Хоча в третьому турі єврокубків ми були як ніколи до цього близькі. “Шахтар” фактично гарантував собі як мінімум вихід в плей-оф Ліги Європи, перемігши “Фейеноорд”, “Зоря” в поєдинку з “Гертою” здобула другу в своїй історії перемогу на груповому етапі, і тільки “Динамо” не змогло дотиснути “Янг Бойз”, обмежившись нічиєю.

Луганська “Зоря” продовжує переписувати власну історію. І робить це дуже ефектно. Не можна сказати, що все виходило у луганців у матчі з “Гертою”, але за рахунок характеру, за рахунок бажання і настрою, вміння боротися, грати і доводити свою спроможність, “біло-чорні” здобули історичну першу домашню перемогу в групових турнірах Ліги Європи.

З перших хвилин Юрій Вернидуб очікувано довірився перевіреним бійцям, що грали в минулих матчах, залишивши на лаві запасних лише Громова та Андрієвського. Натомість тренер німецького колективу зумів здивувати, адже мало хто прогнозував появу з перших хвилин Зельке і Лацаро в лінії атаки, а також те, що берлінці вирішать зіграти в два форварда, відмовившись від більш звичних 4-3-3.

Як і очікувалося, контроль над м’ячем відразу після свистка взяли на себе німці, які тут же почали організовувати атаки на ворота юного Андрія Луніна. Натомість луганці почали гру з помітним хвилюванням: були не дуже серйозні, але вкрай прикрі та неприємні помилки у підопічних Вернидуба, кілька обрізок, неточних передач, ще й Сілас примудрився заробити жовту на 4-й хвилині. “Герта” постаралася взяти м’яч під свій контроль, заволодіти серединою поля, при цьому “біло-блакитні” створили кілька хороших моментів – Ессвайн і Вайзер могли відзначитися, проте добре зіграв Лунін і пощастило один раз “біло-чорним”, м’яч пролетів поруч зі штангою.

Однак нервозність гравців “Зорі” із часом пройшла і вони почали організовувати легкі атаки в іншу сторону. В одному з епізодів Василь Прийма пішов у підкат і сам у результаті отримав пошкодження, що змусило наставника випустити замість нього на поле Олександра Сватка. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло, адже Олександр за підсумком зустрічі став одним із головних героїв матчу. Екс-гравець “Дніпра” в дуеті з Гречишкіним досить непогано справлявся зі своїм завданням, нейтралізовуючи спроби “Герти” забити гол. Німці, після зустрічей з нашими захисниками, досить часто апелювали до судді, який дозволяв грати, коли інші арбітри цілком могли б і пенальті поставити. Подібне, мабуть, нервувало німецьких гравців, тому вони з ще більшим напором ішли на ворота луганчан. І здавалося, що ось-ось таки дотиснуть господарів, проте впевнені дії оборони наших хлопців частенько заважали планам берлінців.

Але потім пролунав перший тривожний дзвінок для “Старої дами”. Юрі, немов справжній гренадер, боровся за м’яч у штрафному майданчику німців, на короткий час обіграв захисника та пробивав з-під нього ж, м’яч пролетів поруч зі штангою. Ще через кілька хвилин “Зоря” забила. Луньов заробив перспективний штрафний в 25-ти метрах від воріт, до м’яча підійшов Сілас і пробив низом дуже потужно, “стінка” підстрибнула, м’яч пролетів кріз неї і від рук Ярстена залетів у сітку – 1:0. Йшла 42-га хвилина тайму і до свистка на перерву особливих подій на полі вже не відбулося.

Друга половина зустрічі мало чим відрізнялася від першої: “Герта” атакувала, “Зоря” оборонялася і контратакувала. Щоправда, кількість помилок зросла в рази. Футболісти обох команд дуже часто не могли віддати точну передачу або успішно прийняти м’яч, що позначилося десь і на швидкостях матчу. Незважаючи на це, “Герта” все ж рахунок на табло зрівняла. На 57-й хвилині після розіграшу кутового Зельке переграв на “другому поверсі” нижчого Гречишкіна і відправив круглого у сітку – 1:1. Цікаво, що помічник арбітра до розіграшу кутового вже тримав табличку з номером Зельке, і його замінили відразу після точного удару.

