Цього сезону на футбольному небосхилі запалала справжня зірка. Ми всі звикли до того, що головних дійових осіб у футболі пробують називати королями. Це і Пеле, і Марадона, і сучасні Мессі з Роналду, але ще ніколи у спорті №1 не було “Фараона”. Саме так інколи називають гравця англійського “Ліверпуля” і збірної Єгипту Мохамеда Салаха. За останній рік він так стрімко увійшов у футбольну еліту, що нині йому пророчать “Золотий м’яч” і останні матчі в Лізі чемпіонів показують, що єгиптянин цілком може перервати португальсько-аргентинську гегемонію в боротьбі за титул найкращого футболіста року. Звичайно, до кінця року ще далеко і попереду чемпіонат світу, однак вже можна говорити про “феномен Салаха”. Тому варто розповісти кілька історій, пов’язаних з цим футболістом.

У селищі Нагріг, звідки родом Мохамед Салах, є школа імені Мохамеда Салаха, а скоро з’явиться і молодіжний центр імені Салаха. Ні, це не завищена самозакоханість футболіста або його бізнес-план. Мер селища Махер Шетія дуже пишається найвідомішим мешканцем: “Мало того, що Салах виділив наше селище на карті світу. Він також дає гроші на благодійність. Тут він побудував школу, яка коштує мільйони. Він пожертвував гроші для лікарні Базіун на вентиляційну кімнату, препарати і машини швидкої допомоги”.

Культ Салаха нікого із місцевих не дратує. Журналісти китайського агентства новин Сіньхуа прилітали в Нагріг, щоб походити слідами Салаха, і зрозуміли, що для місцевих дітей та батьків кар’єра Салаха – еталон. Його приводять в приклад, через нього в селі підключають спортивні канали, діти грають у майках з його прізвищем.

А сам Салах продовжує любити свою батьківщину. Восени Мо здійснив для Єгипту свою головну мрію – вивів рідну країну на чемпіонат світу. Вирішальний гол Салах забив конголезцям на 96-ій хвилині, і весь Єгипет зійшов з розуму. Тоді Салах став національним героєм, причому не тільки в межах 90-мільйонного Єгипту, а й усього арабського світу. Своїми досягненнями на футбольному полі і поза ним йому вдалося хоча б на час матчів об’єднати націю, в той час, коли всередині країни, так і всього регіону панує хаос, злочинність і війна. І в очах населення його давно вже прирівняли до другого чуда світу після знаменитої піраміди Хеопса в Гізі.

Божевілля в Єгипті навколо Салаха не має меж. Так, місцевий нафтовий магнат після перемоги над ДР Конго запропонував футболісту розкішну віллу. Мохамед відмовився і попросив вкласти гроші в рідній Нагріг.

Минулого місяця відбулися вибори президента Єгипту. На пост претендували два кандидати – чинний глава держави Абдель Фаттах Ас-Сісі і лідер партії “Аль-Гед”  Мусса Мустафа Мусса. Щоб стимулювати явку до урн для голосування, влада неодноразово нагадувала про те, що закон передбачає штраф у розмірі 500 єгипетських фунтів (28,5 долара США) для тих виборців, які були внесені до списку, але не виконали свого громадянського обов’язку без поважної причини. Багатьох мешканців країни настільки небагатий вибір не влаштував – явка становила всього 40,08% зареєстрованих виборців. Майже 1,5 млн бюлетенів були зіпсовані. Більшість порушників просто викреслили імена обох кандидатів і вписали ім’я Мохамеда Салаха.

Навіть спонсори Салаха мимоволі допомагають Єгипту з власної кишені. Єгиптянин завдав несподіваних збитків мобільному оператору Vodafone і зекономив чималі кошти єгиптянам.

Vodafone вирішила скористатися популярністю футболіста на батьківщині. Фанатам в Єгипті був запропонований спеціальний тарифний план, згідно з яким абоненти отримували по 11 безкоштовних хвилин розмови за кожен забитий Салахом м’яч (футболіст виступає під 11 номером). Тарифний план підключили близько 43 млн чоловік. Завдяки феноменальній результативності Салаха оператор отримав збитків приблизно на 100 млн англійських фунтів.

