У цьому протистоянні обійшлося без сенсації. Донецький клуб вважався беззаперечним фаворитом цього поєдинку і свій статус він виправдав сповна. В цілому, “гірники” перемогли на класі, хоча в першому таймі луганці змогли завдати проблем своєму більш титулованому супернику. Підопічні Юрія Вернидуба до перерви змогли організувати кілька по-справжньому гольових моментів біля воріт Каніболоцького. У Караваєва і Будьковського було кілька реальних можливостей відкрити рахунок, але гравцям “Зорі” не вистачило холоднокровності в завершальній стадії. А ось номінальні гості наявними моментами розпорядилися куди краще. У кінці першого тайму Олександр Гладкий відкрив рахунок, а в дебюті другої половини зустрічі форвард оформив дубль і зняв усі питання щодо результату фіналу. Луганці ж другий тайм провели набагато слабкіше першого і повернути інтригу не змогли. 

“Шахтар” став десятикратним володарем Кубку України і скоротив своє відставання від київського “Динамо” за кількістю перемог у другому за статусом турнірі в країни до мінімуму. Але найголовніше, “гірники” завоювали двадцять другий і, з усього видно, останній трофей під керівництвом Мірчі Луческу. Дванадцятирічний період роботи румунського фахівця з колективом з Донецька підійшов до кінця. Можливо він ще повернеться, однак сподіватися на це не варто. 

Луческу пішов сам, а до того встиг перебудувати команду на гру з молодими українцями в основному складі, як і зумів залишити добру пам’ять. Він виховав багато футболістів, зробив з Ракицького і Кучера пристойних захисників не лише центральної зони. А ще раніше був Чигринський, який навіть зумів зацікавити “Барселону”. У Містера футболісти завжди вміли грати технічно, хоча бували промахи зі селекції. Але є і ті, які навіть зараз не можуть грати без Луческу. Мова не лише про Чигринського, який після того, як пішов з “Шахтаря”, так і не зумів повернутися на високий рівень. Можна зараз поглянути на Луїса Адріано, що в складі “гірників” став форвардом, а без підтримки Луческу зникає в “Мілані”. Виховувати Мірча вмів завжди, не випадково його так активно нахвалює Пірло – Андреа під керівництвом Луческу в п’ятнадцять років виявився в першій команді “Брешії”, його багато чому навчив упевнений в собі тренер. Мірча буває нахабним, за словом в кишеню не лізе, шапки об землю кидає, але управляє грою так, що навіть Гвардіола всього рік тому відчув, як непросто може даватися гра з “Шахтарем” у плей-оф ЛЧ. І нехай у матчі-відповіді трапився провал, все ж налаштувати на гру з будь-яким суперником Луческу вміє.

Найголовніше, що за дванадцять років  “Шахтар” розвивався, навіть переїзд не завадив зберегти клуб, який змушений жити без дому. І навіть у цій ситуації команда зуміла зробити чимало. Містер на старості футбольних років став мудрішим і спокійнішим, залишившись досить цинічним по відношенню до будь-якого суперника. Луческу звик до порядку, і завдяки цьому цей порядок був у стані “Шахатаря” весь час перебування румуна на містку команди. Порядок і послідовність – це найголовніші риси Луческу. Навіть останні слова Луческу на чолі “Щахтаря”– це слова, в яких насамперед можна побачити порядок і послідовність. 

