Як відомо, у професійний футбол грають насамперед для глядачів. У нормальних клубах доходи команди безпосередньо залежать від того, скільки грошей витрачатиме вболівальник на підтримку своїх улюбленців. 

Звичайно, в Україні команд, які безпосередньо залежать від уболівальників, майже нема, тому в нашій країні саме ті, заради кого грають футболісти, перебувають у статусі “вимушеного непотребу”. З одного боку, для власників клубів необхідна, звичайно, шумова підтримка на стадіонах, з іншого – вони ніби змушені терпіти фанатський рух. І якби їхня воля, ці товстосуми залюбки б розсадили в крісла своїх стадіонів якихось роботів, які би лише шуміли, вигукуючи потрібні гасла. 

А ще в нашій країні футбол безпосередньо залежить від примх власників команд, які міцно тримають у своїх руках і головний футбольний орган країни – Федерацію футболу. Остання робить усе, аби не розсердити деяких впливових осіб, для яких, як вже було сказано раніше, уболівальники – лише “необхідне зло”. І яскраве тому підтвердження – усе, що відбувається довкола фіналу Кубку України. 

У більшості цивілізованих країн існує традиція проводити вирішальні фінальні матчі на одному стадіоні. Так, фінал Кубку Англії майже завжди відбувається на “Вемблі” (була лише невеличка перерва, пов’язана з реконструкцією стадіону), фінал Кубку Німеччини – на берлінському “Олімпійському”. В Україні по 2007 рік включно завжди грали в Києві на “Республіканському” (“Олімпійському”) стадіоні. Але в 2008 році в якусь дуже розумну донецьку голову прийшла думка, що фінал у Києві – додатковий козир для столичного “Динамо”, яке до цього дуже часто грало у вирішальному матчі. І фінальний матч поїхав країною. 

З одного боку, у цьому нічого поганого не було, тим паче, що й “Олімпійський” мали закрити на реконструкцію до Євро-2012. З іншого боку, ФФУ вирішила, що місце проведення фіналу визначатиметься не на початку сезону, а вже безпосередньо перед фіналом, коли будуть відомі його учасники: тоді можна буде обирати з-поміж тих міст, представники яких не зуміли подолати кваліфікаційного сита. 

Але в країні почався суцільний форс-мажор, до якого чиновники ФФУ традиційно виявилися повністю не готові. У федерації, проявляючи затяту впертість, із місцем проведення вирішального матчу визначились тільки після чвертьфіналу, коли, якщо керуватися усталеними в останні роки принципами, зі списку претендентів було викреслено Донецьк, Київ, Одесу та Черкаси. “Пощастило” Харкову, який мав приймати фінал уже вчетверте. 

Здавалось би, усе добре, але далі події розвивалися ще динамічніше: обстановка на сході країни почала нагадувати війну, і вже міністр спорту Дмитро Булатов попросив ФФУ переглянути рішення про проведення фіналу в Харкові. Федерація задумалась... Невідомо, скільки би тривала пауза, якби МВС не порекомендувало федерації, яка ледь не зірвала перед цим матч Україна – США, скасувати ігри на території Донецької, Луганської, Харківської та Одеської областей, а інші матчі проводити без глядачів. 

Варто зазначити, що МВС лише порекомендувало, але федерація, очолювана вихованцем краматорського футболу Анатолієм Коньковим, це рішення радісно підтримала, не запитуючи абсолютно нікого. Звичайно, у футбольних кабінетах звичної демократії просто не може бути: тут усе має чітку вертикаль влади. Однак ця вертикаль побудована на найголовніших учасниках дійства – уболівальниках, які в нашій країні стали ледь не головним носієм української незалежності. І, можливо, саме це не подобається ФФУ, а також, ймовірно, деяким власникам команд, які більше мріють про спільний із Росією чемпіонат. 

І ось у вівторок ФФУ нарешті назвала місце проведення фіналу України, обравши Полтаву. Однак порекомендувала знову ж таки проводити матч без глядачів. Як велике досягнення ФФУ назвала те, що вдалося домогтися “дозволу” провести гру у вечірній час...

Шанувальники футболу очікували від федерації проведення фіналу в Києві чи Львові, тим паче, що фанати, які за ці місяці забули будь-які внутрішні протистояння, готові були забезпечити цілковиту безпеку на стадіоні. Як показали події останніх турів, нині на футбольних матчах найменше треба боятися сутичок між уболівальниками: стадіони стали найбезпечнішими місцями для масових заходів у країні, в якій, до речі, не закривають ні кінотеатрів, ні торгових центрів, не скасовують концертів.

