Як відомо, напередодні XVI Конгресу ФФУ, який відбувся 18 грудня торік, більше 2/3 колективних членів висловилися за проведення дострокових виборів. Члени виконкому ФФУ проголосували за те, щоби скликати позачерговий конгрес 6 березня 2015-го, на якому і відбудуться вибори нового президента федерації.
Відразу про бажання балотуватися заявив нинішній керманич організації Анатолій Коньков. Однак у четвер, як стало відомо телеканалу “Футбол 1”, він вирішив не висувати своєї кандидатури на позачергових виборах глави федерації. Щоправда, сам чинний президент жодного коментаря з цього приводу не дав.
Натомість кількість кандидатів збільшується з кожним днем. Ще два тижні тому офіційно подали заявки лише двоє: екс-голова футбольної профспілки Олег Печерний і голова Федерації футболу Львівської області Ярослав Грисьо.
Попри те, що вони аж ніяк не були в числі фаворитів на крісло президента, між ними на сторінках ЗМІ вже встигла розгорнутися міні-війна із взаємними докорами та звинуваченнями. Так, у інтерв’ю Dynamo.kiev.ua Ярослав Грисьо на питання про головних конкурентів відповів, що його кандидатура, висунута виконкомом Федерації футболу Львівської області, поки залишається єдиною.
“Печерний? Як він може бути офіційним кандидатом, якщо його ніхто не висував? Регламент такий, що ніхто не має можливості просто з власної ініціативи балотуватися на виборах. Кандидата на посаду президента ФФУ повинен обов’язково висунути один із колективних членів федерації”, – заявив він. На цю свою заяву Грисьо отримав швидку відповідь від конкурента на тій же інтернет-сторінці.
“Грисьо у своєму висловлюванні помиляється. Вважаю, він не мав жодного права висловлюватися щодо моєї кандидатури в такій категоричній формі. Так, Статут ФФУ має на увазі, зокрема, обов’язкове висунення кандидата від одного з колективних членів федерації. У цьому випадку це необхідно зробити не пізніше 6 лютого. Але водночас у параграфі 3 статті 30 того ж документа чітко прописано, що будь-який громадянин України має право балотуватися на пост президента ФФУ і для цього необхідно подати відповідну заяву, що я і зробив. Вона зареєстрована у Федерації футболу України. Тому мені здається, що Грисьо просто не знає Статуту ФФУ”, – відповів Печерний.
Регламент такий, що ніхто не має можливості просто з власної ініціативи балотуватися на виборах. Кандидата на посаду президента ФФУ повинен обов’язково висунути один із колективних членів федерації
Хто в цій суперечці має рацію, а хто помиляється, мабуть, дійсно повинні розсудити функціонери ФФУ. Однак сьогодні ніяких підтверджень або спростувань озвучених Грисьом і Печерним версій зі стін Будинку футболу не прозвучало...
За останній тиждень у боротьбі за президентське крісло кандидатів значно побільшало. Так, обійняти цю посаду готовий Владислав Ващук. Колишній захисник київського “Динамо”, московського “Спартака” і збірної України озвучив головну мету, якої хоче досягнути в разі перемоги на виборах президента ФФУ. Про намір балотуватися на посаду екс-футболіст оголосив 19 січня. “Я не самовисуванець. Мене запропонують, і так я подам свою заявку. Хто конкретно це зробить, дізнаєтеся згодом.
Головна мета – футбол як масовий вид спорту. Планую підняти масовість із 0,01% до хоча б 10%, аби всі займалися футболом. У мене колосальний досвід. Я пограв у багатьох командах, побачив, що відбувається в різних федераціях футболу, спілкувався зі своїми товаришами. Багато людей хоче мені допомогти”, – сказав у ефірі українського телеканалу “Футбол 1” відомий колись гравець київського “Динамо”, московського “Спартака” і збірної України. А в інтерв’ю радіо “Ера” 40-річний екс-захисник заявив, що вже почав писати програму розвитку українського футболу, розраховану на 10 років.
 |
зверху зліва направо: Ярослав Грисьо, Владислав Ващук, Сергій Харченко; знизу зліва направо: Маркіян Лубківський, Андрій Павелко, Олег Печерний (фото: comments.ua (6)) |
“Зараз я пишу програму розвитку футболу на найближчі 10 років. Цьому виду спорту потрібне нове віяння, треба цей “ручний” режим прибирати. Я думаю, що нове, яке ми уявляємо, жодним чином не зіпсує чогось старого. Усе залежить від команди, яку треба підібрати нині. Варто все освіжити, нову філософію закласти. Чому Заммер зумів у Німеччині, чому німці стали чемпіонами світу, чому в них друга хвиля молоді, яка дійсно найкраща у світі? Значить, вони щось роблять по-іншому, організовано підходять до того, що спланували заздалегідь. А чим ми гірші за них? Ясно, що я буду багатьом заважати, але ми йдемо вперед, а не стоїмо і чекаємо, доки будівля зруйнується. За довгий час ми мало що побудували – усе підмазували і підмазували. Воно сипалось, а ми підмазували. Хотілося б чогось нового”.
