Два українських клуби, які цього тижня провели перші матчі стадії плей-оф в єврокубках, зіграли з однаковим результатом 0:1. Та якщо в Лізі чемпіонів донецький “Шахтар” y Відні спромігся здолати місцевий “Рапід”, то в Лізі Європи луганська “Зоря” в Києві поступилася польській “Легії”. Звичайно ще завчасно вітати донеччан і хоронити луганців, однак у матчах-відповідях саме майбутні господарі будуть беззаперечними фаворитами.

Футболісти “Шахтаря” зробили серйозну заявку на вихід у груповий турнір Ліги чемпіонів. Не витративши великої кількості сил, “гірники” на виїзді взяли гору над віденським “Рапідом” і отримали вагому перевагу перед повторним поєдинком. 

Віденський “Рапід” досить несподівано опинився в четвертому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів, зумівши здолати “Аякс”. Голландці перед протистоянням цих команд виглядали куди краще, однак австрійський колектив не став звертати уваги на прогнози і здобув у двоматчевому протистоянні чудову перемогу. На наступному етапі команду Зорана Барішіча чекала ще одна зустріч, в якій явним фаворитом був суперник. У “Шахтаря” і набір виконавців значно кращий, і досвіду більше. Однак підопічні Мірчі Луческу в останніх іграх не здаються грізною силою: свідченням тому нічия з “Ворсклою” і поразка від “Дніпра” у національному чемпіонаті. Тому шанси у “Рапіда” безумовно були, і дуже багато для австрійців залежало саме від першого матчу, який віденці проводили на своєму полі. Австрійці з перших хвилин взялися доводити, що не випадково пройшли “Аякс”. Протягом чверті години господарі тиснули і створили за цей час три гольові моменти. Спочатку Шауб головою відправив м’яч у сантиметрах від площини воріт, потім Степаненко ледь не зрізав м’яч у власні ворота, а розіграш кутового завершився ударом Граховаца з “другого поверху”. П’ятов ні в одному з трьох епізодів не вступав у гру, проте в кожному з них складалося відчуття, що голкіпер виручити “гірників” не встигав. 

Взагалі “Шахтар” не демонстрував особливого завзяття і грав досить спокійно. Якщо біля воріт господарів щось і виникало, то переважно через помилки захисників “Рапід”. І наприкінці півгодини гри австрійці ледь не привезли собі пенальті: втрата м’яча в центрі поля обернулася виходом Тейшейри віч-на-віч з голкіпером Яном Новотою, а захисник, який наздоганяв бразильця, як здалося, в спробі дотягнутися до сфери потрапив по нозі Алекса. “Гірник” впав, проте рефері показав, що треба підніматися. Крім помилок польових гравців, роботу Новоті додавав ще й Ракицький, який періодично пробивав з-за меж штрафного майданчика. Але для голкіпера не становило великої праці, аби нейтралізовувати небезпеку. 

Але, як з’ясувалося, розв’язка в матчі наступила на 42-й хвилині. Спершу дива реакції продемонстрував П’ятов. Після прострілу у штрафний майданчик “Шахтаря” Кайнц з 11-метрової позначки пробив зльоту, з відскоком від газону, з невеличким рикошетом від ноги Кучера та ще й точно в кут, проте голкіпер в героїчному стрибку парирував постріл, перевівши м’яч на кутовий. У відповідь “гірники” організували взяття воріт. Ракицький зліва переадресував снаряд у штрафний майданчик “Рапіду” на Марлоса, той прибрав захисника на замаху і низом послав круглого від штанги в дальній кут – 0:1.

А на останніх секундах стався неприємний інцидент, який змусив похвилюватися медичний штаб “Шахтаря”. В центрі поля головами зіштовхнулися капітан “Рапіду” Штеффен Гофманн та Тарас Степаненко. Австрієць зумів піднятися самостійно, хоч і з закривавленою головою, а ось українця також в крові, винесли на ношах і відразу відправили в лікарню. На щастя, нічого критичного лікарі не знайшли, хоча спершу Тарас навіть не відчував руку. Однак це минуло, і наклавши кілька швів на голову півзахисника, його відпустили. 

Другий тайм почався за алгоритмом першого. Шауб, який дошкуляв обороні “Шахтаря” у першому таймі, змарнував ще один шанс. А згодом йому “гідно відповів” Тейшейра. Алекс загалом почав сезон значно менш зібраним, ніж закінчив попередній. Так, він й досі грає активно і має нагоди відзначитися. Проте цілісність та точність його гри значно зменшилася, як і зіграність із партнерами. 

А далі була футбольна тиша. “Гірники” без особливих претензій віддали супернику територію і пішли в оборону: своє головне завдання вони виконали, забивши гол на чужому полі, а винайти щось унікальне в позиційній атаці “Рапід” не міг. Гра стала куди повільнішою і, що важливо, коректнішою, ніж в першому таймі, коли рефері роздав футболістам шість жовтих карток. Удар Тейшейри став останнім у матчі для “Шахтаря”, але й удар Шауба – одним з останніх для “Рапіду”. 11 фолів і лише три удари по воротах з тієї миті – найяскравіший показник нудного та повільного другого тайму. Тому можна казати, що  гравці віддали небагато сил. Відсотків на 60 від своїх можливостей діяли “гірники”, трохи більше витратили австрійці, але грати в свою гру їм просто-напросто не давали. 

