Побачити ці поєдинки холодного жовт­невого вечора прийшло понад 15 тисяч глядачів. Принаймні саме стільки було продано квитків. Утім очікували більшого ажіотажу – організатори планували продати 22 тисячі квитків. 

Щодо бою Андрія Котельника, то він зустрівся на рингу з грузинським бійцем Олександром Бенідзе і впродовж усього поєдинку виглядав значно сильнішим за суперника. Однак відчувалося, що львів’янин хоче розтягнути задоволення від бою до останньої секунди. У підсумку поєдинок тривав усі 8 раундів і завершився абсолютною перемогою Андрія Котельника.

фото: Андрій Польовий

“Я мріяв провести прощальний бій на цій арені. Я хотів гідно піти з боксу… Я чотири роки не одягав боксерські рукавички, але вийшов в ринг і все зробив як належить. Присвячую свою перемогу нашій майбутній перемозі на сході України! Слава Україні!” – сказав він після бою. 

А ось від Олександра Усика очікували справжнього видовища. І українець повністю виправдав сподівання львівської публіки, яка стала свідком його чергової (вже п'ятої за рахунком!) дострокової перемоги нокаутом у професійному рингу. 

Та якщо чотири його попередні поєдинки мали рейтинговий характер, то суботній бій з Даніелем Брюером із ПАР був титульним. Адже на переможця чекав пояс інтерконтинентального чемпіона в першій важкій вазі за версією WBO. 

Вже після стартового гонга Олександр Усик почав диктувати свої умови бою. Працюючи в притаманному йому швидкому темпі й тримаючи суперника на джебі, аби не дозволити південноафриканцеві-панчеру як слід “зарядити свою праву гармату”, українець раз у раз влучав бічними та прямими ударами, а іноді й аперкотами. 

Починаючи з другого раунду Усик, добре вивчивши суперника, став уже “вистрілювати” серіями: на підборіддя і корпус Брюера налітали хвилі “двійок”, “трійок”, “четвірок”... У відповідь Малюк Біллі намагався протиставити нашому “отаману” свої нечасті контратаки, але в більшості цих випадків кулаки гостя з Африки розсікали порожній простір, оскільки встигнути за Усиком і прицільно вразити невтомно “рухому мішень” йому вдавалося вкрай рідко. До того ж, використовуючи “хитання маятника”, Олександр лиш зрідка дозволяв Даніелеві влучати по собі ковзаючими ударами, які хіба що тільки пригладжували його оселедець. 

При цьому слід віддати належне й Брюеру, який у кожному раунді, пропускаючи численні та різноманітні “постріли” з великого арсеналу Усика, часом навіть хитаючись, все ж стояв на ногах. Проте у сьомій трихвилинці й ця “скеля” впала на настил рингу. Сталося це після того, як українець спочатку пустив у справу дуже потужну “двійку” в корпус та голову суперника, а завершив нокаутуючим ударом своєї коронної лівої в широке підборіддя Брюера. Так що довелося африканцеві вперше у своїй професійній кар'єрі відчути холодний настил львівського рингу... 

Таким чином Олександр Усик здобув чергову переконливу перемогу, отримавши перший професійний пояс чемпіона. Нехай лише інтерконтинентального. А вже через два місяці  йому доведеться захищати здобутий титул. Про це повідомив менеджер боксера Олександр Красюк. “В наступному році ми збираємося організувати Усикові чемпіонський бій. А поки плануємо в грудні провести у столичному Палаці спорту захист здобутого у Львові титулу”, – заявив він.