Про бажання балотуватися заявив і президент Асоціації пляжного футболу України Сергій Харченко. “З моменту останнього конгресу ФФУ – місяць роздумів... Сьогодні остаточно вирішив прийняти пропозицію друзів-соратників балотуватись у президенти ФФУ, – написав Харченко на своїй сторінці у Facebоok. – Вибори 6 березня 2015-го для мене всього лише черговий крок досягнення головної мети, який необхідно робити в ситуації, що склалася. Зараз 4:2 виграю за результатами участі у виборних футбольних компаніях. Дві поразки у виборах президента Прем’єр-ліги і чотири перемоги у виборах президента Асоціації пляжного футболу України.
Будь-який результат на виборах ФФУ 6 березня для мене і соратників – чергова важлива сходинка до досягнення головної мети. Моя сім’я, команда і біографія – найважливіше, що в мене є. Це мої найбільші цінності. У мене є що показати і запропонувати суспільству у сфері футболу”.
Головними ж фаворитами в боротьбі за крісло президента наразі можна вважати двох функціонерів. Насамперед ідеться про Маркіяна Лубківського. 19 січня в Івано-Франківську відбулося засідання ради асоціації “Футбол-Захід” (колективного члена ФФУ), яку очолює екс-президент ФК “Прикарпаття” Анатолій Ревуцький. Як повідомляло видання “Сегодня”, за підсумками зборів прийняли постанову висунути на посаду президента ФФУ Маркіяна Лубківського. Дотрималися всіх необхідних формальностей, оскільки офіційний претендент на пост глави українського футболу має бути висуванцем однієї (або кількох) організацій, що входять до складу ФФУ. Крім того, є інформація, що найближчими днями про підтримку кандидатури Лубківського повинні оголосити ще кілька організацій-колективних членів національної федерації.
Головними ж фаворитами в боротьбі за крісло президента наразі можна вважати двох функціонерів – Маркіяна Лубківського та Андрія Павелка
43-річний Лубківський – людина у футболі не нова. Він присвятив кілька років дипломатичній роботі, відтак його призначили керівником українського організаційного комітету Євро-2012. Потім він очолював місцевий оргкомітет із питань проведення Євробаскету-2015, але через події в Україні від проведення баскетбольного єврофоруму в нашій країні відмовилися. З вересня 2014 Лубківський працює радником голови СБУ Валентина Наливайченка.
Головним конкурентом Лубківського стане віце-президент ФФУ і голова Дніпропетровської обласної федерації футболу Андрій Павелко. Як повідомляє “Футбольний клуб”, кандидатуру 39-річного футбольного функціонера підтримало більше 30 колективних членів ФФУ.
“Я хочу подякувати регіональній федерації, асоціації, спортивним товариствам та іншим організаціям, які довіряють мені бути кандидатом у президенти ФФУ. Я офіційно заявляю: усвідомлюючи ступінь відповідальності перед футбольною громадськістю країни, приймаю рішення балотуватися на цю посаду”, – заявив Павелко.
“Я не розглядаю цю кампанію як задоволення особистих амбіцій. Тут потрібно діяти прагматично і напевне. Або ти маєш підтримку більшості колег, готових разом із тобою працювати, або, вибачте, один у полі не воїн. Не хочу займатися популізмом і прожектерством, бо розумію: футбол – командна гра. Результати кожного конкретного матчу залежать від самовіддачі та майстерності всіх і кожного конкретного виконавця. Тому моя згода на участь у президентських виборах не була поспішною. Зараз у мене є достатньо підстав сподіватися на успіх”.
Не варто забувати, що нинішній список цілком можуть поповнити ще кілька осіб. Насамперед усі очікують, коли свою заявку подасть Віталій Данилов, про підтримку якого заявила так звана група Ахметова. Тож нас очікує несамовита боротьба за президентське крісло.