“Це моя остання гра. Коли ви пам’ятаєте, я говорив раніше, що буду коректним до кінця свого контракту, до кінця останнього матчу і не розмовлятиму ні з ким, чи вестиму перемови щодо свого майбутнього. Не хотів ризикувати нашим виступом у чемпіонаті, в Лізі Європи та Кубку України. Тому відзавтра я вільний тренер, що шукатиме новий клуб. До сьогодні я ні з ким нічого не підписував, ні з ким не вів перемов. Відзавтра, напевно, це робитиму. Це дозволить і “Шахтарю” відразу розпочати пошук нового тренера. Донецькому клубу цього року виповнюється 80 років, а я тут лише 12. Говорив зараз у інтерв’ю каналові “Футбол 1”:  Хочу подякувати всім, хто всі ці роки був поруч, і журналістам також. Дуже багато людей працювало зі мною поруч усі ці роки. Можливо, їхній внесок був не такий значний, але він вагомий. Це і люди, які слідкували за футбольними полями, – робили все, щоб ми тренувались за хороших умов. Дякую всім працівникам клубу без винятку. Вони робили все можливе, аби “Шахтар” був завжди на найвищому рівні на внутрішній та європейській аренах. Надто багато потрібно називати людей зараз, щоби подякувати кожному з них. Хочу подякувати нашим уболівальникам. Уявляю, як вони наразі страждають через те, що поруч немає команди. Але там, де вони перебувають, гадаю, вони радіють нашим успіхам. Хочу подякувати всім своїм гравцям. Протягом цих 12 років було дуже багато футболістів, змінилося майже п’ять-шість команд. Одні йшли, інші йшли. Ми непомітно їх заміняли, і зараз прийшли молоді футболісти. Ми запрошували молодих гравців, вони після цього зростали разом із нами та йшли до топ-клубів Європи. Часто від них надходять привітання. Стосовно них ми мали велике терпіння, і вони показували себе справжніми чоловіками. Хочу сказати спасибі не лише хлопцям, які сьогодні з нами, але й тим, хто пішов від нас. Я завжди буду душею поруч із ними, слідкуватиму за кожним кроком у їхній кар’єрі. Сказав гравцям, щоби вони продовжували здобувати титули, як це вони робили протягом останніх років. Усіх обіймаю. І найважливіше: хочу подякувати нашому президентові. Я його обіймаю і вдячний за те, що він дозволив бути тут тренером – не лише тренером, а й своїм другом. Знаю, як він зараз страждає через те, що не може бути поруч із командою, особливо в миті перемог, як сьогодні”. 

Сам Луческу вже в Санкт-Петербурзі. Кажуть, що “Зеніт” запропонував два роки контракту – румун хоче три. Подейкують, що пітерці хочуть заощадити – включити пункт про розірвання після одного сезону, якщо не будуть виконані конкретні завдання, а Мірча, як людина досвідчена, підвезення манни небесної за дванадцять місяців не гарантує. 

Але це вже не наші справи. Тепер “Шахтар” в активному пошуку нового тренера, і кандидатів на цю посаду є безліч.

Генеральний директор “Шахтаря” Сергій Палкін неодноразово заявляв, що клуб буде міняти вектор розвитку. Гучних придбань, як покупки Бернарда в 2013-ому за 25 млн євро, ніхто не чекає, серйозний трансферний бюджет влітку новий коуч навряд чи отримає. Більш того, не так просто буде утримати лідерів, причому не тільки бразильців, але і українців, до яких напевно буде підвищений інтерес після Євро-2016. Про що говорити, якщо як тільки Містер пішов, відразу в київському “Динамо” опинився Олександр Гладкий.

Не варто забувати, що не кожен наставник захоче працювати з командою, яка змушена грати далеко від свого рідного міста і виконувати по сотні перельотів за сезон. Та й український чемпіонат зробив три кроки назад і є малопривабливий для європейців. Тому замахнутися на топ-тренера  “гірники” нині не в змозі.

Португальська преса впевнено сватає в “Шахтар” Паулу Фонсека, з яким українські вболівальники добре знайомі, адже навесні він привозив свою “Брагу” до Львова на матч Ліги Європи якраз проти команди Луческу. Судячи з чуток, він – найвірогідніший кандидат на даний момент. Але не варто забувати про інших .

Скажімо, у квітні тільки ледачий не говорив, що наступником Луческу стане Мирон Маркевич. Справи в “Дніпрі” йдуть погано, команда не тільки залишилася без єврокубків, але і зовсім може зникнути з футбольної карти України. Сил і енергії у Мирона Богдановича ще повно, так може саме час попрацювати з грандом. Будувати команди цей фахівець вміє, що ми неодноразово бачили. За плечима у Богдановича величезний єврокубковий досвід. Та й гравців “Шахтаря” він відмінно знає, з деякими працював у збірній, з деякими – в клубах. До всього іншого, прихід Маркевича міг би додати “Шахтарю” уболівальників у Львові під час домашніх поєдинків. Заодно можна було б змінити київську тимчасову прописку на львівську завдяки базі Маркевича у Винниках, де “гірники” могли б тренуватися.