Миттєво “Зоря” була зобов’язана знову виходити вперед. Караваєв вийшов віч-на-віч із голкіпером, але зіграв дуже прямолінійно і м’яч від ноги воротаря пішов за межі поля.

Як тільки здалося, що гра вирівнялася і заспокоїлася, небезпечний штрафний удар заробив Юрі. Цього разу його виконував Андрієвський, все у Олександра вийшло добре, але голкіпер впорався і парирував закручений в дальній кут постріл. На це гості відповіли кількома комбінаціями, найнебезпечнішою серед них була за участі Ібішевіча: Венад прицільно пробив з меж штрафного у ближній кут, тут вже чудово зіграв воротар “Зорі”.

А на 79-й хвилині “Зоря” знову вийшла вперед. Одна з атак луганців завершилася вивіреним пасом Караваєва з флангу, м’яч опинився в штрафному майданчику у Сватка, який переправив сферу п’ятою у ворота – 2:1.

Очікувано, що кінцівка вийшла напруженою і нервовою, “Герта” тиснула і нагнітала, але “Зоря” трималася, ще й встигла провести кілька небезпечних контратак. Забитих голів більше не було, та й моментів створили суперники в ендшпілі не багато, якщо щось і виникало, то через помилки, але партнери один одного страхували. Це дозволило команді Вернидуба довести поєдинок до переможного результату і закріпитися на другому місці в групі. Трибуни кричать “Мужики!”. Юрій Вернидуб залишає поле з посмішкою. А “Зоря” не сильно відстає від сенсації групи “Естерсунда”. Шведський клуб розійшовся миром з “Атлетіком”, що цілком влаштовує луганчан, які всього на очко відстають від першого місця, і на чотири випереджають іспанців, які на третій сходинці.

Після чудового матчу у виконанні луганської “Зорі”, дуже хотілося переможного продовження у двобої “Динамо” – “Янг Бойз”. Тим більше, що до швейцарського клубу в українських команд є чимало приводів для помсти. Однак не склалося...

Олександр Хацкевич знову змінив стартовий склад. Начебто і привід був, але не покидало відчуття, що тренерський штаб за ці кілька стартових місяців вже й сам заплутався, хто виправдовує очікування, а хто не дотягує до потрібного рівня. Банальний момент з чотирма відносно непоганими форвардами в заявці зводиться до того, що забивати у команді просто нікому. Втім, це теми для розмов на кожному матчі “Динамо”.

Початок матчу вийшов динамічним. Кияни створили перший момент вже на кінець першої хвилини, коли Мбокані виходив правіше центру один на один, але вирішив пробити у ближню “дев’ять”, не зближуючись – трохи не влучив. Бернці не знітилися і відповіли своїм непоганим шансом, однак Нгамале також виявився неточним.

Дуже непомітно стартова активність киян почала спадати. Гості це відчули дуже тонко. У якості пристрілки був удар Нгамале з розвороту, якого чомусь ніхто не накрив. А вже наступний момент біля “динамівських” воріт виявився гольовим. Як знати, чим би все завершилося, якби не ланцюг диких рикошетів, які спочатку зіграли на користь Ассале, а потім і всієї “Янг Бойз”: Коваль врятувати після удару останнього з лінії штрафного вже не зміг.

Пропустивши, “динамівці” не побігли вперед відіграватися. Правду кажучи, в наступні хвилин двадцять лише одну виразну комбінацію спорудили, коли після серії передачі і відскоків м’яч у штрафному майданчику гостей прилетів до Буяльського, а той у дотик пробив повз дальню стійку воріт.

