Дебют збірної України на чемпіонаті світу з баскетболу, який цими днями завершується в Іспанії, вийшов двозначним. 

З одного боку, наша команда здобула в п’яти матчах дві перемоги, що на цьому рівні є доволі високим результатом, з іншого, хлопці так і не змогли подолати груповий турнір, що звісно, можна вважати невдачею. 

Цього тижня головний тренер збірної України дав розширене інтерв’ю офіційному сайту Федерації баскетболу України, в якому підбив підсумки виступу своїх підопічних. “Пошта” вибрала найцікавіші тези американського фахівця. 

Про досвід. Я сподіваюся, що це був неймовірний досвід для гравців, адже лише 24 команди потрапляють на чемпіонат світу. Вони це право здобули торік на Євробаскеті, вони були частиною успіху. У нас був щільний графік товариських матчів, 10 команд, з тих, з якими ми проводили спаринги і грали в групі на чемпіонаті світу, опинилися в 1/8. 

Чотири з них ми перемогли, а шістьом поступилися. Ми непогано виглядали в кількох матчах з тих, що програли, але в тому і полягає різниця між тим, щоб пройти далі у важкій боротьбі, адже лише одне очко, один кидок – усе це має значення для успішного виступу або для невдалого. І цей досвід нам довелося пережити.

Про гімн. Я народився у Сполучених Штатах і це велика країна. Отже, коли грає гімн США, я віддаю йому належну пошану. Коли грає гімн України, ми утворюємо ланцюг усією командою. Це почесно – виходити на матч проти США як тренер збірної України і змагатися за перемогу.

Про підготовку. На чемпіонаті слід зіграти 5 матчів за 6 днів, і часу на підготовку дуже мало. Те, що ти робиш на початку зборів, має враховувати всю специфіку турніру, і потім лише робляться незначні коригування. Якщо робити багато коригувань, то всі почуваються розгубленими.

Розгубленості немає місця в баскетболі, адже гра – це швидкість реакції. Реагуєш ти за рахунок напрацювань. Якщо у тебе добрі напрацювання, то реакція буде швидкою і будуть позитивні зміни. Якщо таких напрацювань немає, то все виглядає так, ніби ніхто не знає, що робити. Є ще один аспект – психологічна зосередженість, її значення важливе в будь-якій грі. Було б добре, якби поступаючись у матчі, можна було його зупинити, щось змінити, а потім продовжити, але так не буває.

Про команду. Ми зрозуміли з цією командою, що у нас добре відчуття колективу. Ми знаємо наші сильні і слабкі сторони. Тож треба працювати, щоб слабкі місця зробити сильнішими і використовувати свої переваги, але змазані штрафні, зроблені втрати – не думаю, що хтось бажає, щоб це трапилося. Я не думаю, що гравці могли бажати промахнутися з лінії або не завершити прохід, перебуваючи біля кільця. Гадаю, вони налаштовуються зробити все якнайліпше, але це частина гри, іноді вона завдає найбільшої шкоди.

Про особистості команди. Втрата Гладиря безумовно дуже значима. Він наш найкращий снайпер, він один із найкращих захисників у нас, він був серед найкращих на підбираннях на минулому чемпіонаті Європи, він має хороший зріст для того, щоб на позиції атакуючого захисника грати проти інших ростових захисників, як Пені у Нової Зеландії. Його втрата серйозно ослабила нашу команду.

Поразка від Нової Зеландії дуже дошкульна, якби ми перемогли, пройшли би, якби пропустили на один кидок менше, то теж мали би шанси. Цю умову ми не виконали під час гри. Ми зробили на 23 підбирання менше, 18 підбирань у нападі це дуже багато, такий поганий день нам коштував можливості продовжити чемпіонат.

фото: fiba.com

Так, треба подивитися на те, хто і як з хлопців у нас грав у цьому компоненті рік тому, і хто і як зіграли зараз. Поглянувши на статистику в підбираннях за минулий рік, порівняти з тим, що ті самі гравці зробили цього року,  то ми не зробили радикальних змін цього року в порівнянні з минулим. Команда лишилася майже тою ж самою, за винятком Михайлюка, просто слід подивитися, які у кого були досягнення на Євробаскеті і подивитися на їхні досягнення тут. Проте слід пам’ятати, що це вже серйозніший рівень, і Євробаскет був відбором до чемпіонату світу. Тут разом зібралися найкращі команди з усього світу. Почасти причина і в тому, що тут усі команди краще боролися на підбираннях.

Слава Кравцов приїхав до нас після травми, і коли ми почали працювати, він не міг тренуватися повною мірою з нами. Він мав берегти руку, він мав уникати будь-якого контакту через травму руки, тому він відставав на початку зборів, але він намагався зі своїм зап’ястям, яке було проопероване, зі зв’язками, які були не настільки функціональні, але він бажав бути з нами, бажав грати. У Кирила Натяжка цей сезон відрізнявся від попереднього в збірній. Усіх причин цього я не можу знати, але тоді він точно був більш продуктивним і мав усі показники кращі, ніж у цьому році.

