Національна жіноча збірна з хокею після 24-річної паузи була заново відроджена, з першої ж спроби пробилася на чемпіонат світу в групі В Дивізіону II. У вирішальному матчі наші дівчата обіграли команду Бельгії – 4:1. Тож поки чоловічий хокей в нашій країні переживає не найкращі часи, жіночий починає успішний сходження нагору.

Історію жіночого хокею в нашій країні можна переповісти кількома реченнями. Звичайно, перші кроки були зроблені ще у період СРСР. Поки у Львові в двадцятих роках минулого століття створювались чоловічі хокейні дружини, які найближчим часом виборювали нагороди у польському чемпіонаті, у Харкові повним ходом йшли змагання з хокею з м’ячем. Брала участь в ньому і жіноча команда “Червоний Залізничник”. Однак хокей з м’ячем – це не хокей з шайбою. Про останній у радянські часи пригадали лише наприкінці вісімдесятих років ХХ століття.

Саме тоді, крім заокеанських хокейних клубів, жіночий хокей поширювався і у Європі. У Чехословаччині було вже 20 клубів, але чемпіонат ще не проводився, в Данії – 12, у ФРН – 35, у Франції 492 дівчини грали в 18 офіційних командах, у Британії – 20 клубів, у Нідерландах – 6 і тільки-тільки створена збірна, у шведів було вже 32 команди. Міжнародна федерація хокею ніяк не могла визначатись з правилами: іноді місцеві федерації дозволяли дівчатам грати з волоссям, яке розвивалось з-під шолома, тоді ж інші змушують своїх гравців ховати волосся під шолом, щоб суперниці не пошкодили свої русяві коси під час боротьби.

Так чи інакше, але старт української жіночої збірної майже збігся зі стартом чоловічої – навесні 1992 року. Першу жіночу команду у 1990 році було створено у Харкові завдяки зусиллям фірми “Метава”. А через рік на лід вийшли киянки, яких під свою опіку взяв інститут фізкультури. На весні 1992 року харків’янки і киянки об'єдналися у збірну України. Прийшли у хокей дівчата з різних видів спорту: з ковзанярського, шорт-треку, фігурного катання. А лідер команди, захисниця Валентина Великород, займалася лижами.

Грали тоді українські хокеїстки у формі київського “Сокола”. Команда взяла участь в міжнародному турнірі “Білі ночі” в Санкт-Петербурзі (Росія), де, крім українок і команди господарів взяли участь латвійські спортсменки, а також дві американські команди. Особливих здобутків у команди не було, проте вони змогли обіграти збірну господарів з рахунком 6:1. Після турніру американська делегація запросила дівчат провести ряд виставкових матчів в США та Канаді. Графік турне передбачав проведення 13 матчів за два тижні в різних містах: Бостоні, Нью-Йорку, Монреалі, Оттаві. Кістяк команди, яка виступила під російським прапором, склали 9 росіянок. Відразу п’ять українських дівчат разом з шістьма латвійськими хокеїстками прийняли пропозицію Федерації хокею Росії посилити російську команду. Очолив її російський тренер Альберт Федоров, другим тренером в турне відправився латвійський фахівець Улвіс Опітс. Ці хокеїсти згодом склали основу російської жіночої збірної з хокею.

А українська команда свій перший офіційний матч провела 1 листопада 1992 року, обігравши команду Латвії в Ризі з рахунком 3:0 в першому матчі кваліфікаційного турніру групи B чемпіонату Європи серед жіночих команд 1993 року. Кваліфікаційний турнір проводився у зв’язку зі збільшенням кількості заявок на участь в чемпіонаті Європи серед жіночих команд 1993 року до 13-ти. Формат цього чемпіонату передбачав проведення ігор в двох групах – групі A, в якій грали 6 найсильніших команд континенту, і групу B, яку сформували 4 слабші команди і 3 новачка – Італія, Латвія та Україна. Для відсіву найслабшої команди був передбачений кваліфікаційний турнір, участь в якому взяли команди Латвії та України (італійки в останній момент відмовилися від турніру). Переможця визначали в міні-серії до 2-х перемог. Після поразки в Ризі, латвійська команда змогла реабілітуватися в матчі-відповіді в Києві, вирвавши перемогу в овертаймі з рахунком 2:1. Українки все ж виграли кваліфікацію, перемігши в останньому матчі – 2:0. Однак пізніше, вже після проведення кваліфікаційних матчів, у зв’язку з тим, що й Нідерланди відкликали свою заявку на участь в європейській першості, обидві збірні були допущені до основних змагань.