Ще одним досить логічним, на перший погляд, ходом, здається запрошення Юрія Вернидуба. Людина, яка вміє добиватися прогресу від своїх підопічних і росте разом з ними як фахівець. Малишев, Малиновський, Шевченко, Караваєв, Будьківський, Петряк – це лише частина тих, від кого Вернидуб домігся зростання. Юрій Миколайович заслужив підвищення, але чи готовий він прийняти “Шахтар”? А головне, чи підходить його стиль донецькій команді? Тут не все просто.

У Німеччині працює Віктор Скрипник – фахівець з європейськими поглядами і українським громадянством. Ось тільки поки що Скрипник справлявся лише з одним завданням – рятував “Вердер” від вильоту два сезони поспіль, причому в останньому сезоні все було не так, як хотілось би, і врятувався “Вердер” лише завдяки збігу обставин, а не власною грою. 

Не варто забувати, що і в середовищі “Шахтаря” є люди, які зможуть замінити Містера. Скажімо Олександр Спиридон, вірою і правдою служив асистентом у Луческу весь цей час і знає команду дуже добре. Але не факт, що Луческу не забере з собою в інший клуб весь тренерський штаб. Та й амбіції у Спиридона невеликі.

Куди ймовірніше запрошення на роль головного тренера першої команди Мігеля Кардосо з “молодіжки”. З огляду на бажання керівництва клубу переформатуватися, варіант з португальським фахівцем дуже навіть непоганий. Кардосо в клубі не перший рік, добре знайомий з потенціалом молодих гравців і досконально знає все про тактичні схеми, які застосовував Луческу. До того ж, у португальця не буде жодних проблем із мовним бар’єром. 

Зовсім фантастичним здається варіант із Даріо Срною в ролі граючого тренера. У “Шахтарі” навряд чи підуть на таке, навіть якщо враховувати той факт, що у хорвата в кишені вже є диплом тренера. Згодом Даріо напевно переміститься на тренерську лаву, але не цього літа точно. А взагалі міг би бути цікавий тренерський тандем – Срна і Шевчук. 

Але скоріше “гірники” шукатимуть когось із закордону. Як вже було сказано, головний кандидат наразі тренер “Браги” Пауло Фонсека. Але чи зможе він повести “Шахтар” до нових вершин? У Фонсеки виходило дати результат у “Пасуш Феррейрі” і “Бразі”, проте в “Порту” він з тріском провалився. Плюсом Фонсеки є те, що йому буде легко знайти мову з бразильцями. Але скільки тих бразильців залишилося в нинішньому “Шахтарі”?

Куди перспективніше запрошення в “Шахтар” Хулена Лопетегі – іспанця, чиїм останнім клубом був “Порту”. Нинішній сезон із “драконами” 49-річний фахівець провалив і був вигнаний з команди в січні, але роком раніше виводив клуб у чвертьфінал Ліги чемпіонів. “Порту” – перший серйозний клуб Хулена Лопетегі в кар’єрі, до цього він працював лише з іспанськими молодіжними та юнацькими збірними, з якими тричі ставав чемпіоном Європи. Досвід роботи з молоддю і знання мов – величезний плюс.

Оскільки Мірча Луческу може очолити “Зеніт”, то вільним стає Андре Віллаш-Боаш, який міг би поїхати в зворотному напрямку. Тренер із ім’ям, хорошою школою і головне – трофеями. Він перемагав у Лізі Європи, вигравав чемпіонати Португалії та Росії. Він упродовж двох сезонів працював із російськомовними гравцями, що дуже може допомогти в Україні, і знову ж таки – великий поліглот. Знає відразу кілька мов. Так, Віллаш-Боаш гучно провалився в “Челсі” і “Тоттенгем”, але часом створюється враження, що цьому 38-річному фахівцеві потрібно знайти свого президента.