Як вже повідомляла “Пошта”, минулого четверга у Ньоні відбулася чотиристороння зустріч представників ФІФА, УЄФА, ФФУ та РФС стосовно майбутнього кримського футболу. Багато хто припускав, що розмовлятимуть на підвищених тонах, а дійти конструктивного рішення не вдасться.

Однак після зустрічі керівники РФС і ФФУ були напрочуд дипломатичними і доброзичливими. Щоправда, якихось конкретних рішень не прийняли. Єдине, до чого дійшли, – створити робочу групу і побачитися ще раз.

Звичайно протокол розмови не був оприлюднений, тому можемо лише оцінювати реакцію офіційних осіб після завершення зустрічі. 

Так, віце-президент УЄФА Ігор Суркіс розповів про подальші кроки: “До середини грудня робоча група УЄФА і ФІФА виробить дорожню карту, яка допоможе всім сторонам діяти в рамках правового поля футбольної конституції – статутів ФІФА та УЄФА. Як тільки це відбудеться, конфлікт між сторонами буде вичерпаний”. 

Росіяни, яких на зустрічі представляли президент РФС Микола Толстих, член Виконкому УЄФА Сергій Фурсенко, радник президента РФС із правових питань Денис Рогачов і заступник генерального директора РФС із міжнародних питань Катерина Федишина, вустами президента Російського футбольного союзу висловилися: “Зустріч минула конструктивно, у атмосфері взаєморозуміння та поваги”.

“Йде нормальний переговорний процес, – зазначив міністр спорту Росії Віталій Мутко. – Представники ФІФА, УЄФА, футбольних федерацій України та Росії зустрілися для того, щоб знайти рішення, яке влаштує всі сторони. Найголовніше – це футбол. Інакше проблему ніяк не вирішити. Треба зустрічатися, обговорювати питання і суперечності, знаходити компроміси”. 

Успішному проведенню робочої зустрічі сприяла й участь у ній президента УЄФА Мішеля Платіні та генерального секретаря УЄФА Джанні Інфантіно, які закликали РФС і ФФУ насамперед керуватися інтересами розвитку футболу. З ініціативи ФІФА та УЄФА було прийняте рішення створити робочу групу, якій необхідно підготувати пропозиції щодо розв’язання проблеми. 

І чого чекати в середині жовтня, коли робоча група повинна зробити якісь висновки? Видається, знову нічого. До такого висновку підштовхує логіка розвитку подій. ФІФА переклала вирішення проблеми на плечі УЄФА, що “опустило” питання нижче – на рівень взаємин ФФУ і РФС. Після цього Мішель Платіні та Джанні Інфантіно вмили руки. 

За існуючої ситуації на політичній карті світу ФФУ ніколи не одобрить проведення матчів під егідою РФС у Криму, визнаному Генеральною асамблеєю ООН анексованою територією. Такого просто не зрозуміють, відтак ніяких санкцій до РФС застосовано не буде. Принаймні, до тих пір, поки наші північно-східні сусіди не отримають “енної” кількості “китайських попереджень”. 

Наразі не було жодного. Можливо, тому, що до виступу Суркіса у Ньоні позиція української сторони виражалася більше на рівні емоцій. Зараз вона оформлена як документ, уже є від чого відштовхуватися. Тепер її не можна проігнорувати. Але, видається, поки згадана комісія розгойдається, росіяни робитимуть вигляд нібито нічого не трапилося – їм потрібно зберегти обличчя перед неврівноваженим Путіним. А йому, як і його найближчому оточенню, глибоко байдуже до всіх законів ФІФА, УЄФА та футболу взагалі. 

Цікаво, що вже наступного дня після зустрічі севастопольський СКЧФ приймав ФК “Сочі”. СКЧФ – це колишній “Севастополь”. Грає він на все тому ж стадіоні, конфіскованому в колишнього власника, і прес-аташе його старий, і тренує його зараз, замінюючи важко хворого Сергія Дієва, Олег Лещинський, який свого часу виводив севастопольську команду у Прем’єр-лігу. 

На післяматчевій прес-конференції “слизьких” питань не ставили, звучали тільки щодо гри. А вона, незважаючи на недавнє прибуття в колектив уродженця Севастополя Олександра Данішевського, який отримав російський паспорт уже давно (причому, на відміну від більшості кримців, цілком легально), залишає бажати кращого. 

І глядачів на футбол ходить усе менше. На гру із “Сочі”, наприклад, прийшло півтори тисячі. Місцевим фанам дивитися на футболістів із Рязані та Північного Кавказу особливого сенсу нема. А кримські гравці, попри те, що вже стали росіянами, за законами ФІФА вважаються українцями, легіонерами, хоча увесь час жили в Севастополі чи Сімферополі. Та грати їм у другому російському дивізіоні забороняє регламент РФС… 

Однак це не наші проблеми. Найголовніше, що на території, яка належить Україні, і далі проводять матчі під егідою РФС. Вищезгадана гра, як і наступна, яка була у вівторок, і ті, що будуть зіграні сьогодні, означають, що входити у правове поле росіяни не збираються. Та чи хтось у цьому сумнівався? Відомо ж, що договори з Росією не варті паперу, на якому вони написані. 

Так, судячи з усього, варто очікувати млявого розвитку подій. Нічого не зміниться до найближчої чотиристоронньої зустрічі… Але, напевно, і після неї все буде аналогічно. 

Звичайно, якщо відкинути всю принциповість “кримського питання” і поглянути на нього з боку європейських футбольних чиновників, то з цієї ситуації майже немає виходу. 

