Стадія плей-оф для національної збірної України з футболу давно перетворилaся в прокляття. П’ять разів українці намагалися пробитися у фінальну частину чемпіонатів світу і Європи через сито стикових матчів, і п’ять разів зазнавали невдач. Не дивно, що до шостої спроби національна команда підійшла максимально сконцентрованою. І в першій зустрічі з історично незручною для себе Словенією, здається, повністю переконала в тому, що саме вона гідна пройти на чемпіонат Європи до Франції. Зрозуміло, робити висновки поки передчасно, але “жовто-блакитні” зробили дуже вагому заявку на те, щоб, нарешті, подолати до цієї пори зачарований для себе бар’єр. Команді Михайла Фоменка вдалося начисто переграти свого суперника. 

Провести один із найголовніших матчів збірної у 2015 році не в столиці, а у місті Лева – це напевно найбільше правильне рішення Федерації футболу за усі часи. Звичайно, деякою мірою постраждали вболівальники, адже за місткістю “Арена Львів” суттєво поступається НСК “Олімпійський”, проте тут спрацювало правило, що головне не кількість, а якість. І усі ті, хто зумів продертися через неймовірне сито отримання заповітного квитка, створили неймовірну атмосферу на стадіоні. А так потужно, як на цей раз, Національного Гімну України на матчах нашої команди стадіон не виконував ще ніколи. Склалося враження, що навіть Ярослав Ракицький під враженням цієї атмосфери ледь стримував себе, аби не заспівати. І Львів знову підтвердив свою фартовість для збірної України. Фанатський сектор повів команду до бою розтяжкою “Хай перемога буде помстою” і грізним полотнищем – “Вперед, вперед, відважні козаки, зламать навік історії шляхи”. 

Травми Ротаня і Гладкого, дискваліфікації Степаненка та Кучера позбавили тренерський штаб українців останньої можливості для маневру. У підсумку стартовий склад “синьо-жовтих” з динамівським трикутником Гармаш – Рибалка – Сидорчук у центрі поля і Селезньовим на вістрі атаки прогнозувати було нескладно. Як втім і “старт” словенців, наставник яких Сречко Катанец чи не всі матчі відбору зіграв практично одним і тим же складом, а травма форварда “Сент-Етьєна” Берича не залишала тренеру іншого виходу, як робити ставку на Новаковича.

Високий і вельми агресивний пресинг, починаючи з підступів до штрафного майданчика суперників і гострота ще до того, як секундна стрілка встигла зробити перший оберт. То Шевчук прострілив зліва, а Ярмоленко, намагаючись замкнути дальню стійку, не дотягся до м’яча зовсім трохи. Власне у перших десять хвилин українці ішли в наступ в основному через лівий край, де дуже непогано взаємодіяли Шевчук і Коноплянка. На десятій хвилині капітан, сам заробивши кутовий, ледь не повторив подачу, яка тиждень тому дозволила забити у ворота “Реалу” Іммобіле. Але Ханданович перелетіти м’ячу через увесь воротарський майданчик не дав.

Тим часом команда Сречко Катанеца намагалася зачепитися за м’яч, надійно і компактно діяти в обороні, захищаючись не тільки числом, а й умінням фолити, коли того вимагала ситуація. Загалом нічого нового в порівнянні з тим, як грали словенці в матчах проти України 16 років тому.

А потім правий край нашої команди увімкнувся в наступ на повні оберти. Активно підтримував Ярмоленка з глибини Федецький, який спершу заробив поряд із штрафним майданчиком штрафний, а трохи згодом після скидки Гармаша пробив сходу метрів з 22-х низом – м’яч, зачепивши ногу оборонця, пролетів поряд зі стійкою. Завзято чіплявся за м’яч і Селезньов. Як міг, в основному спиною до воріт, але ця робота була дуже корисною для команди. А на 19-й хвилині Євген за своє завзяття був ще й “винагороджений” попередженням.  Однак у підсумку українці таки забили.

Після подачі кутового і потім досить тривалого розіграшу м’яча пройшла передача Коноплянки на Ярмоленка. Андрій одним фінтом залишив не при справах трьох захисників гостей і точно пробив у дальній кут. Збірна Словенії ніколи раніше в кваліфікації Євро-2016 не пропускає в першій половині матчу, а в середині першого тайму поєдинку у Львові опинилася в ролі наздоганяючої команди.