Вже у вівторок у Львові “Шахтар” повинен оформити черговий вихід у Лігу чемпіонів. Однак розслаблятися не варто, австрійці все ж не продемонстрували усього, на що здатні. 

А ось “Зоря”, навпаки, поставила свій вихід у груповий турнір Ліги Європи під великий сумнів, програвши вдома “Легії”. Взагалі матч проти поляків несподівано дуже сколихнув навколофутбольну спільноту. Українські фани не пробачили ультрас варшавського клубу торішню витівку з написом на тлі біло-червоного прапора “Львів – це польське місто” на матчі проти “Металіста” на тому ж стадіоні “Динамо”. 

Зіткнення з нахабними гостями почалися ще в середу в київському Гідропарку. Відлуння лунало навіть у Львові, де біля пам’ятника Т. Шевченку львівські фани атакували кількох уболівальників “Легії”. 

У день матчу поляки в столиці України поводилися ще більш нахабно, провокуючи безпосередньо на Хрещатику навіть людей, які про матч навіть не чули. У підсумку завершилося все бійкою в районі ресторану “Сушія” на Майдані Незалежності. У хід йшли всі підручні засоби – стільці, келихи з-під пива. Велика кількість правоохоронців не знали, що робити з усім цим свавіллям. Оточивши ультрас “Легії” щільним кільцем, міліціонери за годину до початку матчу повели їх на гостьовий сектор стадіону. 

Взагалі “Зорю”, крім кількох десятків постійних ультрас “чорно-білих”, підтримувала своєрідна збірна з фанатів “Динамо”, “Шахтаря” та інших клубів. Але навіть у такому складі сектор господарів істотно поступався гостьовому як  кількісно, так тим більше якісно. Такої злагодженої і гучної підтримки гостьової команди Київ не бачив уже давно.

Щодо самої гри, то “Зоря” провела дуже середній матч. Так само, як і “Легія”, щоправда, поляки свій шанс реалізували, а ось українці цього зробити не змогли.

фото: ua-football.com

Якби у “Зорі” вистачило сил провести весь матч на такому ж підйомі і куражі, як перші двадцять хвилин, шансів у “Легії” було б дуже небагато. Спочатку все виглядало для поляків просто жахливо: “Зоря” тероризувала захист “Легії”, і забитим м’ячем особливо навіть ніхто не переймався – справа часу, ось-ось і заб’ють.

Настрою вистачило на першу половину першого тайму. “Легія” відбилася, полякам щастило, а “Зоря”, так і не дотиснувши суперника, збавила оберти. Здавалося, тимчасово, перевести дух, а на ділі виявилося, що настільки сильних і яскравих відрізків луганцям більше не вдасться організувати.

Команда Хеннінга Берга вперед йшла обережно, розмірено – нічия їх влаштовувала, а забитий м’яч на виїзді був цілком досяжною метою. Тим більше, враховуючи неоптимальний центр захисту з дуетом повільних Чечером та Сиваковим. Також досить швидко виявилося, що у “Зорі” є класичне для українських команд слабке місце – подачі зі стандартів. Будь-який кутовий закінчувався панікою біля воріт Шевченка.

Не вистачало швидкості і на вістрі нападу. Будковський часто отримував перспективні розрізні передачі на хід, але фізично не міг втекти від захисників, а звичних довгих подач на Філіпа було недостатньо. Не зробив гру Руслан Малиновський – від нього тепер чекають феєрії в кожному важливому матчі, але, мабуть, він так налякав “Легію” в матчах з “Шарлеруа”, що з ним зіграли максимально щільно. Малиновський все одно виглядав непогано – загострював, брав на себе, але без вирішальних передач проникаючого характеру.

Неорганізованість “Зорі” при стандартах зіграла фатальну роль. На початку другого тайму чергову паніку і сумбур в рядах луганських захисників “Легія” вже не пробачила і Кухарчик відкрив рахунок у зустрічі. Гірше сценарію ніж пропущений гол на своєму полі уявити важко. Тим більше, коли попереду нічого не виходить. 

Хомченовський і Любенович, які вийшли на початку другого тайму, атакуючу гру “Зорі” посилили, але не радикально. Атаки виглядали непідготовленими, сумбурними, з великим бажанням і недоліком холоднокровності. Напівмоменти виникали – ледь головою не забив Будковський, пару перспективних, але не ідеально виконаних штрафних.

А вже під кінець зустрічі можна було казати, що “Зорі” відверто пощастило. “Легія” не реалізувала два абсолютно гольових моменти, створених, в першу чергу, через жахливі помилки захисту “Зорі”. Спочатку м’яч поскакав на стрічці, потім потрапив у поперечину. Рахунок 0:2, а тим більше 0:3 перетворив би шанси “Зорі” з маленьких у відверто статистичні – так що можемо порадіти, що як мінімум тиждень будемо сподіватися на подвиг у виконанні команди Вернидуба.