Напередодні чемпіонату Європи в Києві були зіграні дві товариські зустрічі з командою Франції. Їх обидві українки програли (0:2, 1:3). Після відмови Франції прийняти ігри чемпіонату Європи в групі B, турнір, багато в чому завдяки авторитету президента ФФУ Хорозова, вдалося провести в Києві.

На жаль, збірна України посіла останнє місце, програвши 3 матчі і перегравши лише знайому їм за кваліфікацією команду Латвії, яка попри це стала переможцем цього турніру.

У жовтні 1994 року команда виступила на міжнародному турнірі в Москві разом з командами Фінляндії, Росії та Латвії. Українки програли всі 3 зустрічі, зазнавши в одній з них найбільш нищівну в своїй історії поразку – 31:0 від чинного бронзового призера чемпіонату світу – команди Фінляндії.

До припинення свого існування в 1995 році збірна України виступила ще на одному чемпіонаті Європи і посіла там останнє місце, програвши всі 4 матчі. Після турніру через недостатнє фінансування ФХУ і відсутність векторів розвитку жіноча команда була розформована.

2016 рік став новою віхою в історії українського жіночого хокею з шайбою. Вперше був проведений національний чемпіонат серед жіночих команд. В рамках програми Міжнародної федерації хокею 2017 Global Girls' Game були сформовані дві збірні клубів, що складаються виключно з українських хокеїсток. 20 лютого 2017 року на льоду броварської арени “Термінал” між ними було проведено товариський матч. А вже влітку збірна клубів під керівництвом тренера Євгена Аліпова дебютувала у спареному матчі проти збірної Туреччини. Вони пройшли 30 і 31 липня 2017 року. В обох матчах, з рахунком 7:1 і 5:1 відповідно, перемогу святкувала українська команда.

На щорічному конгресі ІІХФ, який відбувся в травні 2018 року під час чемпіонату світу, було оголошено, що в кваліфікації другого дивізіону чемпіонату світу 2019 року серед жіночих команд буде грати збірна України. У травні 2018-го на засіданні виконкому ФХУ, присвяченого підсумкам виступів національних команд усіх рівнів на чемпіонатах світу, було ухвалено рішення про створення жіночої збірної команди. 14 серпня черговий виконком призначив головним тренером команди Вадима Радченка, який є головним тренером чемпіона країни команди “Пантери”.

“Потенціал у нас дуже великий. Чемпіонат України проходить на достатньому рівні, щоб нам поїхати в ПАР. Суперників вже бачили, і нам все 100% під силу. Ми впевнені у перемозі. У турнірі беруть участь п’ять збірних. Сьогодні головні опоненти у нас – це Бельгія і ПАР. Вони вже були і в минулій кваліфікації. Але ми не гірші”. На питання, наскільки важко з жіночою командою, тренер відповів: “Взагалі неважко. Взагалі я не поділяю жінок і чоловіків. Прийшли грати в хокей, значить, граємо в хокей”, – розповідав Вадим Радченко напередодні старту турніру в ПАР.