Після голу не зовсім адекватно повела себе фанатська трибуна нашої збірної. Попри вмовляння дикторів стадіону були запалені саморобні фаєри. Вже після матчу Президент України Петро Порошенко, який був присутній на зустрічі разом зі своїм словенським колегою Борутом Пахором, розповів, як він був зворушений виконанням українцями гімну на матчі Україна – Словенія і як йому не сподобалося, коли хтось запалив фаєр. У той же час Порошенко зазначив, що відразу після цього на стадіоні почали кричати “ганьба”.

“До речі, я впевнений, що Рада після ратифікації конвенції поведінки футбольних фанів зможе вживати більш рішучі дії: проблема не в тому, що їх поміщають за ґрати, а в тому, що їм забороняють відвідувати матчі”, – заявив Порошенко. 

Але повернемося до матчу, де словенці після пропущеного голу здаватися точно не збиралися і організували дві непогані атаки. У першій із них Ілічич пробив вище воріт. У другій Новакович занадто далеко опустив м’яч, дозволивши П’ятову забрати круглого. Атакуючий запал гостей дальнім ударом охолодив Рибалка – Ханданович насилу перевів м’яч на кутовий. Невдовзі Сергій знову перевірив пильність кіпера словенців – м’яч після рикошету вилетів за межі поля. Після розіграшу кутового міг забивати Гармаш, але з його ударом головою впорався Ханданович. У підсумку перший тайм українці завершили з мінімальною перевагою в рахунку і відчутною перевагою по ударах: п’ять проти одного, три у ворота – проти жодного у гостей.

Після перерви словенці пробували диктувати умови, але українці в обороні грали надійно. Ось лишень із переходом від захисту до атаки тривалий час не складалося. Навіть другу гольову атаку наша команда розпочала якось натужно. Передачу вправо наша команда буквально вистраждала, до того часу тривалий час перепасовуючи м’яч поперек і наче боячись грати на загострення. Проте, коли м’яч до Ярмоленка таки потрапив, Андрій не став брати ініціативу гри на себе, а помітивши ривок Федецького, кинув Артемові передачу по краю. Дніпрянин, звичайно, міг бити з гострого кута сам, але він зробив ще ліпше. Зрима передача на дальню стійку і замикання Селезньова – 2:0!

Практично відразу після другого голу підопічні Фоменка могли збільшити перевагу в рахунку, але Ханданович знову вийшов переможцем із дуелі з Гармашем, зреагувавши на удар Дениса головою практично в упор після передачі Сидорчука. Через дві хвилини Гармаш знову бив головою вище воріт. А на 69-й – тільки штанга врятувала гостей від неприємностей після удару в дальній кут Селезньова, що скористався помилкою Ілича.

Якщо до результату години гри були побоювання, що Україна не зможе дограти матч у повному складі через нестриманість Хачеріді, який кілька разів зривався на з’ясування стосунків, то за 15 хвилин до перерви стало боязно за стан Гармаша, який отримав пошкодження на рівному місці. Денис, отримавши допомогу лікарів, повернувся на поле, проте вже незабаром поступився місцем Малиновському. Ну, а Словенія, розуміючи, що втрачати вже нічого, великими силами пішла вперед. У ці хвилини “синьо-жовтим” довелося непросто: Ракицький тільки ціною фону зупинив прохід Пічника, П’ятов і Хачеріді ледь не “привезли” господарям неприємностей, намагався “намалювати” 11-метровий Новакович. Втім навіть за такої гри у “синьо-жовтих” був шанс довести рахунок до великого, але Коноплянка, взявши ініціативу на себе і обігравши захисника, пробив неточно.

Україна вистояла, зберігши і свої ворота “сухими”, і перевагою в два м’ячі. Зроблено великий крок на шляху до Франції. Але радіти поки рано – занадто свіжий у пам’яті матч-відповідь плей-оф кваліфікації чемпіонату світу-2014 проти господарів майбутньої першості континенту. Так, Словенія – не Франція, проте співати дифірамби збірній слід лише після вдалого вояжу в Марібор, де вже сьогодні відбудеться матч-відповідь.