виконуватиме гімн України перед стартом матчу. Загалом останніми роками ставлення до нашої збірної в серцях українців значно змінилося. Чи не вперше можна говорити про те, що люди йдуть на матчі головної команди, аби побачити гру саме наших хлопців, а не спостерігати за діями суперника. Раніше таке можна було побачити хіба у Львові, де любов до збірної завжди була безмежною. І це відчувають самі футболісти, які своєю грою намагаються віддячити вболівальникам.
Також у ці дні було багато підстав, аби згадати “золоті” моменти в історії українського футболу. Насамперед двадцятиріччя голу Андрія Шевченка у ворота збірної Росії, а також двадцятитриріччя першої перемоги нашої команди над топ-суперником. 5 жовтня 1996 року у Києві збірна України перемогла збірну... Португалії з рахунком 2:1. Та перемога повернула в серця українців віру в те, що у національної команди є потенціал, вона здатна битися зі суперниками топ-рівня. Адже до того українці програвали майже усім більш-менш сильним командам.
І ось через 23 роки доля знову звела збірну України і Португалії. Із того часу португальці зібрали чималу колекцію трофеїв і стали потужною силою на континенті. Але й українці суттєво змінилися. На жаль, трофеїв у скарбничці нашої збірної поки немає, але змінився менталітет і ставлення до суперників. Цього понеділка саме збірну України, як не дивно, вважали фаворитом матчу проти чинного чемпіона Європи. Принаймні у перемогу підопічних Шевченка вірили більшість українських вболівальників, і це була не сліпа віра, а саме впевненість у тому, що “синьо-жовті” повинні щонайменше не програти, а й одержати перемогу. Ця віра була підкріплена результатами, і найголовніше грою наших футболістів під час цієї відбіркової кампанії.

Зразковий перший тайм

Із перших хвилин матчу українці почали доводити, що сподівання вболівальників на перемогу не марні. На початку зустрічі трапився напівмомент у Яремчука і неточний удар Перейри після передачі Роналду, а на шостій хвилині українці шокували гостей, відкривши рахунок. Марлос виконав кутовий, після якого Патрісіу дивом відбив удар Кривцова, але на добиванні першим був Яремчук – 1:0.
Далі українці не стали закриватися, а грали компактно і надійно, що дуже не подобалося гостям. Португальці намагалися загострювати після стандартів і з флангів, особливо правого, але крім удару Геррейро вище воріт всерйоз не турбували П’ятова. Натомість у середині тайму пропустили другий гол. На 27-ій хвилині Миколенко ювелірною передачею знайшов Ярмоленка у штрафному майданчику суперника, і Андрій без проблем забив гол, який став для нього першим за збірну з вересня минулого року – 2:0.
Пропустивши другий гол, гості нарешті увімкнули усю свою швидкість. Українцям довелося віддати м’яч, але про контргру вони не забували. Активізувався Роналду, який наприкінці тайму завдав неприємний, але, на щастя, неточний удар. Перед цим П’ятов впорався з непоганим пострілом Маріу і прицільним ударом Бернарду Сілви.
Проте потрібно відзначити готовність нашої збірної – робота в тактичному плані була колосальна, вона дала результат. Українці діяли якщо не бездоганно, то принаймні були близькими до цього. Особливо впадала в око підстраховка кожного футболіста партнером. І це відбувалося і в захисті, і в центрі поля. Тож можна констатувати, що це був загалом зразковий тайм у виконанні Шевченка. Ба більше, могли на перерву команди піти з рахунком 3:0, якби Ярмоленко не схибив у завершальній фазі після контратаки “три в два”.

День захисника

У другому таймі ситуація на полі помітно змінилася, що логічно, виходячи з рахунку. Відразу ж довелося попрацювати П’ятову, який у волейбольному стилі відбив удар Роналду зі штрафного, а згодом витягнув м’яч із кута після нового пострілу капітана Португалії. У середині тайму українців пробачив Фернандеш, який головою з кількох метрів відправив м’яч вище воріт.
А потім трапився епізод, який міг вплинути на поєдинок. Арбітр Ентоні Тейлор призначив не найочевидніший пенальті за потрапляння м’яча в руку Степаненка після удару Брума. Тарас отримав другу жовту картку (першу він отримав у першому таймі в епізоді, у якому його провини взагалі не було) і був вилучений, а Роналду забив 700 гол в кар’єрі, реалізувавши пенальті. Ставало трохи ніяково. До кінця матчу був час, наша команда в меншості, а на полі перебували розлючені чемпіони Європи.
Португальці стали атакувати інтенсивніше, тут віддамо належне характеру наших хлопців. Насамперед це стосується П’ятова, який протягом однієї хвилини двічі не дав переграти себе Роналду. Потім українці в меншості зуміли відвести гру від своїх воріт, але фінальний штурм гості все ж організували. Спочатку П’ятов впорався з ударом із далекої відстані Фернандеша, у доданий час кіпер виручив після удару Роналду головою у нижній гол воріт. Останнім моментом португальців був постріл Перейри з-за меж штрафного, але цього разу нашу команду врятувала поперечина. А незабаром пролунав настільки солодкий фінальний свисток арбітра, який означав історичну перемогу нашої команди.
Збірна України набрала три очки і гарантувала собі не просто потрапляння на Євро-2020, а й перше місце в групі. Отже, наша національна команда втретє в історії виступить на континентальному форумі. Ну а 14 жовтня стало святом для країни ще і в футбольному плані.

