Такого вдалого року в історії українського боксу ще не було. Відразу чотири наших боксери в році, що минає, приміряли професійні чемпіонські пояси в різних вагових категоріях. На початку року Артем Далакян з Дніпра став чемпіоном світу за версією WBA в найлегшій вазі (до 50,8 кг). У травні володарем відразу трьох чемпіонських поясів в легкій вазі (до 61,2 кг) став Василь Ломаченко. Влітку звання абсолютного чемпіона світу в першій важкій вазі (до 90,7 кг) завоював Олександр Усик. І, нарешті, в минулі вихідні до цієї трійці приєднався ще один українець – Олександр Гвоздик, який став чемпіоном світу в напівважкій вазі (до 79,4 кг) за версією WBC.

Цікаво, що Ломаченка, Усика та Гвоздика пов’язує давня дружба. Ще з тих часів, коли всі вони були боксерами-аматорами і тільки мріяли про великі перемоги на профі-рингу. Ці троє були учасниками чудової боксерської збірної України на Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні. Ломаченко та Усик тоді стали олімпійськими чемпіонами, а Гвоздик здобув “бронзу”. Тож не дивно, що за тріумфом Олександра в далекому канадському Квебеку наживо спостерігали його друзі, які першими привітали його з великим титулом.

Шлях Гвоздика до успіху схожий на дорогу слави, якою трохи раніше пройшли Усик і Ломаченко. Лондонська Олімпіада стала для цієї трійці початком нових досягнень. Разом з Василем і тезкою Олександром, харків’янин Гвоздик в 2012 році став учасником української команди “Українські отамани”, яка брала участь в напівпрофесійній лізі боксу (WSB). І в першому ж сезоні Гвоздик виграв всі бої в цій лізі у своїй категорії. Після цього Олександр вирішив спробувати свої сили на професійному рівні.

У лютому 2014 року Гвоздик поїхав в Америку і підписав контракт з промоутерською компанією Top Rank, якою володіє Боб Арум. До речі, його клієнтом є не тільки Гвоздик, але й Ломаченко. Три роки Олександру знадобилося для того, щоб підібратися до вершини. За цей час він не поступився нікому з суперників, раз у раз відправляючи їх жорсткими нокаутами на канвас рингу.

Лише 17 березня 2018 року Гвоздик отримав серйозний шанс вибитись на топові позиції світового боксерського рейтингу. Для цього в бою за звання тимчасового чемпіона світу за версією WBC потрібно було перемогти француза Мехді Амара. Бій був непростим, тривав усі 12 раундів, але судді віддали перемогу українцеві.

І, нарешті, в грудні цього року тимчасовому чемпіонові світу Гвоздику в бою з канадцем Адонісом Стівенсоном (на момент бою був регулярним чемпіоном за версією WBC) довелось з’ясувати, хто з них більш гідний звання кращого в напівважкій вазі. В особі Стівенсона наш боксер отримав найсильнішого суперника на професійному рівні. Та ще й з дуже непростою біографією, про яку варто розповісти окремо.

Адоніс Стівенсон є уродженцем Гаїті, але ще школярем перебрався разом з батьками в канадську провінцію Квебек. У дитинстві та юності він не займався професійно боксом, а ось бився у будь-якому зручному випадку. І зазвичай виходив переможцем з найжорстокіших вуличних бійок.

А коли Адоніс підріс, то став справжнісіньким гангстером. Разом з приятелем вони були сутенерами в Монреалі, до того ж поводили себе як покидьки. Крім того, що вони змушували своїх “підопічних” займатися проституцією, але ще часто замикали їх в будинку, де били, ґвалтували і погрожували вбити дівчат. Одна з них змогла втекти з полону і донесла в поліцію про всі злодіяння 21-річного Адоніса та його напарника. Майбутній чемпіон світу відправився до в’язниці на чотири роки, де незабаром отримав ще 12 місяців “надбавки” до терміну за бійку з іншими ув’язненими. Саме за ґратами Стівенсон став регулярно тренуватися. І виходячи на свободу “з чистим сумлінням”, колишній сутенер вже знав, чим буде займатися далі.

