Наразі, на жаль, ми можемо констатувати те, що українську першість покидає все більше і більше якісних виконавців. І якщо в попередні роки країну масово покидали легіонери, нині за кордон масово подалися українці. В цій ситуації гранди вітчизняного футболу шукають заміни втраченим гравцям.

Потрібно звикати до того, що “Динамо” і “Шахтар” прибирають до своїх рук все, що хоч трохи виблискує в чемпіонаті України. Пройшли ті часи, коли гранди “харчувалися” футболістами з-за кордону. Точніше, статусними футболістами з-за кордону, можливість запрошувати яких була вигідною не тільки для грандів, але і для клубів середньої руки. Поки “Динамо” і “Шахтар” “возилися” з умовними Велозу, Бернард, Мбокані і Гонсалес, команди на зразок “Зорі”, “Чорноморця” або “Карпат” відчували спокій щодо кадрових ресурсів.

Тепер же, коли “Динамо” і “Шахтар” переходять на економічну модель існування, українські команди середнього ґатунку стали широким полем моніторингу селекційної служби грандів. І всіх, хто хоч якось виділяється з сірої маси, вітчизняні футбольні зубри ваблять більш вигідними контрактами, статусом і перспективами.

Тому не дивно, що наразі головним трансфером в українській першості став перехід у донецький “Шахтар” аргентинського форварда львівських “Карпат” Ґуставо Бланко-Лещука.

В Україні вже не перший сезон існують гострі проблеми з нападниками. Забивних, самодостатніх форвардів не вистачає навіть “Динамо” і “Шахтарю”, не говорячи вже про команди нижчого рівня. Тому зараз для “гірників” важливий навіть Будковський, який за інших умов навряд чи отримав би свій шанс у першій команді. Тому пройти повз Бланко-Лещука, який в складі аутсайдера забив сім голів за сімнадцять матчів і якісно вирізнявся на тлі партнерів, “гірники” не могли.

“Шахтар” має гостру потребу в нападаючому. Після відходу Селезньова і Едуардо, Паулу Фонсека залишився з Феррейрою і Борячуком, які аж ніяк не здатні доповнювати один одного. З обома ще потрібно працювати в плані становлення, тому конкурент, який дихав би їм в спину – важлива опція в тактичних елементах Фонсекі. 

Заманити аргентинця “Шахтарю” було неважко. Ґрунт “гірники” промацували ще восени, – тоді, коли Бланко-Лещук став персоною медійною і розрекламованою. З “Карпатами” у аргентинця контракт завершувався влітку 2017 року, тому в даному випадку донеччанам потрібно було просто зіграти тонше, ніж київське “Динамо”, яке теж придивлялося до нападаючого. 

У “Карпатах” намагалися втримати форварда, але зробити це було дуже важко, принаймні це можна зрозуміти  зі слів генерального директора ФК “Карпати” Юрія Дячука-Ставицького. “Звичайно, нам дуже не хотілося відпускати Ґуставо, адже він заслужено вважався одним з найсильніших нападників у нашому чемпіонаті. У “Карпатах” Лещук був лідером, забивав і весь час грав на команду. Фактично, ми відкрили його, бо в попередніх клубах аргентинцю не щастило: він не міг ніде затриматися, мало забивав, отримував травми. По трохи ми вивели його на дуже серйозний рівень і, звісно, хотіли продовжити співпрацю, запропонували новий контракт на дуже привабливих умовах, адже своєю грою Ґуставо це заслужив. Але, на жаль, він нам відмовив. Очевидно, відчував чи знав, що за ним стежать і цікавляться клуби, які виступають на вищому рівні, грають в єврокубках. Це його вибір. Як би нам не було прикро. Якби не відбувся цей трансфер, то вже на початку лютого Лещук отримав би право підписати попередній контракт із будь-яким клубом, а влітку залишив би “Карпати” на правах вільного агента. Зазвичай, коли футболісти підписують попередні контракти, вони вже зовсім по-іншому грають, більше себе бережуть, менше думають про команду. Я не стверджую, що так сталось би і в нашому випадку, але ми теж мали б якось себе захистити від подібних ризиків. Сказати, що перехід Лещука став для нас несподіванкою я не можу. Ним цікавилися різні клуби, але найбільш наполегливим виявився саме “Шахтар”. Те, що Ґуставо може залишити “Карпати” вже зараз, ми здогадувалися ще в кінці минулого року, тому запросили на збори гравців, які змогли б його замінити. Як свідчить історія, нам дуже часто вдавалося знаходити маловідомих гравців, які розкривалися в “Карпатах” і приносили клубу користь. Так сталося і з самим Лещуком, якого ми розшукали у нижчому дивізіоні Швеції. Тому я впевнений, що святе місце порожнім не залишиться – знайдемо адекватну заміну” – підсумував генеральний директор “Карпат” в інтерв’ю офіційному сайту “зелено-білих”. 

Попри оптимістичні заяви гендиректора “Карпат”, втрата аргентинця для львів’ян більш ніж суттєва. У 2016 році в таборі “Карпат”, незважаючи на безперервний шторм на тренерському містку і в складі команди, існував один острівець стабільності. Навіть, більше того, острівець прогресу. Ґуставо Бланко-Лещук із кожним новим матчем неодмінно піднімався на новий щабель у своєму розвитку, уособлюючи в собі цей самий острівець, який із часом став помітною точкою на футбольній карті України. До такої міри, що його в своїх кордонах захотів побачити “Шахтар” Паулу Фонсека, лідер Прем’єр-ліги і єдиний український учасник єврокубків у новому році.

