Учора ввечері збірна України розпочала свій шлях у відбірковій кампанії Євро-2016. На жаль, через часові обмеження здачі номера в друк сьогодні розповісти про матч українців зі словаками ми не можемо. 

Але серед стартових двобоїв кваліфікації є один матч, на якому важко не зупинитися. 7 вересня футбольна європейська сім’я поповнилася ще однією збірною. Свій дебютний офіційний матч провела команда крихітної заморської території Великобританії, яка грала зі збірною Польщі. Таким чином, слідом за азійськими територіями (Росією, Туреччиною, Казахстаном, Ізраїлем) УЄФА прийшло і в Африку.

Щодо самого матчу, то, звичайно, Гібралтар не зміг впоратися з маститими поляками, яким програв із рахунком 0:7. Однак найголовнішим для них був сам факт першого офіційного матчу. Сьогодні ми детальніше зупинимося на європейському новачку і згадаємо дебюти інших європейських “карликів”. 

Розповідь про збірну Гібралтару варто розпочати з усвідомлення того, що територія британського анклаву займає лише 6,5 квадратних кілометрів. Це втричі менше, ніж територія Сихова. Тож важко усвідомити, як серед 30 тисяч населення можна знайти боєздатну футбольну команду. Однак у Гібралтарі таких команд є кілька, і вони вже давно проводять власний чемпіонат. 

Одну грандіозну перемогу футбольний Гібралтар уже здобув – той “матч” був рекордним за тривалістю, а суперником була Іспанія. Місцева футбольна асоціація, заснована, між іншим, ще в 1895 році, вела боротьбу за право стати членом УЄФА ще з кінця минулого століття. Однак неоднозначний статус крихітної території, на яку претендує Мадрид, щоразу заважав визнанню. Доходило до того, що могутні сусіди погрожували УЄФА бойкотом єврокубків. 

Однак футбольний Гібралтар стояв на своєму, як скеля, на якій, власне, ця територія і розташована, і в 2007 році, отримавши черговий від воріт поворот, наполегливі жителі звернулися до Спортивного арбітражного суду в Лозанні і добилися-таки свого – бюрократична машина нікуди не поспішала. Але 24 травня 2013 року історичне рішення про прийняття Гібралтару в члени УЄФА все ж було прийняте. Того дня місцева футбольна асоціація отримала десятки тисяч привітань і віддячила кожному, хто їм співчував, пам’ятною листівкою. 

Таким чином Гібралтар, який раніше грав (і доволі непогано) з іншими невизнаними збірними (Тибету, Занзібару, Гренландії та Північного Кіпру), тепер змагатиметься з Німеччиною, Польщею, Ірландією, Шотландією та Грузією, з якими зустрінеться у відбірковому турнірі Євро-2016.

Щоправда, свої матчі гібралтарцям доведеться проводити в португальському Фару, розташованому за 444 км від їхнього дому. Там же в листопаді минулого року відбувся перший матч цієї команди (після визнання Гібралтару УЄФА) зі збірною Словаччини, і та гра завершилася з сенсаційним рахунком 0:0. Estadio do Algarve міг би вмістити всіх жителів Гібралтару, але марш-кидок до Португалії здійснили всього кілька сотень фанатів, у числі яких був і прем’єр-міністр території Фабіан Пікардо. Але вони були щасливі! 

Звичайно, в Гібралтарі є свій стадіон Victoria Stadium, який вміщує 5000 чоловік (ще один – із промовистою назвою Europa Point Stadium – вже почали будувати, а відкрити планують у 2016-ому). Він має ліцензію УЄФА, і березневий матч із Естонією гібралтарська збірна проводила вдома, хоча й програла 0:2. Напевно, це єдиний у світі стадіон, поле якого розташоване всього за 20 м від злітно-посадкової смуги аеропорту. 

Victoria Stadium ніколи не буває пустим. Тут проходять усі матчі чоловічого та жіночого чемпіонатів Гібралтару, причому чоловіки змагаються навіть у двох лігах, у яких вмістилися аж двадцять клубів. 

Щодо інших товариських матчів національної команди, то загалом збірна Гібралтару за рік встигли провести п’ять зустрічей. Окрім вищезгаданої нічиєї зі словаками та поразки від Естонії, гібралтарці змогли на рівних зіграти з тими ж естонцями в Таллінні (2:2), програти Фарерам (1:3) і перемогти збірну Мальти (1:0). Тож у команди цілком є майбутнє, і вона посяде своє гідне місце серед “карликів”.