У вівторок київське “Динамо” в столиці України зіграло внічию 3:3 з бельгійським “Брюґґе”. Цей результат не дозволив пройти далі, оскільки в першому матчі “синьо-білі” поступилися з рахунком 0:1. Таким чином “динамівці” встановили неприємний клубний антирекорд. Кияни вперше у своїй історії тричі поспіль пропускають груповий етап Ліги чемпіонів. Підрахунок ведеться із сезону 1992/93, коли турнір востаннє був серйозно реформований. До вильоту від “Брюґґе” “Динамо” пропускало не більше двох групових стадій Ліги чемпіонів поспіль. Усі три невдачі відбулися за часів тренерства Олександра Хацкевича.

Першого разу, два роки тому – це була тенденція, замаскована під прикру випадковість. У Києві "Янг Бойз" був подоланий дуже впевнено, а вже в Швейцарії стався ляп Коваля (на Макса повішали усіх собак, хоча 90 хвилин вся команда страждала на полі). Другого разу виправдання прийшло навесні, коли "Аякс" зносив по черзі "Реал" та "Ювентус". "Динамо" ж програло не абикому, а команді, в яку закохалась уся Європа. Що говорити цього разу, поки не зрозуміло. Мабуть, варто надіятись, що Клеман виведе "Брюґґе" хоча б до чвертьфіналу.

Між тим, якщо не бачити гри, а лише подивитись на рахунок, може видатись, що "Динамо" було близьким до успіху. Проте ні за рахунку 1:0, ні за рахунку 2:1, коли киянам залишалось забити один гол, щоб переважити шальки терезів на свою користь, їх гра не виглядала настільки переконливою, щоб в успіх можна було по-справжньому повірити. Ще більш прикро, що провалились на фоні "Брюґґе", який зірок із неба не хапає. Який сам переживає процес перебудови, продавши перед цим ключових гравців на 40 млн євро.

Чи можна знайти аргументи на користь Хацкевича? Що він зробив усе для себе можливе? Єдине, що приходить на думку – це панічний пошук виходу з ситуації, в якій ти не знаєш що робити.  Після матчу головний тренер “Динамо” Олександр Хацкевич багато говорив про ризики, які в матчі-відповіді себе не виправдали. Так, під кінець у киян на полі справді перебувало незвично багато гравців групи атаки, але було б зовсім дивно, якби при такому рахунку на поле виходили руйнівники. Проблема в тому, що “Динамо” йде на ризики тільки тоді, коли зовсім припече.

У київському матчі Хацкевич зробив помітні зміни, виставивши в центрі поля футболістів, які більш грають, як він сам висловився. Тільки ось загальний малюнок не змінився – через середину поля гра практично не йшла, і м’яч знову був переважно вгорі. “Брюґґе”, граючи на виїзді, більше володів м’ячем (57%) і завдав більше ударів у цілому (12 проти 10) і у ворота зокрема (7 проти 5).

Незважаючи на те, що жереб був досить прихильний як у третьому раунді кваліфікації, так і в плей-оф (ЛАСК або “Базель”), “Динамо” так і не змогло показати, що зараз їх рівень уже не Ліга Європи (як казав Хацкевич після 0:8 від Челсі в минулому сезоні), а Ліга чемпіонів.

І головна проблема нинішнього “Динамо”, це відсутність гравця, який здатний створювати.  Про це говорили і після першого матчу, про це говорили і в міжсезоння, про це говорили і в минулому сезоні – цій команді на полі не вистачає тонкого футболіста, який не боявся б приймати нестандартні рішення як при виході з оборони в атаку, так і при комбінаційній грі біля чужого штрафного майданчика.

Повернення Володимира Шепелєва до складу очевидно пішло в плюс – йому часом вдавалося не тільки якісно діяти в підіграванні при стіночці (звідси і три ключові передачі – кращий результат у команді), і зберігати м’яч. Але встигати і біля одних, і біля інших воріт Шепелєв не міг, а допомоги в плані конструктиву у нього було небагато.