Про щедрість гравця складають легенди. За однією з них, Салах був у числі перших, хто відгукнувся на заклик чиновників про інвестицію в іноземній валюті й перерахував державі 210 тисяч фунтів. Інша говорить, що коли його сім’ю пограбували, а злочинця спіймали і хотіли віддати під суд, то Мохамед попросив зняти всі звинувачення, поділився з грабіжником грошима і влаштував його на роботу.

“Йому вдалося те, чого ще не зробив жоден політик: Салах об’єднав Близький Схід, – переконаний ведучий передачі для арабських уболівальників “Ліверпуля” Хатем Кадус. – Марокканці, тунісці, саудівці, кувейтці, жителі Еміратів та Оману – всі хочуть футболку з його прізвищем. Він дає надію 90-мільйонному населенню Єгипту. У нас серйозні економічні проблеми, мало не щотижня трапляються теракти, а Салах – єдиний, хто підтримує жителів і дарує їм надію. Загляньте в будь-яке кафе в Каїрі, коли грає “Ліверпуль” – це ж просто неймовірно! На дві години він об’єднує націю, і ми забуваємо про всі жахи навколо”.

“Я вперше закохався у гру, коли був дитиною років семи або восьми. Я пам’ятаю, як дивився матчі Ліги чемпіонів, а потім намагався бути схожим на Роналдо, Зідана і Тотті, граючи на вулиці з друзями”, – згадує Мохамед. У 14 років Мохамед підписав перший контракт з клубом “Аль-Мокавлун”, де відразу зрозуміли, що хлопець може вирости у велику зірку. Правда, для цього доводилося шукати компроміс зі школою. Сьогодні він зі сміхом згадує нелегкі часи: “У мене був офіційний папір, який дав мені клуб. Там було написано: “Мо може раніше піти з школи, щоб встигнути на тренування о 2-ій годині дня”. Мені доводилося робити по три, чотири, а іноді навіть п’ять пересадок тільки для того, щоб приїхати на тренування”. Хоча у Мохамеда не було ніякої впевненості, що він стане професійним футболістом, ніякої іншої відповіді на питання “Ким ти хочеш стати?” у нього не було. Була лише мрія, і він до неї йшов, день за днем витримуючи нудний графік, в якому не було місця нічому, крім навчання, футболу, прийомів їжі та сну.

Наполегливість Мохамеда була винагороджена: у 18 років він забронював місце в основному складі “Мокавлун”. Уже тоді він грав правого вінгера і відрізнявся скаженою результативністю, хоча так було не завжди.

Місце, ближче до атаки, головна єгипетська зірка вимолила... сльозами. 10 років тому багато єгипетських молодіжних команд, і “Аль-Мокавлун” Салаха в тому числі, використовували ту ж розстановку, що і збірна Єгипту, король Африки тих років – 3-5-2. Салах у ній грав або лівого півзахисника, який грав на цілому фланзі, або лівого центрального захисника.

“У нас був дуже жорсткий і важкий матч з прямим конкурентом, який ми виграли 4:0, – згадує Саїд Аль-Шешеня, тренер Салаха в команді U16. – У роздягальні святкували всі, крім Мо. Він плакав, бо в такому важливому матчі не забив. Він щосили намагався покрити велику відстань і втекти в атаку. Я зрозумів, наскільки сильно Салах хоче забивати”. Після матчу Аль-Шешеня присів до Салаха і сказав, що спробує використовувати його швидкість біля чужих воріт. Вийшло непогано – в командах U16 і U17 Салах “настріляв” 35 м’ячів і продовжив це робити в основній команді.

“Після успішного сезону я сидів з ним і капітаном команди, говорив йому, що настав час бути лідером і думати про те, щоб грати в Європі”, – розповідав Радван, головний тренер основного складу “Аль-Мокавлун”. Правда, наступний сезон через трагедію в Порт-Саїді був зірваний: єгипетський чемпіонат скасували, а Салаху залишилося грати тільки за молодіжну збірну країни.

