Тож командам, які за силою можуть поступатися своїм конкурентам, стало значно важче пробитися в наступне коло змагань. Адже ще в одному матчі можна, зціпивши зуби, встояти 90 хвилин, а там або провести одну результативну атаку, або шукати щастя в серії післяматчевих пенальті. У двоматчевих битвах такий фокус не вдасться, адже сильніші цілком можуть згодом виправити помилки першої зустрічі. 

Львівським “Карпатам” у 1/8 фіналу випало грати з одним із найбільш незручних суперників саме в кубкових протистояннях – київським “Динамо”. Якщо в чемпіонаті “карпатівці” зрідка, але здобувають перемоги в матчах із киянами, то в Кубку статистика більш ніж плачевна – п’ять матчів, п’ять поразок. 

Перед зустріччю в суботу на стадіоні “Україна” в деяких шанувальників “Карпат” була надія, що ця серія буде перервана. Шанс для молоді, анонсований “динамівським” президентом Ігорем Суркісом перед поєдинком із “Карпатами”, багато хто сприйняв як готовність зіграти якщо не другим, то полуторним складом, давши перепочити одній групі ключових виконавців і залишивши на лавці іншу. Однак Сергій Ребров, навіть пам’ятаючи про подальші зустрічі зі “Стяуа” і “Шахтарем”, радикально перекроювати стартове поєднання не став, залишивши в Києві тих, хто мав ушкодження і ризикував погіршити їх у кубковій битві. 

“Я привіз людей, які повинні були битися за честь клубу. Грають у нас зазвичай ті, хто здоровий і кращий за конкурентів. Отож на поле вийшов оптимальний на цей момент склад”, – “відмітав” після матчу всі підозри тренер “Динамо”. Також оптимістів опустив на землю і Денис Кожанов, який ще напередодні заявив, що кияни не стануть ризикувати і, тим паче, жертвувати одним із турнірів, тому у Львові майже напевно зіграють найсильніші. “Карпати” ж стануть налаштовуватися на матч із “Динамо” як на фінал Ліги чемпіонів. 

Кожному з тих, хто вимушено залишився в Києві, Ребров мав адекватну заміну. А Андрію Ярмоленку, без якого сучасний “динамівський” склад виглядає осиротіло, відразу дві: замінити лідера на фланзі могли як досвідчений Олег Гусєв, так і молодий Владислав Калитвинцев. Багато чого залежало від стану Гусєва, але ветеран, який збирався на наступний день взяти участь у матчі пам’яті Валентина Белькевича, Андрія Баля й Андрія Гусіна, виявився відносно здоровим, і Ребров (який, до слова, готувався до цієї зустрічі) дав дорогу молодому… І не прогадав.

Секундна стрілка не встиг­ла піти на п’ятий оборот, коли Гусєв поставив в безвихідне становище увесь захист “Карпат”, спритно перевівши м’яч із одного краю штрафного майданчика на інший. Джермейн Ленс міг і сам пробити під гострим кутом, але, миттєво оцінивши ситуацію, в один дотик переправив м’яч Лукашу Теодорчику. Форвард, який свого часу ледь не став гравцем львівського клубу, розвернувся на 180 градусів і “пострілом” під Амбросія Чачуа застав зненацька й воротаря – 0:1. 

Публіка, зі стартовим свистком Юрія Вакса запустивши піротехнічне шоу, після голу шкодувати снарядів тим паче не стала: фан-сектор забарвився червоним кольором тривоги, поле на якийсь час заволокло димом, а канонада ще довго залишалася саундтреком до гри. Відразу після забитого голу перевага киян стала тотальною. Прибравши м’яч до власних ніг, гості хоч і не демонстрували при перепасовках особливої динаміки, але попри це щільно затиснули суперників. Ті перехоплювали м’яч лише епізодично, однак відразу його втрачали. 

Просвіток у грі “карпатівців” настав десь у відрізку п’ять-сім хвилин. Спершу був удар від Даушвілі з 25-ти метрів, яким Муртаз цілком міг влучити у верхній кут, але на шляху м’яча став Мартинюк. Від Ярослава “куля” відскочила до Сергійчука, який міг бити відразу. Однак Михайло вирішив прийняти м’яч спиною до воріт, а потім пробив із розвороту і, влучивши в Даніло, зіпсував момент.

Надалі “динамівці” знову заволоділи ініціативою. Агресії гості не проявляли, проте їхні дії нагадували системний тиск на ворота Мисака з усіх напрямків. Кияни не ставили собі за мету створювати моменти. Склалося враження, що вони насолоджувалися самим процесом контролю над м’ячем. Натяки на небезпеку теж були, але вони були безрезультатні. “Карпатівці” за понад півгодини ігрового часу всерйоз огризнулися лише раз, коли Кожанов, отримавши на місці правого півсереднього діагональну передачу від Ксьонза, пробив поруч зі стійкою.

На додачу до всіх “карпатівських” бід у першому таймі травмувався Костевич. Його Йовічевічу довелося змінювати на самому початку другої третини зустрічі. Ігор Худоб’як, вийшовши на поле, зайняв місце під нападником, а Ярослав Мартинюк перейшов на лівий край оборони.

З початком другого тайму ситуація на полі не змінилася. “Динамівці” і далі довго володіли м’ячем, час від часу проводячи гострі атаки. Передачі від Макаренка і Сидорчука захисники і воротар перехопили лише в останню мить. Усі спроби Йовічевіча змінити малюнок гри так і ні до чого не призвели. Кияни володіли перевагою, а Сергій Ребров навіть наважився випустити на поле молодь: замість Юнеса Беланди й Олега Гусєва вийшли Віталій Буяльський і Владислав Калитвинцев.

У заключних хвилин 20 львів’яни демонстрували надзвичайну агресію, але їхній наступ виглядав суцільним сумбуром. Ба більше, в “ендшпілі” зустрічі гості двічі ловили суперників на контратаках, проте, на щастя для львів’ян, киянам бракувало влучності. У підсумку – 0:1, результат, який цілком влаштував гостей. “Карпатам” для виходу в 1/4 фіналу треба справжнє диво.

Результати інших матчів: “Полтава” – “Шахтар” – 1:5; “Олександрія” – “Зоря” – 0:1; “Іллічівець” – “Ворскла” – 0:1; “Волинь” – “Дніпро” – 1:0; “Говерла” – “Металіст” – 2:2; “Сталь” (Дніпродзержинськ) – “Чорноморець” – 2:1; “Олімпік” – “Металург” (Запоріжжя) – 2:0