Цього тижня три українські команди провели перші матчі раунду плей-оф Ліги Європи. Попри те, що жоден із вітчизняних клубів не програв, шанси на вихід до наступного кола дещо зменшилися. 

Тож цілком можливо, що вперше за останні роки українське представництво в групових турнірах буде меншим за чотири клуби.

Першим свої сили в Лізі Європи перевіряв дніпропетровський “Дніпро”, який в Києві зустрічався з хорватським “Хайдуком”. Після провалу дніпрян в Лізі чемпіонів, перспективи команди Мирона Маркевича в єврокубках виглядали доволі туманно, враховуючи той факт, що в раунді плей-оф іншого турніру їм потрапив “Хайдук” – колектив, який точно  не слабкіший за “Копенгаген”. А тримаючи в думках ще травми Матеуса і Коноплянки, можна було хапатися за голову.

Щоправда були в “Дніпра” і позитивні моменти, а саме повернення у команду Руслана Ротаня. З його появою центр поля заграв усіма звуками оркестру, якому не вистачало диригента. Але перед тим, як заграти на повну, “Дніпро” досить довго налаштовував інструменти. На це знадобилося майже 20 хвилин першого тайму, коли дніпряни прицінювалися до суперника і намагалися відшукати певні доріжки до воріт Калініча – однофамільця форварда “Дніпра”. Господарі більше “возили” м’яч в центрі поля, намагалися здивувати проривами через центр і оригінальними ходами на флангах. Але в підсумку ефекту було мало. “Хайдук”  влаштовував подібний сценарій розвитку подій: команда Тудора цілком втримувала натиск суперника і сама поривалася зненацька пройти захист українців.

Але гра раптом змінилася після 19-ої хвилини. Зозуля, вкотре дивуючи скептиків, пробив по воротах головою. На жаль, м’яч пролетів трохи вище поперечини, однак після цього “Дніпро” заграв! Чи не кожні дві хвилини підопічні Маркевича створювали гострі моменти, з яких кожен другий закінчувався ударом у ворота. І тільки фатальний збіг обставин і класна гра Калініча-голкіпера не дозволили відзначитися Зозулі, Селезньову, Калініну-форварду, Кравченку. “Дніпро” терзав захист гостей, як хотів, маючи в своєму арсеналі передачі Ротаня, техніку і швидкість Зозулі, настирливість Калініча. 

Однак шоу із серії яскравих атак не принесло дніпрянам жодних дивідендів. Мало того, “Хайдук” ще кілька разів вибігав у контратаку. Але загалом сильнішим був саме “Дніпро”, який міг і повинен був забезпечувати собі значну перевагу в рахунку... 

Як виявилося, голи команди приберегли на другий тайм. Українці начебто почали не гірше, ніж грали в першій 45-хвилинці, але рахунок відкрили саме хорвати: Дуглас несподівано послизнувся, дозволивши Магліце виявитися на ударній позиції. Перший удар нападника Бойко відбив, а от з другим нічого вдіяти вже не зміг – 0:1. На щастя,  відповіді “Дніпра” не довелося довго чекати: в одній з атак господарі все-таки продавили захист “Хайдука”, і Калініч засмутив однофамільця, проштовхнувши м’яч в сітку – 1:1. 

Здавалося, що зараз “Дніпро” у відповідності з усіма законами жанру побіжить добивати “Хайдук”. Але енергія у дніпрян потроху стала зменшуватися, що дозволило гостям перегрупувати сили і максимально пристосуватися до гри. Хорвати чітко оборонялися і почали перевершувати “Дніпро” у фізичному плані. Це призвело до того, що в середині другого тайму тільки феноменальна реакція Бойка врятувала господарів від двох голів. Крім цього команда Тудора мала ще кілька напівмоментів. 

“Дніпро” також міг забити, особливо коли Зозуля після пасу п’ятою розібрався з захисниками і головою перекидав на воротаря, але м’яч пішов вище воріт. Також Шахов мав класний момент, але воротар “Хайдука” врятував ворота. А на 77-й хвилині глядачі отримали те, за чим вони сьогодні прийшли на стадіон. Тудор випустив на поле Мілевського, якого “Олімпійський” зустрічав дуже тепло! 

Щоправда, сам Артем зустрічався з м’ячем дуже рідко, адже круглий був постійно у “Дніпра”. Дніпропетровці з останніх сил йшли в атаку, і в підсумку “вигризли” своє щастя. Але найбільший куш зірвав Маркевич, який може зайвий раз похвалитися вмінням витягнути джокер з рукава. Адже переможний гол для “Дніпра” організували два футболісти, які вийшли на заміну: Матос зробив простріл, а Шахов вискочив, як чортик з табакерки, одним торканням проштовхнувши м’яч повз воротаря. 2: 1! 

“Дніпро” перемагає і більш-менш спокійно їде до Хорватії. Щоправда, гостьовий гол – дуже вагома перевага для “Хайдука”.

На відміну від “Дніпра” та “Зорі” у харківського “Металіста” був найбільш зручний суперник, однак цього сезону харків’яни, в яких величезні проблеми за межами футбольного поля, далекі від тієї гри, яку демонстрували ще минулого сезону. Команду вже покинуло чимало гравців, а деякі з виконавців банально втекли, ще частина травмована. Так, перед грою з “Рухом” наставник “Металіста” Ігор Рахаєв пожалівся на травму Василя Кобіна, якого замінив молодий Олександр Осман. Футболіст, який в нинішньому сезоні відіграв лише 24 хвилини матчу проти “Шахтаря”, закривав лівий фланг оборони. 