Ода Андрію Шевченку

Тріумф збірної України у цій відбірковій кампанії безсумнівно пов’язаний з ім’ям Андрія Шевченка. Цього року в нашій країні знову почалася “шевоманія”. Раніше ми вихваляли Шеву-футболіста, а зараз – Шеву-тренера. І матч із Португалією показав, що Андрій Миколайович поступово стає топ-тренером, а збірна України – топ-командою. Наведемо кілька фактів.
Багато побоювань було щодо здатності українців витримувати темп другого матчу спарки. І ці побоювання не виникали на рівному місці, а на нещодавньому досвіді навіть поточної єврокампанії. Адже всі ми чудово пам’ятаємо, як страждала збірна у гостьовому та домашньому матчах із Люксембургом, які стояли другими в спарених турах після поєдинків із Португалією (на виїзді) та Сербією (вдома). Були проблеми з Нігерією після Литви, що говорило про неспроможність команди Шевченка тримати високий темп у графіку через три дні на четвертий. Власне, в тому графіку, в якому й доведеться  виступати на чемпіонаті Європи.
Проте матч проти Португалії довів, що головна проблема полягає у психології. Українцям просто не вистачало азарту налаштуватися на Люксембург після успіхів із Португалією і Сербією, не вистачало самоконтролю для того, аби відсіяти на рівні підсвідомості недооцінку суперника. Як тільки другим у спареному турі стояв матч проти сильного суперника – одразу побачили нормальну, живу реакцію. Було правильне налаштування, яке й сприяло тому, що українці зіграли у свій футбол.
Впало в око, що найслабша ланка збірної України стала її сильною стороною. У нас надійно прикрита воротарська позиція, у нас сильний, як ніколи, центр поля, є здорова конкуренція на флангах півзахисту та на позиції центрального нападника, вже з’явилася конкуренція, а от за центр захисту було неспокійно чи не перед кожним поєдинком. Матвієнко та Кривцов, яких Шевченко зробив основними у збірній, не вражали надійністю раніше і не є безгрішними у відповідальних матчах в клубі. Проте українці – серед лідерів поточного відбору за надійністю оборони: два пропущені у семи матчах, один із них – з пенальті.
Андрій Шевченко зробив те, що не вдавалося зробити жодному з попередніх наставників національної збірної. Він налагодив командний рух і систему взаємодопомоги. Оборонні функції виконують не ті виконавці, які мають це робити першочергово. Але й Степаненко, Зінченко, Маліновський і навіть вінгери допомагають захистити власні ворота, у матчі з Португалією у володіннях П’ятова ситуацію частенько розряджав навіть Ярмоленко.
Але треба й персонально похвалити Матвієнка та Кривцова. Попри великий тиск з боку суперника, центральні захисники відіграли без зривів. Хіба що в одному моменті трохи недопрацював Матвієнко, поклавшись на Андрія П’ятова.
Залишається лише помахати рукою в бік персонажів, які заради грошей вирішили продовжити свою кар’єру в країні ворога, і про необхідність виклику яких до збірної (адже у декого “спорт поза політикою”) говорили ті, для кого національні інтереси – лише порожній звук. У підсумку обійшлися без них. І нехай проявляють себе “за порєбріком”, а не на чемпіонаті Європи.
А найголовніші слова після матчу сказав Андрій П’ятов: “Нарешті прийшов тренер, який розкриває гравців”. На тлі футболу Фоменка з трьома опорними півзахисниками і символічними виходами Тимощука на заміну, щоб зробити Анатолію потрібну статистику, те, що ми бачимо зараз – просто ковток свіжого повітря для українського вболівальника і, напевно, для кожного футболіста в збірній.
Для більшості з них Шевченко – кумир дитинства. Схожий ефект дав прихід Блохіна, коли хлопці, які бачили, як той грав і забивав, билися за тренера. Тому що той не злякався заявити, що команда вийде на чемпіонат світу. Проте при Блохіну українці боролися, терпіли, билися у кожному поєдинку під впливом шалених мотиваційних промов Олега Володимировича. Не злякався і Андрій Шевченко заявити, що його команда гратиме на Євро. Натомість нині українці грають у футбол незалежно від імені суперника і від статусу матчу. Футбол, який приносить не лише результат, але й задоволення. І це перші ознаки топ-команди на рівні збірних. Команди нашої мрії.
Фото: АР, dynamomania, footboom, УАФ, ua.tribuna

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4703 / 1.66MB / SQL:{query_count}