Скоро Мо дебютував у збірній Єгипту. “Я не міг у це повірити, тому що в той час це вважалося занадто рано. Більшість потрапляло у збірну, коли їм було 27, 28... але мені було 19, так що це було схоже на “Вау!”. На Олімпіаду 2012 року Салах відправився, вже маючи на руках контракт з “Базелем”.

Збірна Єгипту готувалася до африканських ігор, їздила на товариські матчі, і однією із зупинок була база “Базеля” – швейцарці покликали спаринг-партнера після завоювання чемпіонства. Єгиптяни виграли 4:3, а Салах забив два м’ячі, вийшовши на заміну. Через кілька днів Салах мав контракт з “Базелем”, а швейцарці чимало зекономили: через три місяці Мохамед засяяв на Олімпіаді. Після ударного виступу за збірну Єгипту за Салаха попросили б значно більше.

Швейцарці вважали його заміною Джерджану Шакірі. “Це був важкий час. Я нічого не знав про Швейцарію, нічого не міг зрозуміти, тому що не говорив ні англійською, ні швейцарською німецькою. Я навіть не міг подивитися телевізор, тому що там не було єгипетських каналів. Після закінчення тренування у мене було 15 годин до наступного, 10 з них – на сон. Тому я просто гуляв вулицями кілька годин і повертався в готель”. Проводячи на самоті весь це й час, Салах міг думати лише про одне: як стати кращим на футбольному полі. І він працював над собою. Разом з Мо “Базель” виграв чемпіонат Швейцарії, а сам Салах був визнаний кращим гравцем Суперліги. На гала-вечорі Мохамед поцілував у щоку дівчину, яка вручала йому приз, а на наступний день здивовано читав єгипетські газети: там Салаха змальовували як аморального ненависника традиційних цінностей. Салах тільки дивувався реакції: “Де б я не був у Швейцарії, мені аплодують, і лише єгипетські фанати ненавидять мене”.

А потім була Англія. Не “Ліверпуль”, а “Челсі” і… повний провал. Мо став найшвидшим гравцем АПЛ у середній швидкості в першому ж сезоні (більше 20 км/год), але грав мало, шансами користувався рідко.

У передостанньому турі чемпіонату в сезоні 2013/14 “Челсі”, яке ще недавно лідирувало у Прем’єр-лізі, втратило математичні шанси виграти трофей, зігравши нульову нічию з “Норвічем”. Мохамед Салах був на полі – і в черговий раз не зумів вразити менеджера, який формував чемпіонську команду на наступний сезон. У Моуріньо не було особливого бажання робити розбір зустрічі в роздягальні, тому він лаконічно звернувся до Салаха. Він просто попросив єгиптянина повернутися в Англію з відпустки футболістом.

Єгиптянина віддали в аренду до Флоренції, де все відразу пішло інакше. Мохамед став забивати в кожному другому матчі, забив дубль “Ювентусу”, а після голів молився і вказував на номер 74 – кількість загиблих на стадіоні в Порт-Саїді. До початку лютого у Флоренції вже придумали пісню на честь Салаха, до кінця зими – Salah Pizza в одній із піцерій. В піцу Салаха додавали моцарелу, пармезан, сир з молока буйвола і білі гриби. Влітку 2015-го Салах відмовився грати за “Фіорентину” після відходу тренера, Вінченцо Монтелли, переїхав у Рим, почав грати у Лучано Спаллетті, а флорентійську піцу перейменували на честь Паулу Соуза.

Після двох років у “Ромі” Салах перейшов до “Ліверпуля” і знову потрапив у свою стихію. У “червоних” багато проблем, але швидкі атаки з дикою швидкістю стали візитною карткою “Ліверпуля” і збереглися у нинішньому сезоні. Коли Мохамеду Салаху дають простір, він нещадний, і статистика малює єгиптянина головним, хто рятує середній сезон “Ліверпуля”. Він таки повернувся в Англію футболістом!