Немає нічого кращого, ніж те, що твої старання і праця не залишаються непоміченими і дають результат. Робота Бланко-Лещука за минулий рік була оцінена, і його трансфер у “Шахтар” – це ні що інше, як її цілком заслужені плоди. Те, як протягом минулого року нападаючий змінювався на очах місцевої футбольної громадськості, повинно служити зразком для наслідування.

Рослий і габаритний центрфорвард, здатний скласти конкуренцію будь-кому в боротьбі на другому поверсі. Цю характеристику Бланко-Лещук продемонстрував ще в своєму першому матчі за Карпати на початку весни, тим самим, як тоді здавалося, розставивши всі крапки над “і” в своїх уміннях на футбольному полі. Справжній гравець штрафного майданчика – востаннє “Карпати” мали подібного футболіста на вістрі з аналогічними ігровими показниками дуже давно.

Однак перший матч нового сезону продемонстрував, що Бланко-Лещук може дати “Карпатам” набагато більше. Другий гол Ґуставо “Сталі”, коли він, грамотно прочитавши епізод і відгукнувшись під проникаючу передачу на хід, впевнено реалізував вихід віч-на-віч, виглядав нестандартно. Стереотип, пов’язаний з габаритними центрфорвардами в штрафному майданчику, який вже почали проектувати на гру Бланко-Лещука, був розвіяний. На його місце прийшла інша теза – Бланко-Лещук вміє діяти різноманітно.

І наступні матчі це тільки підтвердили. Новий тренерський штаб Сергія Зайцева намагався прищепити “Карпатам” атакуючі елементи, багато в чому схожі на гру під керівництвом Ігора Йовічевіча: швидка гра в пас і велика маневреність, при якій навіть нападник повинен бути готовий виявитися на фланзі. Нові вимоги, яких не було навесні, дозволили розкритися Бланко-Лещуку в новому світлі. Він почав виконувати набагато більший обсяг роботи, і виконувати його ефективно. Гол Максима Грисьо в ворота “Ворскли” в Полтаві вийшов знаковим не тільки через результативний дебют Максима, а ще через гольові передачі: Бланко-Лещук, здійснивши рейд по правому краю, завершив свою пробіжку філігранним навісом на Грисьо. Маневр притаманний вінґерам.

Ґуставо став набагато успішніше знаходити вільні зони, а також частіше брати участь у комбінаціях “Карпат”, в тому числі і з глибини. З приходом Олега Дулуба цей компонент його гри лише покращився, і Паулу Фонсека в Харкові був одним з головних свідків прогресу аргентинця українського походження.

Йдеться про епізод на початку зустрічі, коли арбітри помилково не зарахували гол Ігоря Худоб’яка – момент, створений від і до завдяки Бланко-Лещуку. Вигравши верхову боротьбу Ґуставо скористався відсутністю компактності в обороні суперника і несподіваним зміщенням Дениса Мірошниченка в центр, відкрився у штрафному майданчику і віддав точний пас у дотик на Худоб’яка.

І схоже, аргентинець із приходом в Україну чітко знав де хоче продовжити кар’єру. Саме матчі проти “Шахтаря” були одні з найкращих у виконанні Ґуставо. Гол і результативна передача в двох зустрічах проти команди Фонески (а ще можна згадати гол наприкінці минулого сезону коли “гірниками” керував Луческу), неймовірна ефективність і при цьому ефектність, коли нападник виходив переможцем мало не у всіх єдиноборствах, не могли не посилити інтерес гранда Прем’єр-ліги. Якщо твоя оборона не спроможна зупинити цього гравця, то чому б не залучити його в свою команду?

Сім голів і чотири результативні передачі – Бланко-Лещук взяв участь у 61% результативних випадах “Карпат”  в чемпіонаті, ставши кращим футболістом УПЛ за системою гол + пас. 

І, найголовніше, кожен новий матч натякав лише на те, що цей розвиток буде продовжуватися. А тому і слабкості Ґуставо – повільна швидкість з м’ячем, не найкраще його ведення – мають всі шанси бути виправленими. Творча складова, по крайній мірі, є свідченням цього: якщо ще навесні побачити точні паси у виконанні аргентинця було як мінімум важко, то восени це стало цілком реально. Бланко-Лещуку в листопаді виповнилося 25 років, і та межа, після якої футболіст перестає з колишньою ефективністю розвивати свої якості, не пройдена і близько.

У зв’язку з чим, його перехід у Шахтар – це не спроба “гірників” підібрати раніше конкурента, те, що добре лежить. Безперечно, така функція теж була присутня, але вона навряд чи була основною. Бланко-Лещук не поступається своїм суперникам у боротьбі за місце під сонцем (Факундо Феррейрі, Філіпу Будковському і Андрію Борячук) за рівнем гри в штрафному майданчику, він не слабший від них при виборі позиції за її межами, а його робота, в порівнянні з весняними показниками, досягла величезного прогресу. 

Звичайно, через вкрай слабкий дриблінг і проблеми з пересуванням із м’ячем стають на заваді аби самостійно створити собі момент. Його залежність від партнерів нікуди не діти, але для “Шахтаря” це не повинно стати проблемою. 

Кар’єра Ґуставо Бланко-Лещука, як і сам гравець, отримала серйозний стрибок за минулий рік. І поки немає ніяких передумов для того, щоб цей прогрес зупинився.