Із 21 по 30 червня у Мінську тривали Європейські ігри – 2019. На цих змаганнях Україну представляли 198 спортсменів у всіх п’ятнадцяти видах спорту і двадцяти двох дисциплінах. Всього було розіграно 200 комплектів нагород. В активі українці – 51 нагорода (16 золотих, 17 срібних, 18 бронзових) і третє місце в медальному заліку.

Левову частку цих нагород було здобуто в останній день Ігор, що дозволило українській команді перевершити досягнення перших Ігор, які відбулися в Баку у 2015 році. Чотири роки тому в активі нашої команди було 46 медалей (8 золотих) і восьме загальнокомандне місце.

Тішить те, що вагомий внесок в українську скарбничку зробили львів’яни: Юлія Ткач і Станіслав Горуна стали чемпіонами, Юлія Хавалджі, Оксана Лівач і Олена Старикова вибороли “срібло”, Алла Черкасова, Павло Коростильов і Галина Мельник привезли “бронзу”.

Загалом позитивна тенденція у виступах українців спостерігалася в усіх видах спорту, які були представлені в Мінську. Гірше, ніж чотири роки тому, виступили хіба що лучники: після трьох медалей, серед яких було і “золото” чоловічої команди, в цьому році ніхто навіть не наблизився до п’єдесталу. Не вдалися Ігри і нашому досвідченому стрільцю, чемпіонці “всього, що тільки можна” Олені Костевич. Хоча без медалей у Білорусі вона не залишилася, ставши третьою в парі з Павлом Коростильовим (25 м із малокаліберного пістолета).

А от велогонщиця Анна Соловей, навпаки, змінила “срібло”, здобуте в Баку на шосе, на “золото” в Мінську на треку, вигравши гонку за очками: “Звичайно, я налаштовувалася на золоту медаль, але групова гонка – це лотерея, тактика тут змінюється в ході кожного кола. Звідки взяла сили для перемоги? Це одвічний тандем української нації – сила духу та ентузіазм!”

Дещо зіпсував настрій нашій чемпіонці президент Федерації велоспорту України Олександр Башенко, який замість того, аби привітати підопічну, нечемно висловився на адресу чемпіонки Європейських ігор – 2019 Анни Соловей. Конфлікт між функціонером та велогонщицею розгорівся у фейсбуці.

Після перемоги Соловей на Європейських іграх Федерація велоспорту України на своїй офіційній сторінці в соцмережі привітала з перемогою спортсменки голову Київської федерації велоспорту Сергія Мухомора. У велогонщиці це викликало подив, про що вона написала в коментарі: “Дивуюсь вашій некомпетентності. Дуже хотілося б дізнатися, чому вітаєте незнайому мені людину, яку я ніколи не бачила, при цьому берете моє фото і мій результат! І найцікавіше, що нічим, абсолютно нічим ця людина мені не допомагала у підготовці до змагань”.

На що Башенко відповів: “Аню, дивись, як ми будемо навчатися, ти відкрила рота, тепер ти будеш за це платити”. “Їздиш на моєму велосипеді, їздиш в моїй формі, на голові у тебе мій шолом. Що ти ще хочеш? Щоб я тебе возив? Я не Базін, запам’ятай, принцесо. Будеш робити роботу – приймемо тебе, будеш смердіти – проженемо і не згадаємо, як звали”. 

“Це не ваша форма, не ваш шолом, з вашого тут тільки велосипед, який не витримав і року. Я й так роблю свою роботу і вам не дозволю об себе ноги витирати. Ви мене не приймали, щоб погрожувати вигнати”, – парирувала Соловей. 

Зазначимо, що в коментарях Башенко нагрубіянив і багатьом іншим людям, які обурилися такою поведінкою президента Федерації велоспорту України.

Два “золота” наших зіркових дзюдоїстів Георгія Зантараї і Дар’ї Білодід несподіванкою не були, як і перемоги українських борців і борчинь та самбістів. Натомість такої тотальної переваги в командних змаганнях легкоатлетів з боку українських спортсменів не очікував ніхто. Можливо, дещо краще могли виступили наші стрибуни в довжину і висоту, однак свої медалі вони теж поклали  до скарбнички.

Тепер повернемося до приємних речей. Боксери, які два роки тому вдома виграли командний залік чемпіонату Європи, підтвердили звання кращої збірної континенту. З Мінська вони привезли на одну медаль менше, аніж із Баку (чотири). Але номінал вирішує все: два “золота”, “срібло” і “бронза” є більш вражаючими, адже чотири роки тому максимальним досягненням “синьо-жовтих” було друге місце Олександра Хижняка.

