Нагадаємо, що в півфіналі німці познущалися над господарями, а аргентинці лише в серії пенальті здолали команду Нідерландів. 

Німеччина й Аргентина доволі часто зустрічаються в рамках мундіалів. Що казати: ці збірні вже двічі сходились у фіналах чемпіонатів світу, де по разу долали одна одну. “Пошта” згадує всі протистояння цих команд у рамках головного футбольного турніру. 

Уперше на чемпіонаті світу збірні Німеччини й Аргентини зустрілися в 1958 році – у Швеції, в першому турі групового етапу. Незважаючи на гол Орестеса Корбатти вже на 2-ій хвилині зустрічі, футболісти ФРН змогли переломити хід поєдинку й завдяки м’ячам Хельмута Рана та Уве Зеєлера вийти вперед ще до перерви. 

Другий м’яч Рана за 10 хвилин до кінця гри встановив остаточний рахунок – 3:1. Цей результат задав вектор виступу німецькій команді на тому мундіалі. Ця збірна впевнено вийшла з групи та дісталася до півфіналу, а “альбіселесте”, обігравши в другому турі Північну Ірландію з рахунком 3:1, несподівано були розгромлені Чехословаччиною (1:6), відтак посіли останнє місце в квартеті. 

У 1966 році в Англії Аргентина і ФРН зійшлися в другому турі на груповому етапі. Обігравши Іспанію та Швейцарію в перших матчах, збірні розійшлися в очному протистоянні мирно, так і не зумівши вразити одна одну. При цьому Аргентина з 65-ої хвилини грала у меншості через вилучення Рафаеля Альбрехта. 

Обмінявшись суперниками в третьому турі, Аргентина і ФРН здобули ще по перемозі і разом пробилися до чвертьфіналу. Щоправда, аргентинцям друге місце в групі принесло лише неприємності в особі збірної Англії, яка в результаті святкувала на тому чемпіонаті успіх. У фіналі англійці здолали саме німців. 

Наступну зустріч довелося чекати 20 років, і відбулася вона у фіналі чемпіонату світу 1986 року. Матч проходив 29 червня в столиці Мексики Мехіко на легендарному стадіоні “Ацтека”. Майже 115 тисяч глядачів стали свідками захопливого протистояння і одного з найкращих фіналів у історії мундіалів, який приніс “альбіселесте” другий чемпіонський титул у історії. 

Аргентинці на чолі з Дієго Марадоною вийшли вперед на 23-ій хвилині – Хосе Луїс Браун замкнув подачу зі штрафного. На початку другого тайму перевагу “альбіселесте” збільшив Хорхе Вальдано. 

Однак німці не здались і продемонстрували чудову реалізацію стандартів, перетворивши в голи два кутові впродовж 6-ти хвилин. Спочатку ногу після передачі партнера підставив Карл-Гайнц Румменіґґе, а потім ударом головою відзначився Руді Феллер. Однак усього через 3 хвилини провалом у німецькому захисті скористався Хорхе Бурручага, який безперешкодно відправив м’яч повз Харальда Шумахера, поставивши золоту крапку у матчі. 

Через 4 роки ці ж суперники дісталися до вирішального матчу чемпіонату світу вже в Італії. Про мексиканську гру нагадували арбітр цієї національності і прагнення відплати за поразку в бундестім. Реванш взяти вдалося, щоправда, при не­однозначних обставинах. 

Арбітра згадали невипадково: Едгардо Мендес не посоромився призначити на 84-ій хвилині у ворота діючих чемпіонів світу пенальті після падіння Руді Феллера в штрафний у боротьбі з Нестором Сенсіні. Епізод виглядав як мінімум неоднозначно. 

Особливо неоднозначним це рішення було на тлі двох інших: Аргентина вже грала у меншості після вилучення Монсона, а вже після цього епізоду, за 3 хвилини до кінця матчу, з поля вигнали ще й Дезотті. Андреас Бреме холоднокровно з позначки відправив м’яч низом у лівий від себе кут воріт і приніс Німеччині третій у історії титул. 

Цікаво, що відтоді ці збірні жодного разу не вигравали чемпіонатів світу, а Аргентина жодного разу не дісталася навіть до півфіналів. 

Наступного разу Німеччина зустріла Аргентину на домашньому для себе мундіалі на стадії чвертьфіналу. Остання вийшла вперед на початку другого тайму завдяки голу Роберто Айяли, але за 10 хвилин до кінця зустрічі Мірослав Клозе, який став згодом кращим бомбардиром того турніру, відновив рівновагу. 

Додатковий час не виявив переможця, а перед серією пенальті стався цікавий епізод. Тоді вже другий воротар бундестіму Олівер Кан підійшов до свого партнера по команді й колеги по амплуа Йенса Леманна та передав йому листок з інформацією про те, в які кути б’ють аргентинські пенальтисти. 

Леманн вгадав напрямок усіх чотирьох ударів “альбіселесте”, відбивши два з них, тоді як польові гравці німецької команди не промахнулися жодного разу. За збір інформації в команді, очолюваній тоді Клінсманном, відповідав його асистент Йоахім Льов, який після того мундіалю очолив збірну Німеччини й успішно керує нею досі.

Ну а 4 роки тому весела й некерована Аргентина під керівництвом Дієго Марадони здобула три перемоги на груповому етапі, розправилася з Мексикою в першому матчі плей-оф, але в 1/8 фіналу потрапила під “німецьку машину” Йоахіма Льова. 

Уже на 3-ій хвилині гри Томас Мюллер відправив у ворота Серхіо Ромеро перший м’яч, а в другій половині впродовж 6-ти хвилин, починаючи з 68-ої, Міро Клозе й Арне Фрідріх зняли всі питання про переможця протистояння. Врешті Клозе забив ще раз, остаточно принизивши південноамериканців. 

Цікаво, що ту гру конт­ролював узбецький рефері Равшан Ірматов, який має всі шанси бути призначеним на фінальний матч цьогорічного мундіалю. 

Окремо варто згадати матч 1974 року, який не входить у історію протистоянь цих команд, оскільки проти аргентинців грала збірна НДР. 

На першому груповому етапі команда НДР посіла перше місце в групі, у якій грала й ФРН. Тоді східні німці несподівано переграли своїх західних співвітчизників. Однак на другому етапі ні в НДР, ні в Аргентини справи не пішли – до третього туру, в якому вони й зустрілися, шансів на продовження боротьби за медалі не було ні в одних, ні в інших. 

Програвши по дві зустрічі Нідерландам і Бразилії, вони перетворили свою очну зустріч у справжній півфінал, а свій матч – на формальність. Обмінявшись голами Йоахіма Штрайха та Рене Хаусмана в першій половині зустрічі, НДР та Аргентина розійшлися мирно, завершивши свій виступ на турнірі. 

Перемогла ж у чемпіонаті світу збірна ФРН, для якої поразка від НДР на першому етапі стала єдиною втратою очок на турнірі.