Адоніс став боксером-любителем, за два роки в 36 поєдинках здобув 33 перемоги. У 2006 році він перейшов в профі, причому почав кар’єру в другій середній вазі, а потім – в напівважкій. Саме в цій ваговій категорії кар’єра Стівенсона стрімко пішла вгору. За це він повинен дякувати вже покійному тренеру Емануелю Стюарду – тому самому, який багато років тренував братів Кличків. Коуч Еммі допоміг не тільки українським суперваговикам досягти високого рівня, Адоніс теж багато чого в нього навчився. Канадець мав репутацію відмінного нокаутера із смертельним ударом – 82% своїх перемог він здобув завдяки цій якості. І свій нік “Супермен” підтверджував повністю.

Протягом п’яти років, з 2013-го по 2018 рік, Стівенсон був чемпіоном світу за версією WBC. Cвій пояс він виграв на новій батьківщині в Канаді, там він провів вісім захистів титулу. І лише один суперник (американець Клод Таворіс) зміг протриматися в бою проти Стівенсона понад шість раундів. Щоправда, Адоніса багато критикували, що він не хоче битися за межами Канади, що його промоутер спеціально вибирає не найкращих бійців і водночас активно “працює” з суддями, перестраховуючись таким чином. Як би не було, але ювілейний, 10-й, захист пояса Адоніс проводив також в рідних стінах. І цього разу суперником виступив наш Олександр Гвоздик.

Перед боєм думки щодо переможця розділилися. Одні вважали, що перемога дістанеться більш досвідченому Стівенсону, який у вересні відзначив 40-річний ювілей. Але чимало голосів було і на користь нашого Гвоздика, який і молодший (31 рік), і швидший за свого опонента. Експерти відзначали, що якщо українцеві вдасться протриматися на рингу 6-7 раундів, то Стівенсон почне вибиватися з сил, на цьому можна його підловити. Цікаво, що саме за кілька днів до бою букмекери, які вважали фаворитом канадця, різко змінили свою думку на користь українця.

Схоже, що тренер нашого боксера Тедді Атлас обрав саме таку тактику – економити сили в перших раундах, йти від забійних ударів Стівенсона, а коли той видихається, перейти в контрнаступ. І дійсно, в двох перших раундах перевага була у Адоніса, хоча в третьому він вже на перших секундах пропустив зустрічний удар від Гвоздика і впав на ринг. Щоправда, рефері вирішив не відкривати рахунок, показавши, що канадець нібито послизнувся. Сам Адоніс швидко піднявся і зміг продовжити бій. Потім тривав приблизно рівний поєдинок з ледь помітною перевагою українця (яку не бачили канадські (!!!) бокові арбітри, віддаючи раунд за раундом своєму співвітчизнику). Цікаво і те, що за правилами чемпіонських боїв за версією WBC, після четвертого і восьмого раунду мали б оголошуватись проміжні результати бою на записках суддів. Однак і тут організатори вирішили порушити правила, не оголошуючи цифри на записках.

Як би не було, але у 10-му раунді Адоніс все ж зміг “пробити” Гвоздика, якого лише канати втримали від падіння на канвас. Знов-таки в цій ситуації рефері на рингу зобов’язаний був відкрити рахунок, але не зробив цього. Одні вважають, що він повернув “борг” за третій раунд, однак насправді виглядає так, що просто не дав українцю час на відновлення, і дав Стівенсону можливість добити Гвоздика. Цю версію підтвердили наступні хвилини, коли Олександр пробував піти у клінч, а рефері миттєво розбороняв боксерів.

Однак відверта підтримка канадця арбітром вийшла йому боком. Розв’язка була в наступному раунді. Руки Гвоздика запрацювали в режимі молота, він провів блискучу серію атак, і Адоніс під градом ударів Олександра нарешті звалився на настил рингу. Враховуючи те, скільки бив канадця українець, арбітр зобов’язаний був втрутитися раніше та зупинити бій, але знову це не зробив.