А що з Міккелем Дуелундом і Миколою Шапаренком? Чому два атакуючих хавбеки “Динамо” взагалі не грають за першу команду?

Друга біда була там, де не чекали, але здогадувалися про можливі проблеми. Незважаючи на те, що позиції Томаша Кенджери і Віктора Циганкова в ролі основного дуету на правій бровці не викликали сумнівів, у міжсезоння “Динамо” посилилося ще й основним гравцем збірної України Олександром Караваєвим. Той провалився в “Брюґґе”, а у Києві провалилися вже Кенджера з Циганковим.

Якщо в першому поєдинку основна загроза воротам “Динамо” виходила з правого флангу, де проявляв активність Клінтон Мата, то в Києві проблеми біля наших воріт часто траплялися після провалів на протилежній бровці. Бонавентуре, незважаючи на регулярні втрати м’яча в простих ситуаціях, і Діат­то заганяли Кенджеру, змусивши його відіграти один із найслабших матчів у футболці “Динамо” за останній час. Більше 30% браку, більше половини програних єдиноборств, усього 1 вдалий відбір і 9 втрат м’яча (більше тільки у Жерсона Родрігеша).

Щодо люксембуржця то, Жерсон володіє безліччю чеснот, які стануть в нагоді для "Динамо". Але ключове слово в цій фразі – стануть. Показовий момент: кияни перехоплюють м’яч в центрі поля, Жерсон робить ривок за спину захисникам, а Буяльський віддає в розріз по прямій. Віталій розводить руками, люксембуржець жестами показує, де саме він чекає пас. “Б.., я не знаю, куди йому давати”, – розібрати слова Буяльського після однієї з численних неточних передач на хід Родрігеша було нескладно.

Але все це насамперед недопрацювання головного тренера. Хацкевичу потрібно було перелаштувати півзахист під Родрігеса (старожилам легше ж, мабуть, пояснити зміну концепції), або притримати Жерсона до кращих часів. Олександр Миколайович давно обіцяє робити ставку на вихованців клубної академії. Саме тому двох її найперспективніших випускників, здатних зіграти нестандартно – Цитаїшвілі та Шапаренка показово в день матчу відправляє грати за дубль проти дітей з Білорусі. Цікаві методи виховної роботи, нічого не скажеш.

А заміни? І в першому матчі з “Брюґґе”, і в Києві Хацкевич проводив кадрові зміни вже в перерві, і вони, в принципі, були виправдані – що тоді в гру не потрапили Караваєв з Бесєдіним, що тут напрошувалася заміна Андрієвського. Питання тут викликають інші рішення і те, яка мета переслідувалася.

На другий тайм у Києві вийшов Де Піна і при всіх можливих варіантах перестроювання зайняв позицію в центрі поля (правіше в трикутнику з Шепелєвим і Буяльським), хоча він там жодного разу в “Динамо” не грав, а його, мабуть, найсильнішою стороною слід називати навіси.

Вихід фактурних нападників в особах Артема Бесєдіна і Франа Соля в теорії мав натякати на необхідність завантажувати м’яч у чужу штрафну і використанням ширини поля, і тут Де Піна зі своєю лівою міг би бути дуже корисний, проте за 51 хвилину на полі він жодної флангової подачі так і не виконав. А на додачу ще й організував третй м’яч у власні ворота.

Власне, перераховувати промахи головного тренера та його штабу можна довго. Та чи є в тому сенс? Достатньо подивитись на гру і на результати команди. Очевидно, Хацкевич хотів повернути "Динамо" традиційний стиль – швидкість, натиск, пресинг. Проте він не міг цього навчити своїх підопічних. За два роки контури ідеалу, до якого прагнув тренер, уже були б помітні. Проте це "Динамо" виглядає лише набором футболістів, які грають по ситуації. Коли ситуація складається не на їх користь (а таке трапляється майже завжди в протистоянні з командами співставного або вищого класу), шансів на позитивний результат не залишається.