Святослав Михайлюк приїхав до нас пізніше тому, що був задіяний у збірній гравців віком до 18 років. На жаль, з самого початку він не міг бути з нами. Тож йому довелося наздоганяти, починати пізніше робити те, що ми вже почали робити, я не говорю про його функціональну підготовку, я зараз кажу про наші схеми гри в захисті, які відрізнялися від того, що він робив у попередній збірній. Якби він був від самого початку з нами, це було би добре для нього, проте, він встиг показати, що ми маємо звернути на нього більшу увагу і зберегти його, що він може допомогти нам. Наступний рік для Святослава має стати дуже важливим. Він вирушає до Канзасу і буде грати за команду місцевого університету у дуже хорошого тренера Біла Селфа, у прекрасному турнірі. 

Цей рік важливий з точки зору фізичного змужніння, зміцнення, йому слід буде грати з дуже атлетичними хлопцями. Наступного літа він має додати в якості своєї гри, ми маємо подивитися на нього через рік. Він отримає дуже хороший досвід, частина його – академічна, займатися в університеті, виконувати все, що необхідно в навчальній програмі, інша – це життєва. Він опиниться у чужій країні, сам, цей рік дасть йому це відчути сповна. Крім того, він буде йти по чудовій баскетбольній програмі, змагатися у хорошому турнірі. Мені, звісно, буде цікаво спостерігати за тим, яким буде його прогрес протягом року, як він гратиме, я буду радий поспостерігати за ним після цього, коли він, сподіваюся, повернеться до національної команди наступного літа.

Дмитро Забірченко і Слава Кравцов були капітанами минулого року і цього теж. Я гадаю, з думкою Заби рахуються всі у команді. Його поважають, він професіонал і у нього відмінна самовіддача. Пух веде команду на майданчику і не боїться говорити про речі, які слід озвучувати, в той же час він поважає думку Заби і Слави. Знаєте, свій внесок у лідерство можуть робити різні люди, але якщо згадати цих трьох, кого я назвав, то більш молоді гравці слідкують за ними, прислухаються до них і слухають, що вони говорять.

На плечах Пуха величезна відповідальність на майданчику. Кожна команда прагне зупинити його. Якщо ті, хто поруч із ним, роблять свій внесок, його завдання полегшується. Якщо цього внеску не вистачає і все лягає на його плечі, йому дуже важко. Це непросто, коли команда суперника вся сконцентрована на тобі. Він здійснив визначну роботу для нас і не лише на майданчику, а в подорожах, у готелях, на командних обідах, для загальної атмосфери у команді. Команда сприймає його і спілкується з ним, він може говорити з гравцями не лише про баскетбол. Він унікальна людина, таких людей, як Пух Джетер, дуже мало, серед багатьох такі зустрічаються нечасто, він дійсно унікальний.

Про майбутнє. Все буде залежати від роботи, яку виконають гравці цього сезону, коли кожен з них гратиме у своїх клубах. Цей сезон має бути дуже важливим для них. Кожному з них потрібно більше хвилин, більше часу на майданчику, більше впевненості, їм треба ставати кращими, просто ставати сильнішими після роботи в залі. 

Я сподіваюся, що у молодих хлопців з цієї команди дуже багато хороших сезонів ще попереду. Для багатьох це лише другий чи третій сезон з національною командою, сезон відчуття, що це таке. Коли вони приїжджають до тренувального табору, вони вже можуть пригадати, чого вони досягли торік, де вони були рік тому, чого їм слід досягти в наступному сезоні. Це залишковий ефект, необхідний на другий, на третій, на четвертий рік для створення команди, яка здатна чогось досягти. Хороший приклад – збірна Іспанії, яка створювалася довгі роки. 

Збірна України з гравцями, яким зараз 21,22,23 роки, має чудове майбутнє. До цієї команди можуть долучатися нові обличчя. Можливо, ці нові українські гравці допоможуть команді, ми сподіваємося, що вони стануть частиною команди, допоможуть їй зростати і ставати кращою.

Чи є хтось, хто міг би підсилити цю команду? Певно, що це гравець НБА Олексій Лень. На жаль, Хоель Боломбой травмував коліно. Ми мали змогу побачити, що він собою представляє, та у нього сталася ця травма, швидкої реабілітації, як це не прикро, бути не могло. Треба ставати потужнішими, набирати вагу. Багато молодих гравців ще не готові до такого, їм слід додавати вагу і ставати потужнішими. Їм 21-23 роки, але за три наступні роки мають додавати по 6-7 кілограмів щосезону, мають ставати сильнішими, більш змужнілими. Тоді після переможних матчів зможуть перемагати і на наступний день.

Щороку ми сідаємо з Олександром Волковим і спілкуємося про майбутнє ще до того, як я поїду додому. Він говорить про свої плани, про завдання, і ми вирішуємо, як будувати роботу надалі.