Так, Україна отримала вже четвертого за рахунком в цьому році чемпіона світу з боксу. І двоє з них, Олександр Усик і Василь Ломаченко, які приїхали на бій в Квебек, першими привітали свого друга з успіхом. Хлопця, який поки ще не програвав у професіоналах, здобувши 16 перемог в 16 боях (13 – нокаутом). А деякі канадські поціновувачі боксу напишуть в соцмережах, що саме провидіння руками Гвоздика покарало Стівенсона за його колишні гріхи.

Після бою з українцем канадському боксеру стало зле в роздягальні та його відвезли в лікарню. Адоніса навіть довелось вводити в стан штучної коми, щоб не допустити крововиливу в мозок. Схоже, що на ринг він вже не повернеться...

Після бою з Адонісом Стівенсоном, Олександр Гвоздик в розмовах з журналістами передбачувано уникав конкретики з приводу своїх подальших планів: “Зараз хочу побачити сім’ю, відпочити. Можливо, кудись разом полетимо. Спочатку потрібно повернутися до Каліфорнії, після чого щось вирішуватимемо”.

Менеджер українця Егіс Клімас був багатослівнішим, однак, як і личить людям його професії, вважав за потрібне не сипати гучними заявами, але й не став нічого виключати:

“Звичайно, будемо обговорювати варіанти об’єднавчих боїв. Варіантів багато, подивимося. У нас немає необхідності проводити обов’язковий захист, так що можна зосередитися на боях з сильними суперниками з високим рейтингом”.

З урахуванням тривалого відпочинку після минулого бою, повернення Гвоздика відбудеться не раніше весни наступного року. Клімас правий: варіантів класних поєдинків багато, проте реалістичних менше.

Крім Олександра Гвоздика, в напівважкій вазі є ще три чемпіони світу. Титулом WBO володіє колумбієць Елейдер Альварес, а пояси за версіями WBA і IBF у двох російських бійців – Дмитра Бівола і Артура Бетербієва відповідно.

Бою з Елейдером Альваресом не варто очікувати. У лютому він буде битися в реванші з Сергієм Ковальовим, і навряд чи від нього є сенс чекати великого прагнення до об’єднання поясів.

Артур Бетербієв більше воює зі своїм промоутером Івоном Мішелем і не радує частими появами на рингу, а намічений на середину грудня бій з Джо Смітом-молодшим був скасований командою чемпіона, мовляв, Артуру не вистачить часу на хорошу підготовку. З чуток, їхній бій може відбутись в січні 2019-го, і є питання, чи захоче і чи встигне боєць провести ще один важкий тренувальний табір до весни?

Ситуація з можливим об’єднавчим поєдинком Гвоздика з Дмитром Біволом є більш сприятливою. Перемога над Паскалем стала останнім поєдинком за контрактом росіянина з HBO, після чого телегігант згорнув свою діяльність в боксі. У зв’язку з цим конфліктів телеканалів і промоутерів виникнути не повинно (Гвоздик б’ється в ефірах ESPN), хоча велике питання, чи когось в Америці зацікавить бій хлопців з пострадянського простору?

Є ще Сергій Ковальов, але бою проти росіянина чекати не варто відразу з кількох причин. По-перше, він має провести реванш з Альваресом. По-друге, якщо Гвоздик не бажав битися з Ковальовим, коли той був чемпіоном, через приятельські відносини та загальний менеджмент, то навряд чи це станеться в ситуації, що склалася.

Є ще Баду Джек. У травні швед звів внічию бій з Адонісом Стівенсоном, так і не ставши чемпіоном, але його чемпіонські амбіції нікуди не поділися. За непідтвердженою інформацією, в середині січня він проекзаменує небитого проспекта Маркуса Брауна, після чого буде шукати титульний бій.

Так само не варто відкидати 36-річного кубинця Саллівана Баррера, який в передостанньому бою програв Біволу і не став чемпіоном світу. Прийнятною може стати зустріч з Жаном Паскалем, якщо на той час він не повісить рукавички на цвях.

Останні три – не топові варіанти, але це хороша можливість провести захист з не найнебезпечнішим суперником, щоб в подальшому підготуватися до поєдинку за об’єднання поясів, оскільки зараз така ймовірність практично відсутня.