У вересні деякі матчі європейського клубного футболу перетворюються у справжнє божевілля. Якщо в хокеї усе частіше трапляються “футбольні” рахунки, то у футболі навпаки – команди, буває, завершують матчі з абсолютно неймовірними результатами. 

Скажімо, в Італії у матчі “Парма” – “Мілан” гра завершилася з рахунком 4:5, у Англії на табло можна було побачити 3:6 (“Евертон” – “Челсі”) і 5:3 (“Лестер” – “МЮ”), а в Іспанії “Реал” у гостях розгромив “Депортіво” з результатом 8:2. 

Європейський “вірус” підхопила й Україна, головним носієм якого став харківський “Металіст”. Минулого тижня він програв “Дніпру” з рахунком 2:5, а вже цього в матчі за участі харків’ян глядачі стали свідками шести голів. Сталося це у Львові у двобої з місцевими “Карпатами”.

У місто Лева прийшла осінь, а разом з нею із трибун стадіону “Україна” зникла значна кількість уболівальників. Звичайно, більшості зараз не до футболу. А для інших Львів раптово перетворився в один із центрів футбольних баталій абсолютно різного масштабу: тут і безліч матчів внутрішньої першості, і протистояння жіночих збірних. Минулого тижня, наприклад, у нашому місті “гостювала” Ліга Європи, а наступного вперше залунає гімн Ліги чемпіонів. 

Тож вибирати є з чого, а коли різноманіття зашкалює – матчі головної команди міста відходять на задній план. Відтак на гру з колись принциповим суперником – харківським “Металістом” – завітало лише п’ять тисяч глядачів. Але ті, хто вирішив, що домашній недільний відпочинок біля телевізора кращий за похід на стадіон, напевно, прогадали. Це було цікаве видовище з неймовірною розв’язкою! Хоча головною причиною феєрії стали численні помилки, це теж має неповторний шарм.

Після поєдинку Ліги Європи з турецьким “Трабзонспором” харків’яни залишилися у Львові та два дні готувалися до гри з “Карпатами”. Щоправда, якщо матч Єврокубку підопічні Ігоря Рахаєва грали на “Арені Львів”, то зустріч чемпіонату України суперники проводили на полі стадіону “Україна”. 

Гості, як і раніше, зазнавали серйозних проблем зі складом. Окрім того, що ціла низка футболістів (Едмар, Торес, Юссуф, Моледо) травмована, не грав і найдосвідченіший Вільягра, вилучений із поля в попередньому матчі з “Дніпром”.

Щодо львів’ян, то у складі господарів поля з перших хвилин вийшло кілька молодих виконавців, які не завжди потрапляють до стартового складу. Найбільша несподіванка, напевно, полягала в заміні “стража” воріт – замість Олександра Ільющенкова, що грав у перших шести турах, вийшов Роман Мисак, який досі в сезоні 2014/2015 провів лише кубковий матч проти любительської “Чайки” з Петропавлівської Борщагівки. 

На початку зустрічі м’ячем краще володіли харків’яни. Особливою активністю в їхньому складі відзначався екс-“карпатівець” Василь Кобін. Він спершу “тероризував” своїми ривками по лівому краю захисту господарів, а згодом, раптово змінивши фланг, завдав удару “ножицями” після навісу від Кулакова.

Майже одразу після цього Кобін організував перший небезпечний момент у матчі: Василь, набравши максимальну швидкість, зумів випередити Балажіца і віддати передачу на Гоменюка. Форвард “Металіста” фактично залишився наодинці з Мисаком, однак склалося враження, що з несподіванки він трохи розгубився, відтак пробив у протилежний від себе кут незграбно – “куля” оминула каркас воріт.

“Карпатам” гідно відповісти не вдавалося. Причина – величезна кількість браку при передачах. Уперше потурбувати Горяїнова господарям вдалося після подачі штрафного. Пластун, якому адресувався пас, головою переправив м’яч далі до воріт. “Круглий” полетів на голову Балажіца, який пробивав під поперечину. “Постріл” виявився надто легким, і Горяїнов однією рукою перевів м’яч над воротами.

А потім гості забили – флангові ривки гравців “Металіста” таки принесли свої плоди. Цікаво, що гольова атака пройшла саме по правому флангу. До того захисникам не давав спокою Кобін, однак у цьому епізоді він участі не брав. Із правого флангу передачу вздовж воріт по лінії штрафного майданчика віддавав Кулаков. Реагував на неї Жажа Коельо. По м’ячу він не влучив, але своїми діями дезорієнтував захисників суперника настільки, що ті, побігши до воріт, залишили без нагляду Болбата. Останій пробив із 17-ти метрів майже ідеально – м’яч, відбившись від хрестовини, впав за лінію воріт – 0:1.