Проте ближче до середини тайму кияни нарешті прокинулися і пішли моменти. Сидорчук з Мораесом не придумали нічого кращого, ніж обмінятися передачами на підступах до штрафного і вдарити м’ячем у захисника. Гонсалес після верхової боротьби і рикошету пробив у штангу. Мораес закручував круглого в дальній верхній кут – фон Бальмоос потягнув в ефектному стрибку. І нарешті, на 34-й хвилині, Буяльський відігрався з Мораесом у стінку, викотився на голкіпера під кутом, але не став бити, а віддав у центр, де Мбокані, в один дотик переправив м’яч у ворота – 1:1. У прискіпливого вболівальника до цього голу могло бути багато питань. Однак навіть стоп-кадр не дозволяє з упевненістю говорити, чи був Мбокані “поза грою”, чи ні. Лайнсмен не побачив, гол зарахували і команди поїхали далі.

І краще це знову виходило у гостей. Для початку Мбабу на фланзі Гонсалеса в боротьбі поклав на газон і прострілив у штрафний майданчик. Добре, що партнери не встигли на передачу. Дерліс накричав на лайнсмена, але якби суперник забив – справі б це не допомогло. А через чотири хвилини у ворота Коваля влетів другий гол. Після подачі, Нгамальо виграв другий поверх у Мораеса і віддав передачу на Ассаля, якого не прикрив Морозюк. Не встиг Микола, не встиг Коваль і “молоді хлопці” знову вийшли вперед – 1:2.

Дебют другого тайму – на тих же зустрічних курсах. Навіть виграючи, гості нітрохи не збиралися зменшувати оберти... і пропускають . Вкотре в цей вечір на допомогу українцям приходить штрафний удар. Цього разу чудовий постріл вдався Морозюку – 2:2.

Здавалось би, після цього “динамівці” дотиснуть суперника, однак склалося враження, що прагнучи забити третій, кияни забули про оборону, бо надалі частіше атакували саме гості. Взяти себе в руки вдалося за двадцять хвилин до сирени, коли і пішли хвилями атаки на бернські ворота. Проте в цей проміжок відбулися події, які можна охарактеризувати як “полювання на капітана”.

На матч проти “Янг Бойз” з капітанською пов’язкою вийшов Сидорчук. Але в другому таймі Сергію довелося покинути поле через травму. Пов’язка перейшла до Домагоя Віди. І треба ж такому статися , що невдовзі він зіткнувся у чужому штрафному майданчику з форвардом гостей. Віда залишав поле із забинтованою головою і в закривавленій футболці. А капітанська пов’язка перейшла до Миколи Морозюка, який, на щастя, дограв гру до фінального свистка, без пошкоджень і неприємностей.

А на 83-й хвилині друге попередження побачив перед собою Саного, і динамівці отримали майже десять хвилин в чисельній більшості, якою кияни не змогли скористатися.  У підсумку – нічия. Добре, що кияни потрапили в якусь зачаровану групу. Адже суперники наче змовилися і дають динамівцям “зелений коридор” – в кожному паралельному матчі вже третій тур – нічиї, як під замовлення. Поєдинок “Шкендербеу” з “Партизаном” не став винятком. Таким чином, навіть не дивлячись на нічию, команда Хацкевича продовжує очолювати турнірну таблицю, маючи чотириочкову перевагу над “Янг Бойз”, проте приводів для радості мало.

“Янг Бойз”, як і в Лізі чемпіонів, знову не вразив. І “Партизан” не вразив, і “Шкендербеу”... І три матчі зіграли кияни в Лізі Європи і три програних перших таймів. Один раз – випадковість, два – збіг, три – закономірність. Цього разу перемогу вирвати не вийшло, бо Фортуна рано чи пізно втомиться допомагати. Та й швейцарці – найсильніший із трьох суперників. І на своєму штучному газоні в черговий раз, напевно, влаштують киянам “веселі часи”. З яким підсумковим результатом – це вже інше питання, відповідь на яке дізнаємося через два тижні.