Наступні три матчі Погоніна проходила набагато більш драматично: у кожному доводилося відіграватися після поразки на старті, причому в матчі з Чжао Сюе (№3 чемпіонату) треба було перемагати чорним кольором. Наталія впоралася з цим завданням, продемонструвавши завидні бійцівські якості, а також відмінну шахову підготовку.

У фіналі суперницям належало провести чотири партії з класичним контролем. І вирішальною стала друга партія. Білі фігури були у Марії Музичук. Вона почала гру ходом королівського пішака 1.е4, проте вже на третьому ходу (після 1 ... е5 2.Кf3 Кc6) здивувала суперницю: зазвичай Музичук застосовувала шотландську партію (3.d4), а тут обрала іспанську партію (3.Сb5), яка майже не зустрічалася в її практиці. Після приблизно 10-хвилинного обмірковування Погоніна також вирішила піднести сюрприз і зупинила свій вибір на системі Брейера, яку раніше грала лише кілька разів. Очевидно, незабаром для обох шахісток домашня підготовка закінчилася, і почалася самостійна гра.

Підсумки дебюту виявилися цілком сприятливими для чорних: Погоніна створила контргру на ферзевому фланзі і змусила суперницю просунути пішака на а5, який перетворився на мішень для чорних фігур. У відповідь Музичук почала перегрупування сил на протилежному краю дошки, щоб повести атаку на ворожого короля. У міттельшпілі чорні маневрували не кращим чином: вони хоч і здійснили вигідний для себе розмін слонів, але не змогли зайняти конем важливий опорний пункт у центрі на е5. Українська шахістка подвоїла важкі фігури по відкритій лінії “f” і захопила ініціативу. Білі, володіючи перевагою в просторі, стали поступово підводити всі свої фігури на королівський фланг, де планували почати вирішальний штурм.

Позиція чорних залишалася міцною, хоч і пасивною. Незабаром після проходження контролю Погоніна допустила серйозну помилку, після якої Музичук могла добитися вирішальної переваги за допомогою гарної жертви коня на f5. Українська шахістка не наважилася віддати фігуру, і боротьба знову загострилася. Однак російська шахістка захищалася не найкращим чином, і Музичук зуміла поступово розхитати оборону чорних. На 58-му ході Погоніна визнала свою поразку.

Решта партії проходили під повним контролем українки. Щоправда вона завжди віддавала дебютну частину, після якої російські коментатори вже рахували ходи до перемоги росіянки. Однак в якийсь момент все стрімко мінялося, і вже Погоніній необхідно було витрачати чимало часу аби звести партії бодай до нічийного результату. У підсумку Музичук цілком справедливо святкувала загальний успіх. 

“Усе почалося з того, коли я збирала свою валізу на чемпіонат світу, – сказала Марія на післяматчевій прес-конференції. – Моя сестра (гросмейстер і перший номер української команди – Ганна Музичук) запитала мене: “Ти стільки речей з собою береш, плануєш затриматися в Сочі надовго?” – “Так, надовго ...” – “А сукню береш на відкриття турніру або на закриття?” – “На закриття!” Так що, можна сказати, ще до початку чемпіонату я сподівалася, що зможу перемогти.

Звичайно, я дуже щаслива. Виграти такий важкий турнір, не будучи в ньому фаворитом, – це великий успіх у моїй кар’єрі. Зараз я відчуваю неймовірну втому, але водночас відчуваю, природно, дуже позитивні емоції.

Турнір складався для мене дуже складно, було багато нервових партій, я зіграла кілька божевільних тай-брейків, та й фінал з Наталією Погоніною вийшов напруженим. Особливо нервувала в останній партії, де відчувала, що при неточній грі Наталія зможе зрівняти рахунок, а дуже не хотілося грати додатковий тай-брейк”.

Наостанку прес-кон­ференції Марія розповіла, хто їй допомагав у ході всього турніру: “Я хотіла б подякувати сестрі, яка вирішувала всі шахові і не шахові питання. Я тепер розумію, як мені було б складно, якби вона поїхала додому. Тому я дуже рада, що вона залишилася. Також по інтернету мені допомагав Бєлявський Олександр Генріхович (чотириразовий чемпіон СРСР екс-львів’янин, а нині громадянин Словенії). 

Я розумію, як це непросто – шукати нові ідеї, нові варіанти щодня. Також у фіналі мені допомагав Євген Мірошниченко (український шахіст, гросмейстер, дворазовий чемпіон України з шахів). Він підключився, йому велике дякую. Звичайно ж, величезне дякую моїм батькам, які стільки для мене зробили. А також величезна подяка моїм найзапеклішим уболівальникам – це моїй тітці і моєму дідусеві, які постійно стежать за моїми партіями он-лайн. Велике дякую за всі листи і sms, які приходили під час чемпіонату. Їх було дуже багато, мене це дуже надихало, я відчувала підтримку”.

Отже, Марія Музичук приміряла на себе лаври нової чемпіонки світу з шахів, однак спокійно cпочивати на них довго не зможе. Найближчим часом на Конгресі ФІДЕ в Китаї визначиться, де і коли українка буде відстоювати своє звання в матчі проти першого номера світового рейтингу і переможниці Гран-прі ФІДЕ китаянки Хоу Іфань. Швидше за все, цей матч пройде вже в нинішньому році.