Перше “золото” Євроігор у боксі Україна здобула в драматичному фіналі. У категорії +91 кг чемпіон Європи Віктор Вихрист зійшовся з французом Мурадом Алієвим. Але в третьому раунді бій зупинили: українець сильно розсік брову, і лікар заборонив йому боксувати далі. Поки Віктору надавали медичну допомогу, француз уже переможно викинув руки вгору. А зал Палацу спорту “Уруччя” вболівав переважно за українця і нетерпляче чекав на вердикт. У підсумку роздільним рішенням перемогу присудили Вихристу – 4:1!

“Одне розсічення я отримав ще в першому бою з росіянином, – поділився враженнями після бою наш чемпіон. – А ось це – у фіналі, – показав Віктор на рану, що кровоточила над оком. – Головами вдарилися. Бій останній, важкий, суперник координований, хороший на дистанції. Але, слава Богу, я його трошки за очками випереджав. Це був мій перший бій із ним. Хороший боєць. Добре, що я з ним зустрівся – трохи навчив мене. Це великий крок перед Олімпіадою, один із найважливіших турнірів. Можливо, найважливіший”.

Згадав Вихрист і про подвійне свято наставника: “У мого тренера дочка виграла “золото” в легкій атлетиці. Дякую Богу, що й мені вдалося здобути цю перемогу”. Коуч Віктора – Олександр Ляхов (батько бігунки Ольги Ляхової, що стала чемпіонкою в команді). Любительський бокс часто асоціюють із суддівськими скандалами, і ми поцікавилися, як йому суддівство на Іграх. “Чесно скажу: перший раз таке бачу. Суддівство просто краще! – здивувався Вихрист. – Кращого ніколи не бачив. Клянуся! Всьо чотко, все правильно. Кожен бій, кожен раунд. Спасибі за це велике!”

А ось Микола Буценко навряд чи погодився б зі своїм партнером. За виразом його обличчя після фіналу у вазі 56 кг з ірландцем Куртом Волкером було видно, що призер ЧС очікував, що зараз піднімуть його руку. Але перемогу судді віддали суперникові. “Зараз зовсім немає емоцій. У фіналі налаштовувався тільки на “золото”. Сьогодні в рингу я зробив усе від мене залежне, щоби показати максимальний результат. На жаль, за це отримав лише “срібло”, – підсумував Микола.

Чемпіоном Ігор став і Олександр Хижняк, який спустився після Баку в категорію 75 кг, додавши ще один титул до звання чемпіона світу. І пройшов усю дистанцію турніру впевнено. Перемоги були якщо не дострокові, то беззаперечні. “Неймовірно приємно бачити, як піднімається національний прапор і звучить український гімн на честь твого досягнення, за яким стоять виснажливі тренування, копітка праця, великий шлях підготовки. Кожен бій був для мене дуже непростий: сильні, потужні суперники. Радий, що виконав поставлене завдання”, – сказав він після фіналу.

Дві золоті, дві срібні та п’ять бронзових нагород здобули українські гімнасти. Цього разу на п’єдестал пошани сходили не тільки представники чоловічої збірної, а й дівчачої, за гучними успіхами яких ми вже встигли скучити. У Баку-2015 спортивна гімнастика принесла нашій країні три нагороди. До всіх трьох спричинився Олег Верняєв.

Лідер української збірної був на провідних ролях і цього разу. А враховуючи те, що, по суті, він виступав уперше після операції на початку року, його результати все ще вражають, адже він виборов “золото” і два “срібла”. Уже традиційно з нагородами повернулися Ігор Радівілов і Петро Пахнюк.

І якщо від Верняєва та компанії все-таки чекали успіху, то “бронза” Діани Варінської в багатоборстві стала по-справжньому приємним сюрпризом. Ще більшим сюрпризом стала перемога Анастасії Бачинської. Бронзова медалістка Юнацької Олімпіади – 2018 здобула “золото” у вільних вправах.

Потішили й українські каратисти, які поклали останні нагороди до вітчизняної скарбнички. П’ятеро із шести каратистів, які представляли нашу країну на цьому мультиспортивному форумі, повернулися з Мінська не з порожніми руками: на їхньому рахунку два “золота”, “срібло” і дві “бронзи”.

---

Українські медалісти ІІ Європейських Ігор

“Золото”

“Срібло”

“Бронза”