“Легіонерів у нас двоє – воротар Вікторія Ткаченко, яка виступає в чемпіонаті Польщі, і ... 31-річна Єлизавета Рябкіна, яка на початку 2000-х першою з дівчат грала на одному льоду з хлопцями в харківській юнацькій команді “Дружба-78”. Ба більше, була її капітаном! Але восени 2003-го їй заборонили грати в чоловічому чемпіонаті України, за дозволом вона зверталася навіть до президента країни Леоніда Кучми, але безрезультатно. А два роки потому 18-річна Ліза, щоб грати в хокей, поїхала навчатись в США, довгий час була основним гравцем хокейного клубу “Гарвард”. Ліза Рябкіна приєднається до нас уже в ПАР. До цього вона жодного разу не тренувалася з командою, але будемо сподіватися на її майстерність. Домовитися з Лізою було дуже легко. Я так розумію, що вона не вірила, що у нас це все станеться, і тому були якісь питання. Але все-таки вмовили”, – додав тренер.

У своїй першій грі на кваліфікаційному турнірі до чемпіонату світу, наша жіноча збірна зустрічалася з господарками майданчику. Українські дівчата відкрили рахунок у цій грі – перша шайба нашої команди на цьому турнірі на рахунку Владислави Скащук. Під кінець першого періоду Єлизавета Рябкіна була покарана малим штрафом, після чого наші дівчата заробили водночас ще й командний штраф і залишилися на майданчику втрьох. Господарки майданчика цю подвійну більшість використали та зрівняли рахунок.

У другому періоді українки зуміли закинути дві шайби, відзначилися Владислава Скащук та Дар’я Цимиренко. У третьому періоді глядачі закинутих шайб не побачили, і матч завершився з переможним для нас рахунком – 3:1.

Згодом збірна Бельгії розгромила команду Гонконгу з рахунком 8:1 і очолила турнірну таблицю.

У другому турі суперницею українок була команда Болгарії. Наші дівчата дуже впевнено розпочали перший період і тричі відзначилися забитими шайбами у ворота болгарок. Спочатку Юлія Добровольська реалізувала чисельну більшість нашої команди, а далі із інтервалом в дві хвилини Дар’я Цимиренко та Олена Ткачук зробили рахунок 3:0 на користь наших дівчат.

У другому періоді глядачі закинутих шайб не побачили. А на початку третьої двадцятихвилинки болгарські дівчата зуміли закинути шайбу в наші ворота. Не дивлячись на це, українки продовжували утримувати ігрову перевагу. Олена Ткачук реалізувала для нашої команди ще одну більшість, а Надія Макаренко встановила остаточний рахунок у цій грі – 5:1. Здобувши дві звитяги, українки очолили турнірну таблицю.

Однак лідерами групи вони пробули лише день. Збірна Бельгії спокійно розібралася з болгарками з рахунком 6:0, знову обігнала нашу команду. А за спиною лідерів розмістилася команда господарів, яка розтрощила збірну Гонконгу – 10:1.

Таким чином, третій тур став визначальним на цьому турнірі, оскільки на майданчику зійшлися збірні України та Бельгії. Цю зустріч українки розпочали не дуже впевнено. На початку першого періоду наші хокеїстки два рази залишалися у меншості, але, на щастя, не дозволили своїм опоненткам нічого зробити. У середині періоду вже збірна України отримала можливість зіграти в більшості, і наші дівчата не змарнували цю нагоду відкрити рахунок. Відзначилася Владислава Скащук. А за чотири хвилини до закінчення періоду Діана Ковтун подвоїла рахунок. В середині другої двадцятихвилинки бельгійки, зусиллями Валері Женаєр, скоротили рахунок. Однак Олена Ткачук відновила різницю у дві шайби.

Вирішальний період наші дівчата розпочали у своєму впевненому фірмовому стилі, і Владислава Скащук на третій хвилині збільшила відрив у рахунку, закинувши свою другу шайбу у цьому матчі.

Ця перемога гарантувала українкам перемогу в турнірі, незважаючи на результати подальших матчів. Вчора наша збірна провела останній матч на турнірі проти збірної Гонконгу, в якому здобула четверту поспіль перемогу з рахуном 5:2.