Грати кримським клубам у російському чемпіонаті означатиме йти проти закону, в українському – найближчим часом просто нереально. Адже уявити собі приїзд українських команд, тим паче уболівальників, на окуповану землю неможливо, як і важко уявити, що чекало би кримські колективи, які наважилися не тільки приїхати на материкову частину України, а й просто заявити про свій намір. 

Знайти вихід дуже непросто, тим паче, що прямих аналогій не знайдеш. Британські варіанти не розглядаємо – там окрема історія, що йде корінням углиб століть. Придністровський варіант теж не підходить. Тирасполь хоч і намагається вести незалежну політику, офіційно від Молдови не відокремлювався, тож відомий “Шериф” успішно грає в молдавському чемпіонаті. На Північному Кіпрі існує збірна, яка досить часто гастролює, але і ця республіка теж не приєднувалася до Туреччини. Абхазія і Південна Осетія варяться у власному соці... 

Так що, видається, УЄФА просто зволікатиме, водночас здійснюватиметься тиск на ФФУ, аби вона “добровільно” відпустила кримські клуби. До санкцій щодо Росії з боку футбольної влади справа не дійде. Максимальна поступка, на яку готовий піти РФС, – “злити” кримські клуби. Їх доля в Москві та Пітері нікого не цікавить… Є речі важливіші за футбол. 

Тим паче останні події, які розгорнулися на європейському футбольному небосхилі, свідчать, що для УЄФА найголовніше – гроші, а не власний устав, якого вона дотримується лише тоді, коли їй зручно. Йдеться про вибір міст-господарів Євро-2020, який відбувся в минулу п’ятницю. Включення російського Санкт-Петербурга в список місць проведення ігор чемпіонату Європи з футболу у 2020 році викликало чимало критики в бік УЄФА. Так, уповноважена у справах спорту Міжнародної організації боротьби з корупцією Transparency International Сильвія Шенк назвала обрання Санкт-Петербурга одним із міст-господарів Євро-2020 “у ситуації, що склалася” спірним рішенням і “хибним сигналом”. 

Голова фракції “зелених” у Європарламенті Ребекка Гармс пішла ще далі і вказала на те, що Росія не тільки “поводиться агресивно щодо України”, а й, зокрема, порушує правила міжнародного футболу переведенням кримських клубів у російський чемпіонат. “Уже однієї цієї причини достатньо для того, щоб не проводити в Санкт-Петербурзі ігри чемпіонату Європи з футболу у 2020 році”. 

Включення Санкт-Петербурга у список міст проведення ігор групового турніру та чвертьфіналів ЧЄ – 2020 Сильвія Шенк і Ребекка Гармс пов’язують із договором про спонсорську підтримку, укладеним між російським концерном “Газпром” і УЄФА. “Йдеться тільки про гроші. Спонсорську підтримку “Газпрому” УЄФА оцінило вище, ніж власні правила!” – заявила Гармс. 

Одразу після того, як стало відомо, що Санкт-Петербург отримав можливість проводити матчі Євро-2020, представники “Газпрому” зазначили, що компанія і далі допомагатиме в проведенні спортивних заходів на міжнародному рівні, незважаючи на санкції Заходу. Про це повідомив заступник голови правління компанії Валерій Голубєв. 

“Наше завдання – розвивати міжнародні відносини, спорт, – зазначив Голубєв, цитує ІТАР-ТАСС. – Ми не повинні уподібнюватися комусь і відповідати санкціями на санкції. Захищати свої економічні інтереси – це одне, але вводити дурні санкції, які шкодять усім… Кому це треба? Необхідно підтримувати нормальні економічні відносини, а не жити за принципом “нехай у мене Бог забере око, а в сусіда два”. Так робити не можна. Звичайно, санкції створюють певні проблеми. Це очевидно. Цілу низку проектів ми могли реалізувати з іноземними партнерами, але вони позбавлені можливості в них брати участь... Але уподібнюватися політичним демагогам і у відповідь розривати сформовані довгострокові відносини, на мій погляд, неправильно”.

Тож для України в “кримському питанні” залишається лише одне – не відступати. Адже якщо нагадувати правила УЄФА, рано чи пізно в цій організації будуть змушені або їх змінити, або слідувати букві закону. 

Росіяни ж, видається, уже від цього мають певний дискомфорт. Принаймні в УЄФА вирішили карати РФС інших шляхом і бити боляче за будь-які провини. Так, УЄФА порушило дисциплінарну справу проти вболівальників ЦСКА за поведінку в матчі Ліги чемпіонів проти італійської “Роми”. Фанати “армійців” під час гри з “Ромою” в першому турі групового етапу Ліги чемпіонів влаштували сутичку на трибунах, запалювали піротехніку та билися зі стюардами. Кількох уболівальників “червоно-синіх” пізніше затримала поліція Рима, а потім їх видворили з країни. Але найцікавіше – справа порушена за расистську (!!!) поведінку. А, як добре відомо, расизм для УЄФА і ФІФА – немов червона ганчірка, і покарання за такі проступки буває дуже жорстоким. 

Цікаво, що ЦСКА вже якось “засвітився” в расистському скандалі. Після торішнього матчу Ліги чемпіонів із “Манчестер Сіті” півзахисник англійського клубу Яя Туре заявив, що чув, як фанати ЦСКА “ухали”, намагаючись його образити. Туре після матчу вимагав дискваліфікувати стадіон у Хімках. УЄФА тоді покарало ЦСКА проведенням одного єврокубкового матчу без фанатської трибуни. Нині може йтись і про дискваліфікацію клубу з Ліги чемпіонів.