Пропустивши, львів’яни пішли вперед, але натомість пропустили вдруге. Гол став наслідком помилок великої кількості гравців львівського клубу, а вершиною цих дій стала гра рукою у виконанні Голодюка. Капітан “Карпат” після розіграшу кутового, намагаючись випередити Папу Ґуйє, по-волейбольному зупинив м’яч. Як наслідок – попередження і пенальті. Клейтон Хав’єр, розвівши Мисака та м’яч по різних кутах, забив свій п’ятий у протистояннях із “Карпатами” гол – 0:2.

Напевно, ті п’ять тисяч уболівальників, які прийшли на стадіон “Україна”, у цей момент пожалкували про витрачений час… Але дарма! Вже через кілька хвилин “Карпати” відігралися. Голодюк, відчуваючи значну провину, розділив тягар відповідальності і на капітана “Металіста”. Удар зі штрафного з 35-метрової відстані у виконанні Олега надзвичайного завдання для голкіпера гостей не поставив, однак Олександр, збираючися взяти “кулю”, зіграв неуважно. М’яч по руках голкіпера ковзнув у кут воріт – 1:2.

Скоротивши відставання, львів’яни отримали емоційний заряд і помчали вперед не лише агресивно, а й цілеспрямовано, і вже через дев’ять хвилин рахунок став рівним. Розпочав атаку Кожанов, який віддав передачу на Сергійчука. Михайло “прострілив” уздовж лінії воріт на протилежний бік на Ксьонза. Павло, зупинивши “кулю”, викотив її під удар тому ж Кожанову, який ударом із семи метрів влучив у ворота – 2:2.

Після цього “Карпати” виглядали значно переконливіше як із емоційної, так і з ігрової точок зору, отож незабаром ледь не повторили свого попереднього голу: знову Ксьонз викотив м’яч під удар Кожанову. Але цього разу Денис пробив над поперечиною. Що не вдалося Кожанову, майже вдалося Сергійчуку. 

У одній із атак, накрутивши всю оборону гостей, когось із “карпатівців” збили на лінії штрафного майданчика, але м’яч підхопив Сергійчук і переграв Горяїнова. Суддя спершу показав на центр, а потім побачив прапорець у руках бокового рефері Наталії Рачинської, тож гол скасував. На повторі важко було сказати, чи був офсайд, чи ні – усе вирішували лічені міліметри. Але як боковий арбітр зміг розібратися в ситуації, коли на одній лінії, але на різній відстані один від одного, було три гравці – сказати важко.

Перерва пішла більше на користь гостям, які з початком другої половини перехопили ініціативу. Спершу на 48-ій хвилині міг відзначитися Василь Кобін. Після передачі від Жажі він бив у правий від себе кут воріт – забракло кількох сантиметрів. Але на 54-ій хвилині сталося те, чого так довго чекали харківські вболівальники: свій перший гол після повернення в команду забив Жажа. На високій швидкості він продерся по центру до воріт господарів поля, зіграв у стінку з Володимиром Гоменюком і точно пробив між ніг Романа Мисака. 

Наставник “Карпат” Ігор Йовічевіч тут же зробив подвійну заміну, випустивши на поле Ярослава Мартинюка і Тараса Пучковського. Господарі поля побігли відіграватися і... ледь не пропустили четвертого м’яча у свої ворота. “Металіст” у три дотики вивів на ударну позицію того ж Василя Кобіна, який знову промахнувся. 

Поступово гра заспокоїлася, хоча поодинокі моменти виникали як біля одних, так і біля інших воріт. Однак гравцям обох команд бракувало влучності в завершальній стадії атак. Усе йшло до чергової поразки “Карпат”, якби не нове прокляття від “Арени Львів”. 

Так, завітавши на цей стадіон, львів’яни пропустили на останніх хвилинах два м’ячі і програли запорізькому “Металургу”, а згодом у Полтаві, теж пропустивши двічі в останній частині грі, залишилися ні з чим після матчу з “Ворсклою”. 

Харків’яни минулого тижня теж зіграли на “Арені Львів” і поступилися “Трабзонспору”, пропустивши вже на останній компенсованій хвилині. На “Україні” ситуація повторилася – йшла остання компенсована хвилина. Після атаки і флангової передачі зліва Балажіц головою зблизька забив рятівний для “Карпат” гол (3:3) і став кращим бомбардиром команди в цьому сезоні.