Свої “золоті” нагороди, здобуті достроково, “гірники” поклали в національний кубок, який вони вибороли в середу, мінімально здолавши столичне “Динамо”. 

Всі ми звикли до того, що матчі між “Шахтарем” і “Динамо” – це завжди видовище з великої літери. Можна згадати безліч яскравих, навіть феєричних матчів. Ось і в середу в Харкові, в фіналі Кубка України, усі чекали на видовище. Справжню битву, чудову гру, яка порадувала б глядачів і стала б відрадою цілого нудного сезону. Але свята не вийшло. Загалом гра була бляклою, з мінімумом моментів, долю якої вирішив єдиний гол.

Ще після першого тайму враження були далекі від позитивних. Обережна гра в якій “Шахтар”, хоч і діяв першим номером, але намагався обмежувати сили на кожній ділянці поля в атаці, що не додавало різкості та гостроти. Практично в кожному епізоді київська оборона мала в зонах чисельну перевагу, а от щодо гострих передач, спостерігався відвертий дефіцит. Хіба Тайсона одного разу  відправили в швидкий забіг до правого кута воротарського, але бразилець трохи відпустив м’яч від себе, і Віда без особливих проблем вибив круглого. 

Крім цього, ще рівно два гострих епізоди. У дебюті – пенальті, призначений за потрапляння м’яча в руку Пантіча. Гравець “Динамо” перебував спиною до м’яча, злетівши в повітря у верховій боротьбі, навмисною грою це не назвати ніяк, однак рука серба перегородила м’ячу шлях в площину воріт. І рефері призначив пенальті, а Марлос вирішив зіграти по-піжонськи й потрапив у поперечину. Наприкінці тайму був рейд Ярмоленка, після передачі Гармаша, перекинутий повз П’ятова м’яч, порожні ворота й удар з гострого кута... в сторону трибун. Це все, що можна було сказати про перший тайм. 

Після перерви моментів було не дуже багато, але стало веселіше. “Динамівці” закінчили зображати равлика в раковині, вибралися до середини поля, і почали гру на зустрічних курсах. Не те, щоб воротарі почали крутитися як білки в колесі, але руху в грі додалося. Ярмоленко вдарив з лінії штрафного майданчика – П’ятов парирував. Тайсон вдало знайшов Ісмаїлі на фланзі, звідки лівий захисник “гірників” прострілив на Коваленка, а Віктор схибив, не потрапивши як слід по м’ячу. Так і бігали більшу частину тайму шукаючи слабкі місця в захисті, кілька разів змусили попрацювати П’ятова, а потім пішли картки, які змусили вносити корективи. 

Сидорчук, м’ячем об землю спересердя стукнув перед арбітром Трухановим – отримав гірчичник і трохи пізніше поступився місцем Рибалці. Згодом своє отримав Срна, зриваючи грубим підкатом по нозі Бесєдіна “динамівську” контратаку. І через двадцять хвилин, настільки ж грубо в’їхавши в ногу Гармашу біля кутового прапорця, з легкістю міг отримувати другу картку. І Гармаш міг. Нерви як струни, емоції били, навіть на власних лікарів накричав. Феррейра стрибнув на Кадара, “динамівець” у свою чергу в боргу не залишився. І обом – по картці. А замість Кадара – Циганков. Але це було вже після голу. 

А гол, як на диво, був гарний. Феррейра п’ятою кинув на хід Марлосу, той, граючи, пішов в опорній зоні від Рибалки, проскочив Шепелева і перед носом у Пантіча завдав удару в дальній верхній кут воріт Коваля – 1:0. Перший, єдиний, переможний і кубковий гол в цьому матчі. 

Далі – десять (плюс три додані) хвилин спроб киян зібратись із думками, щоб спорудити щось, які в підсумку були безплідними. Якщо до пропущеного м’яча Ярмоленко опинявся ще пару разів в непоганій позиції для удару і навіть забив з офсайду, то після точного удару Марлоса “динамівці” скотилися в сумбур. Та й “Шахтар” відійшов у захист ще глибше та щільніше. 

Дві заміни в компенсований час від Фонсеки, довгоочікувана картка для Гармаша, і все. Відмучилися і футболісти, і глядачі. “Шахтар” оформляє “золотий дубль”, а Ребров повідомив, що попереду у нього розмова з президентом. А наставник “Шахтаря” розповідав про тактику: “Все вирішила виключно індивідуальна майстерність в одному моменті. У таких поєдинках, коли майже немає вільного простору, дуже важливі саме індивідуальні дії. Погляньте, як “Динамо” могло створювати найбільшу небезпеку для нас? Тільки завдяки діям Ярмоленка. У настільки збалансованих матчах індивідуальні якості впливають на багато”. 

Власне, це і є максимально стислий підсумок сьогоднішнього кубкового фіналу. Чи потрібен більш розгорнутий? Навряд чи. У сухому залишку, “Шахтар” порівнюється з “Динамо” за кількістю кубкових титулів – по одинадцять.