Попереду лише три етапи і головні змагання року – чемпіонат світу у фінському Контіолахті. Щодо італійського етапу, то збірна України нарешті зуміла перервати безмедальну засуху двох попередніх німецьких турів і здобути бронзову нагороду. Сталося це в останній гонці – жіночій естафеті.

В Антгольц-Антерсельва українська команда приїхала в найоптимальнішому складі, але в індивідуальних перегонах посісти призові місця українцям не вдалося. Проте виступи окремих спортсменів варті уваги. Так, в чоловічій частині в спринтерських перегонах ті з хлопців, які пропускали попередні етапи, показали дуже пристойну швидкість, що дозволило деяким з них набрати чергові очки в залік Кубку світу.

Так Дмитро Підручний впорався зі стрільбою з одним штрафним колом, зумів фінішувати на 13-ому місці – кращий особистий результат сезону. Артем Прима також заробив один штраф і фінішував 22-м. А ось Сергій Семенов на рубежі був дуже неточним і не закривши п’ять мішеней, він фінішував лише 72-м. Єдиним з наших хлопців, хто не допускав сьогодні помилок на вогневих рубежах, виявився Олександр Жирний. Але у нього виникла проблема з акліматизацією і фінішний результат був лише 43-м.

У гонці переслідування блискучий результат видав Дмитро Підручний. Особливо вразило останнє коло, на якому наш спортсмен показав абсолютно найкращий час і зумів відіграти чотири позиції, фінішувавши дев’ятим. Артем Прима у стрільбі допускав по одному промаху на кожному з рубежів і в підсумку зумів зберегти своє місце в тридцятці найкращих, посівши 26-те місце. А Олександр Жирний хоч і одне місце відіграв, але пробитися в залікову зону йому все ж не вдалося – 42-й результат на фініші.

У жіночій частині українські дівчата можуть похвалитися досить скромними успіхами. В спринті лідер команди Валя Семеренко відмінно почала гонку і після стрільби лежачи виявилася другою. Але на стійці Валя допустила один промах і на фініші залишилася на 14-й позиції.

Зате кращим результатом у кар’єрі порадувала Ірина Варвинець: навіть два промахи не завадили їй показати 28-й результат. Дещо більше очікувалось від Юлії Джими, яка провела двотижневий збір в Антгольці, але з одним промахом наша олімпійська чемпіонка лише замкнула тридцятку найсильніших. Інші українські біатлоністки кубкові очки набрати не зуміли.

У гонці переслідування більшість українок покращили свої стартові позиції. При цьому Валя Семеренко після двох рубежів претендувала на подіум, але згодом заробила три штрафних кола і на фініші стала 11-ою.

Юлія Джима відмінно проявила себе на вогневих рубежах, допустивши лише одну помилку і з 30-го місця у спринті перемістилася на 20-те місце. Ольга Абрамова з трьома колами штрафу зуміла потрапити в залікову зону з 35-м результатом. А ось Ірина Варвинець, допустивши п’ять промахів на трьох рубежах, припинила боротьбу.

Ну а в неділю відбулися естафетні перегони. У цей день погода вирішила познущатися над спортсменами. Якщо ранкова гонка чоловічої естафети пройшла в умовах відносного штилю (українці фінішували на сьомій позиції), то через кілька годин у ході вже жіночої естафети вітер на стрільбищі почав задувати настільки потужними поривами, що їх цілком можна назвати ураганними. Відповідно, в основному інтрига подій під час проходження вогневих рубежів звелася до банального “пощастить – не пощастить”.

На першому етапі вітерець ще добре не розгулявся, проте навіть цього вистачило для того, щоб відразу два штрафних кола заробила на стійці німкеня Франциска Гільдебранд, і по одному – француженка Марін Болльє з італійкою Ніколь Гонтьє. Що стосується нашої Юлії Джими, то вона дивним чином задіявши лише три додаткові патрони, передала естафету п’ятою з усього 16-секундним відставанням від локального лідера – чешки Єви Пушкарчікової.

А от починаючи з другого етапу погода влаштувала учасницям естафети справжні “американські гірки”. Втім, при сприятливому збігу обставин вітер істотно бушував тільки під час стрілянини стоячи, проте більшість спортсменок зуміли обійтися без заїздів на штрафну 150-метрівку. Серед них і наша Наталія Бурдига, яка дещо несподівано вивела українську збірну на поточну третю позицію з незначним відставанням від Габріели Соукалової, яка зберегла Чехії лідерство.

На третьому ж етапі здалося, що для України ця гонка перетворилася у формальність. На першому рубежі спортсмени знову потрапили під шквальний вітер, і Ольга Абрамова отримала в пасив три додаткових кола.

Безумовно, за інших обставин для нашої команди боротьба за нагороди на цьому і завершилася б. Але дива природи розпорядилися таким чином, що продовживши гонку на восьмій позиції з відставанням на 2.18 від поточного лідера, якою стала росіянка Катерина Шумілова, протягом наступної п’ятихвилинки Абрамова повернула все з голови на ноги. Проявивши неабияку холоднокровність, Ольга після кошмару першої стрілянини стала єдиною, хто чітко закрив усі мішені на стійці. А паралельно з Ольгою кулі в “молоко” відправляли багато інших спортсменок, серед яких два кола штрафу заробили норвежка Тіріл Екгофф і болгарка Стефані Попова, по колу – Шумилова, француженка Жюстін Брезе, швейцарка Ленна Хаккен, полька Кароліна Пітон. 

У підсумку Шумилова все ж пішла зі стрільбища першою, через десять секунд позаду неї помчала німкеня Луїза Куммер, а ще через 20 секунд на своє останнє коло вирушила саме Абрамова. Правда, там сили її покинули, і естафету Валі Семеренко вона передала з мінімальним відривом від цілої групи переслідувачів.

Але “американські гірки” на цьому не закінчилися. Неможливо пояснити, яким дивом при шаленому вітрі Лаура Дальмаєр обійшлася без промахів, що дозволило їй фінішувати в гордій самоті з рідним німецьким прапором у руках. Неможливо пояснити і те, як Вероніка Віткова на своєму етапі підняла збірну Чехії з шостого на друге місце. А українкам довелося у відчайдушній боротьбі сперечатися за третю позицію. Семеренко, після вирішальної стрільби обмежившись двома додатковими пострілами, пішла зі стрільбища попереду француженки Бескон і майже відразу за Катериною Глазиріною. 

Можна було не сумніватися, що в цей відповідальний момент Валя вже ні за що не дозволить француженці наздогнати себе, а росіянці – піти у відрив. У підсумку лідер нашої жіночої команди на одній з ділянок дистанції ривком вгору залишила Глазиріну за своєю спиною, зберігши таку приємну картину до самого фінішу і принесла нашій команді бронзову нагороду.