Старт зустрічі залишився за футболістами “Руху”, які й дальні удари наносили, і навіть відправили м’яч у ворота Шуста. Щоправда, після навісу з флангу і удару Стажіньскі рефері зафіксував сумнівне положення поза грою. 

Незважаючи на невелику перевагу господарів, хороші моменти траплялися і у “Металіста”. В одному епізоді Кулаков, пробиваючи з 11-ти метрів, не потрапив у порожній кут, а в іншому виручив воротар “Руху”, який відбив спробу Жажі. Нехай “Рух” виглядав цікавіше, але потенційно небезпечним моментам заважали офсайди. Двічі Кушвік намагався втекти віч-на-віч з голкіпером і двічі рефері піднімав прапорець. 

Друга половина зустрічі вийшла куди менш цікавою. Майже не було моментів і ударів, зате спостерігалися фоли і неточні передачі. Під кінець поєдинку футболісти “Руху” явно втомилися і воліли надійно досидіти у себе в штрафному майданчику, що їм достатньо легко вдалося. 

“Металіст” за допомогою флангових подач-прострілів намагався знайти форвардів, однак ті так і не отримали жодного шансу забити. У підсумку господарі здобули цілком комфортний для себе результат перед матчем в Україні.

Ну а найбільш серйозний противник випав луганській “Зорі”. Як і “Дніпру” луганцям довелося свій домашній матч проводити в Києві, а суперником був голландський “Феєнорд”. Команда з ім’ям і чималою історією. І нехай зараз гравці з Роттердама не перебувають серед лідерів голландського футболу,  та вони нелегкий суперник для будь-якої команди.

Ім’я суперника негативно вплинуло на луганців у перші хвилини матчу, коли вони притислися до власних воріт і, зустрічаючи суперників доволі близько від воріт, робили акцент на довгі закидання в надії на ривки флангових гравців. Щоправда, Хомченовський зачепитися за м’яч не зміг, а ось Караваєв у стартових 20 хвилин приборкував “кулю” двічі, однак виграти боротьбу відразу в трьох суперників та ще й без підтримки партнерів було складно.

Перша у матчі реальна небезпека виникла після того, як Писко в середині поля виконав неточну передачу і відрізав цим відразу трьох оборонців своєї команди. Голландці виходили на ворота Шевченка втрьох проти одного оборонця. І добре, що Іммерс трохи перетягнув м’яч і дозволив господарям повернутися. 

А потім команди обмінялися штрафними ударами. Постріл Класі, який виконуючи “стандарт”, підкрутив м’яч у верхній кут – воротар “Зорі” Шевченко з надзусиллями таки відбив. У відповідь “Зоря” ідеально розіграла штрафний з 25-метрової відстані. Хомченовський викотив м’яч під удар, а Білий відправив круглого у нижній кут  – 1:0. 

Після голу знову стало трохи лячно. Фани луганців вирішили повторити подвиг дніпрян часів матчу з “Копенгаґеном” на “Олімпійському”. Підмітивши на центральних секторах людей зі стягом “Феєнорда”, вони відібрали і прапор, і клубну “розу”. Ще мить – і полотнище висіло догори дриґом на секторі, а шалик спалахнув вогнем. На щастя, до бійки справа не дійшла. 

А тим часом на полі господарі змушені були витримати тотальний натиск суперників, який трохи втихомирився лише після того, як результат гри вирівнявся. Сталося це за сім хвилин до перерви. Вілшир, підключившись по своєму правому краю до атаки, виконав простріл уздовж воріт. Перервати передачу міг Писко, але у підкаті Михайло не дотягнувся до м’яча, а Мітчелл те Вреде, випередивши Іґнатьєвича, увігнав “кулю” в сітку –1:1.

Подальший натиск на ворота “Зорі” продовжився, але луганці вистояли, щоправда втратили Малишева. Максим травмувався, перериваючи у підкаті простріл. Довелося Вернидубові випускати на поле досвідченого Олександра Грицая.

Початок другої половини вийшов для господарів дуже непростим. Гравці “Феєнорда”, застосувавши пресинг, затиснули господарів на їхній половині поля. До честі луганців, оборонялися вони зібрано і промахів не допускали. А Вернидуб розуміючи, що середню лінію потрібно підсилювати, випустив замість Сеґбефії, який на оборону майже не грав, Руслана Малиновського.

Важко сказати, чи то вихід свіжого гравця, чи втома гостей перевернули розвиток подій на полі з ніг на голову. “Зоря” раптово повністю перехопила ініціативу і мала кілька чудових нагод, аби знову вийти вперед. Запалу господарів вистачило десь до середини другого тайму. Далі заміни тренера гостей вирівняли гру. І чим ближче до фінального свистка, тим обережніше діяли  луганці. Господарі грали трохи активніше, але наступ цей зводився до обережних флангових навісів. У підсумку матч так і завершився з рахунком – 1:1. А з поля вболівальники проводили “Зорю” скандуванням “Молодці”.