Тож не дивно, що після матчу Хацкевич був відправлений у відставку. 

Київське "Динамо" під керівництвом Олександра Хацкевича провело 105 матчів, в 63-ох із них команда перемогла, 25 звела до нічиєї і програла в 17. Таким чином, загальний відсоток перемог при Хацкевичу склав 60%, і це 16-й показник серед інших тренерів київського клубу. Як тренер "Динамо" Хацкевич виграв лише два Суперкубки України.

Зрозуміло, що з вірогідністю в 99%  Ігор Суркіс призначить на посаду нового головного тренера людину з “динамівським” серцем. Тобто того, хто вже працював у клубі або грав за команду. І ЗМІ так само з 99% вірогідністю називають ім’я Олексія Михайличенка.

Спортивний директор київського "Динамо" в кінці минулого сезону називався одним із головних претендентів на пост наступника Хацкевича. І в цьому є певна логіка. По-перше, Михайличенко раніше працював у тренерському штабі Лобановського, а пізніше і сам очолював "біло-синіх". Під його керівництвом "Динамо" двічі ставало чемпіоном України і один раз вигравало Кубок.

По-друге, 56-річний фахівець багато років працює спортивним директором у "Динамо" і він, як ніхто інший, знає всю цю кухню зсередини. Йому навіть не знадобиться час на адаптацію і знайомство з гравцями. По-третє, Ігор Суркіс дорожить історією клубу і намагається зберегти “динамівські” традиції, які були закладені ще Валерієм Лобановським. А хто може це краще зробити, якщо не учень великого метра? Щоправда, вболівальникам київського клубу відверто набридла ця традиція “динамівських” сердець. 

І поки Михайличенко офіційно не призначили (неофіційно він уже дав свою згоду) можна поміркувати про те, хто ще здатний очолити київський клуб. 

Насамперед – Юрій Вернидуб. 53-річний фахівець у кінці минулого сезону залишив луганську "Зорю", де пропрацював 8 років. Після цього він дав собі час трохи відпочити, щоб пізніше з новими силами повернутися до тренерської роботи.

Прихід екс-тренера "Зорі" піде на користь "біло-синім". Вернидуб – один із кращих українських тренерів, який вміє з обмежених ресурсів створити досить боєздатну команду. До того ж, наставник чудово ладнає з молоддю і з “пташенят” робить справжніх “мужиків”. А це саме те, що зараз потрібно київському "Динамо", адже талановитих вихованців у "біло-синіх" хоч відбавляй, а ось працювати з ними практично нікому.

Є ще Мирон Маркевич. Відомого українського тренера на посту наставника "Динамо" не проти бачити чимала кількість любителі вітчизняного футболу. Мирон Маркевич помітно посилив би нинішнє "Динамо", адже він має багаторічний досвід тренерської кар’єри. Також він на власному прикладі довів, що українські команди можуть на рівних боротися з більш іменитими командами за єврокубкові трофеї, коли в 2015 році привів "Дніпро" до фіналу ЛЄ. Варіант із призначенням 68-річного наставника виглядає досить оптимістично, однак навряд чи це станеться через непрості стосунки Маркевича з Суркісом.

Ну і нарешті Мірча Луческу.  Найфантастичніший варіант у ситуації, що склалася. Такі чутки вперше з’явилися десь тиждень тому. Пізніше екс-тренер "Шахтаря" прибув в Україну, і всі подумали, що мета його візиту переговори з керівництвом "біло-синіх". Але як виявилося, 74-річний коуч просто приїхав подивитися на українське класико і в цілому на рівень чемпіонату. Під час свого візиту Мірча Луческу спростував усі чутки і сказав, що навіть не уявляє, як міг би очолити "Динамо" після 12 років, проведених у "Шахтарі". Але румун відомий своєю хитрістю і вірити йому не можна. А в що можна повірити, так це у те, що офіс клубу спалять фанати “Динамо”. Якщо побачать Луческу біля керма команди.