Чоловіча збірна України з спортивної гімнастики фантастично провела континентальну першість, яка цими днями завершилася в болгарській столиці Софії. Попри складну ситуацію як в країні, так і в середині команди, наші  хлопці спромоглися завоювати відразу чотири нагороди різного ґатунку. 

Олег Верняєв, ставши завдяки комбінації на брусах вперше в кар’єрі чемпіоном Європи, піднявся ще й на третю сходинку п’єдесталу в опорному стрибку – за компанію зі срібним призером у цьому виді Ігорем Радивилівим. А наша команда вперше з 2000 року зуміла закріпитися в трійці найкращих на континенті. 

Заявку на командну “бронзу” Олег Верняєв, Ігор Радивилів, Максим Семянків, Андрій Сенічкін та Володимир Окачев зробили ще в четвер, розташувавшись у кваліфікації на третьому місці – в шести балах від Великобританії, трьох від Росії і трохи більше ніж на один, випередивши сусідів з Білорусі, повідомляє “Спорт-Экспресс в Украине”. Проте мало хто вірив, що в підсумку хлопці зуміють втриматися на цій позиції. Адже нинішній колектив це сплав молодості і досвіду. 

З команди, яка два роки тому у Франції зайняла п’яте місце, а потім пережила, мабуть, найбільше розчарування, позбувшись бронзових медалей лондонської Олімпіади, залишилося всього троє осіб. Лідер української гімнастики зразка минулого чотириріччя Микола Куксенков уже виступав на болгарському помості у формі збірної Росії, чемпіон Європи – 2013 на брусах Олег Степко разом з Петром Пахнюком найближчим часом з’явиться на міжнародній арені під прапором Азербайджану. Завершили кар’єру Віталій Наконечний, а також бронзовий медаліст Пекіна Олександр Воробйов.

Але долі здалося мало цих випробувань для однієї команди – і вона підкинула ще одне: напередодні чемпіонату травму отримав Євген Юденков. І тренерському штабу в екстреному режимі довелося перекроювати і без того натягнуту до межі через кадрові втрати турнірну сітку. Адже навіть Ігорю Радивиліву – бронзовому призеру Олімпіади в опорному стрибку і чемпіону Європи – 2013 на кільцях, довелося в командних інтересах зібрати сяку-таку комбінацію на вільних. А тут ще додалося роботи за рахунок виступу у вільних вправах і на кільці у Максима Семянківа. А в стрибку довелося виступати включеному в заявку в останній момент замість Юденкова Андрію Сенічкіну.

Ось таким дещо розбалансованим складом українці вийшли в суботу на Софійську арену “Армеец” підкорювати Європу. Цікаво, що під час змагань, завдяки помилкам у виконанні лідерів – британців та росіян – наші хлопці впритул наблизилися до найвищої сходинки. І це при тому, що Ігор Радивилів і Олег Верняєв свої стрибки зробили не на найвищому рівні. Але це компенсували вправи на брусах – і українців після трьох снарядів відділяли від лідерів – росіян лише – 0,356. На п’яти ж нам наступали в той момент навіть не британці, не німці і не французи, а голландці, яких згодом на землю змусив спуститися кінь.

Потім наші гімнасти підійшли до поперечини, де у них у кваліфікації був лише одинадцятим результат. Максим Семянків – наш головний козир на цьому снаряді точнісінько повторив свою кваліфікаційну суму (14,733), а ось Окачев і Верняев навіть виправили свої помилки. І у нас вийшло на два бали більше, ніж під час попередньої стадії. Розуміючи, що британці підбираються все ближче і ближче, українці не дозволили собі дати слабинку і на вільних – навпаки добилися збільшення у 1,75 порівняно з кваліфікацією, де цей вид у них вийшов найгірше – 14 місце.

Перед заключним снарядом з сумою 221,660 лідирувала Росія. І закінчивши без серйозних помилок вільні вправи, росіяни достроково почали святкувати успіх. А все тому, що британцям (відставання 0,8 бала) і українцям, які програвали (2,64) завершували турнір на найнеприємнішому снаряді – коні. І на ньому британець Уїтлок зробив здавалося неможливе – накрутивши божевільну складність 7,4 і отримавши загальну оцінку 16,200. Щоправда цього британцям для “золота” таки не вистачило.

Семянків, Сенічкін і Верняев зі своїми, нехай і не такими складними, комбінаціями на коні теж впоралися. Залишалося лише дочекатися закінчення виступу Німеччини, яку наша команда перед останнім снарядом випереджала на 1,44 бала. У кваліфікації німці поперечину зробили на цілих два бали краще, ніж українці і це при тому, що виступи Нгуена і Тоба не можна було назвати ідеальними. Але заміна їх у фіналі на Крімера і Бретшнайдера бажаного ефекту не принесла. У підсумку німцям випередити українську команду не вдалося. Наша збірна здобула “золото”, програвши росіянами майже 6 балів, а британцям 4 бали. 

Отримавши заряд позитиву після командного виступу, наші хлопці спробували поповнити скарбничку команди і в особистих змаганнях на окремих снарядах. Спершу справи йшли не кращим чином. 

Верняев, який приїхав на чемпіонат Європи в статусі переможця етапу Кубку виклику на коні, виходячи в стійку, втратив рівновагу, а разом з нею і шанс на медаль. Через чверть години свою порцію гіркоти випив на кільцях Ігор Радивилів, помилившись при приземлені, він склав з себе повноваження чемпіона Європи.

Але довго переживати з цього приводу не довелося, оскільки саме йому випала честь відкривати наступний фінал в опорному стрибку. Свою програму Радивилів виконав бездоганно, але знову дещо помилився при приземленні. Щоправда, оцінка в 15,050 бала майже гарантувала йому місце на п’єдесталі, адже за відсутності двох “літаючих” корейців по складності серед європейців нашого Ігоря перевершував тільки Аблязін. Росіянин статус фаворита виправдав на всі 100% і виграв ці змагання. 

А ось Радивиліва вже більше ніхто не випередив, а компанію йому на п’єдесталі склав Олег Верняєв. Українець дуже ризикував, коли пішов на шестибальний за складністю стрибок. Торік на континентальній першості такий же ризик себе не виправдав. У Софії учень Геннадія Сартінского теж дещо  помилився при виконанні вправи, і  ставка на складність цього разу була виправдана. 14,916 вистачило якраз для третього місця.

Ледве встигнувши зняти з себе бронзову медаль, Верняев підійшов до свого коронного снаряду – брусів. Чистенько, просто на диво, зробивши надскладну комбінацію з коефіцієнтом 6,8 він перевершив навіть свій результат у кваліфікації. А далі спокійно, зі стриманою усмішкою, протягом півгодини спостерігав за безуспішними спробами суперників перевершити його 15,966. Не вийшло – і 20-річний гімнаст із Києва вперше у своїй кар’єрі став чемпіоном Європи.

Примітно, що кількома годинами раніше саме на брусах першу і єдину для нашої юніорської збірної на цьому чемпіонаті Європи медаль – бронзову, приніс 16-річний Едуард Єрмаков із Запоріжжя, розбавивши тим самим на п’єдесталі компанію британців Ніла Уїлсона і Бріна Бевало.