Як повідомляється на офіційному сайті українського парламенту, закон було повернуто з підписом глави держави 1 грудня.

У законі визначено вимогу до проведення спортивних змагань за правилами чесної гри, поняття офіційних результатів змагань, встановлено заборону протиправного впливу на ці результати і характеристика корупційного впливу на них. Закон визначає суб’єкти протидії корупційним правопорушенням, їхні обов’язки і повноваження, заходи запобігання цим корупційним правопорушенням та усунення їх передумов.

Згідно законопроекту, боротимуться з корупцією всі, включаючи і громадськість (МВС, прокуратура, Антикорупційне бюро та ін.). Цей закон охопить весь український спорт.

У спорті боротьбою займатимуться всі особи, пов’язані з організацією спортивних змагань: Міністерство молоді та спорту, федерації, НОК, власники клубів...

“Суб’єктами протидії корупції” призначаються спеціально уповноважені державні органи відповідно до вже існуючого Закону “Про протидію корупції”. Це органи прокуратури, підрозділи МВС по боротьбі з організованою злочинністю і Національне антикорупційне бюро.

Якщо людина стала свідком протиправних дій – вона має повідомити органи, які вказані вище. Наприклад, виявлений факт “договірного матчу”. Людина має повідомити ФФУ, а ті вже можуть розібратися самі, або залучити правоохоронців. У ФФУ займатися “договірними” матчами буде, швидше за все, Комітет з етики та чесної гри на чолі з Ігорем Кочетовим. Також із виявленим фактом корупції можна звертатися відразу до правоохоронних органів. 

“Правоохоронні органи мають право і повинні залучатися до розслідування та покарання корупційних дій в українському спорті”. Інформувати про протиправні дії мають журналісти, громадськість, спортсмени, працівники спортивної сфери та ін.  

Про порушення можна заявити анонімно, але головне, щоб у такому повідомленні були зазначені конкретні імена, дати та інші факти. 

Згідно з Законом, орган, якщо у футболі, то це ФФУ, має провести власну експертизу, а вже потім звертатися до правоохоронців. Про механізм не уточнюється. 

 Законопроект прописує поняття “ставки на спорт”. Він передбачає окремі порушення і покарання в цій сфері. Працівникам клубів, а також спортсменам, забороняється робити ставки на офіційні змагання, де приймає участь їхня команда. 

Тут є одна неточність. Із закону не ясно, може спортсмен робити ставки на матчі, в яких не грає його команда, або обмеження стосуються всіх матчів чемпіонату без виключення, якщо його команда бере у ньому участь. Цілком можливо, що футболіст умовного клубу “А” не може ставити гроші лише на матчі клубу “А” із командою “Б”, але може поставити на матч команди “Б” із клубом “С”. 

Порушників каратимуть штрафом залежно від розміру їх збагачення. Якщо не більше 20 мінімальних зар­плат (до 24 тисяч гривень) – штраф складе від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це 121-305 тисяч гривень) із конфіскацією виграшу. Повторне порушення протягом року – від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, конфіскація виграшу і позбавлення права займатися спортивною діяльністю на рік.

Якщо “прибуток” від “ставок” буде вищим за 24 тисячі гривень –включається Кримінальний кодекс. Штраф зросте до 700-2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це 426-1218 тисяч гривень), а також можливість покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.

За спортивну корупцію не тільки у питанні “ставок на спорт” Закон пропонує карати великими штрафами. Для цього необхідно внести поправки в Кримінальний кодекс, а також у Кодекс про адміністративні правопорушення. 

Наприклад, якщо співробітник клубу або спортсмен знав про намір або факт корупції, але не зробив нічого, щоб зашкодити корупційній діяльності, йому загрожує штраф від 125 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це від 76 до 152 тисяч гривень. Якщо правопорушення буде скоєне повторно – покарання від 152 до 243 тисяч.

За організацію договірного матчу, вплив на результат змагання, підкуп та ін. штраф становитиме 200-1000 НМДГ (наразі це 122-609 тис. грн). Також за це можна сісти за ґрати на термін від 1 до 3 років із конфіскацією. Якщо робити правопорушення повторно або на змаганнях дитячих чи юнацьких команд, можна опинитися у в’язниці на 2 – 5 років.

Є і мінус даного законопроекту – боротьбою з корупцією займатимуться всі відразу. Одного конкретного органа немає. З цього може вийти, що, наприклад, ФФУ або Міністерство молоді та спорту можуть спробувати зам’яти потрібні справи. Але є один плюс – контролювати це може громадськість та самі спортсмени. Чи вийде спільна робота правоохоронців та спортсменів успішною покаже лише час. Зараз можна констатувати, що кращого закону по боротьбі з корупцією у спорті ще не було.