Після рішення ФФУ усі в один голос почали критикувати організацію. Спершу не витримали тренери “Динамо” та “Шахтаря”. Мірча Луческу стримано висловив сум з приводу того, що матч пройде без уболівальників: “Фінал Кубку України без уболівальників складно уявити. Великою мірою це найважливіший матч, і стадіон заповнюється завжди! Цього разу, на жаль, трибуни будуть порожніми. Сподіватимемось, що від цього не постраждає спектакль”.

А Сергій Ребров був емоційнішим: “Кому потрібен футбол при порожніх трибунах?! Це неповага до всіх уболівальників! А за порожніх трибун не має значення, де проходитиме фінал. Звичайно, усі гравці засмучені, що доведеться грати без уболівальників. Сподіваюся, що до фіналу щось ще зміниться”. 

Також Ребров вважає, що фінал має відбутися у Львові: “Львів це футбольне місто, куди ми залюбки полетіли б і зіграли. Я не розумію, чому його не вибрали. Думаю, там ніяких проблем з уболівальниками не було б. Я вже не кажу про Київ! Тут узагалі ніяких проблем не могло бути. Але якщо вибирати нейтральне поле, то, як на мене, найкращий варіант – Львів”.

Слідом за тренерами висловились і президенти, точніше один – Ігор Суркіс, оскільки Рінат Ахметов, видається, зараз зайнятий дещо іншими (явно не футбольними) справами. Президент київського “Динамо” просто не розуміє, як можна проводити такий матч без глядачів, і гарантує абсолютну безпеку, якщо фанам таки дозволять бути присутніми на стадіоні: “Так, у країні відбуваються трагічні події. Але я неодноразово казав, що за допомогою футболу ми повинні об’єднати країну. І нам це вдається. Погодьтеся, матчі, проведені на “Олімпійському”, показали, що ми можемо це зробити. Під час гри з донецьким “Шахтарем” ми зробили яскраве об’єднуюче модульне шоу. Нас підтримують ультрас усіх клубів без винятку, і я запевняю вас: якщо сьогодні правоохороні органи не можуть взяти відповідальність на себе, то я як президент клубу “Динамо” (Київ) можу гарантувати повну безпеку вболівальників на трибунах стадіону в Полтаві. У будь-якому разі я гарантую порядок з боку вболівальників “Динамо”. 

Матч пройде в хорошій і дружній атмосфері. Я вкотре хочу попередити ФФУ, що вона робить дуже велику помилку і риє сама собі яму, з якої вибратися їй буде неможливо. Позбавити уболівальників можливості дивитись і підтримувати свої команди у фіналі Кубку України – це підписатися у власній безпорадності.

Сьогодні ми проводимо відкрите тренування, на яке прийшло чимало вболівальників. Але ми не ставили додаткової охорони, нікого не перевіряли. Ми розуміємо, що зараз уболівальники свідоміші та патріотичніші за тих людей, які б’ють себе в груди і кажуть, що вони патріоти. Тому я ще раз наполягаю на тому, аби Федерація футболу відреагувала, почула наш голос і ухвалила рішення, щоби матч все-таки проходив із глядачами. Якщо ФК “Динамо” (Київ) повинен відповідати за безпеку проведення цього матчу, ми готові повністю взяти на себе таку відповідальність і гарантувати, що цей матч буде проведено. Якщо вони можуть самі забезпечити порядок завдяки правоохоронним органам, а не ховатися в кущі, – ми теж підтримаємо їх і всіляко цьому посприяємо. Фінал без глядачів – не фінал. Це пародія на футбол!”

Самі вболівальники були категоричнішими. Київські ультрас навіть закликали Ігоря Суркіса відмовитися від фіналу. Принаймні про це йшлося у відкритому листі президенту клубу: “Ми, ультрас “Динамо” (Київ), повідомляємо Вам про нашу глибоку стурбованість у зв’язку із ситуацією, яка склалася довкола проведення фінального матчу Кубку України з футболу.

На наш погляд, Федерація футболу України продемонструвала зневагу до інтересів уболівальників усієї країни, коли прийняла рішення про проведення фіналу за порожніх трибун. Ба більше, ми вбачаємо в діях ФФУ злочинну бездіяльність, яка спричинила таку ситуацію. Адже рішення про місце проведення фіналу відкладалося до останнього моменту, а пошуку варіантів, які б дозволили провести матч у присутності вболівальників, не велося.

Ми розцінюємо таку поведінку ФФУ як політично вмотивовану і вважаємо, що федерація навмисно позбавила можливості вболівальників України продемонструвати свою єдність і патріотизм під час фіналу Кубку України. Закликаємо Вас і клуб “Динамо” (Київ) продемонструвати свою громадянську позицію і не дозволити ФФУ реалізувати ганебні антидержавницькі плани та не брати участі у матчі без уболівальників”.

Учора вболівальники влаштували пікет біля Будинку футболу в Києві. Їх вимоги були прості – дозволити глядачам відвідати фінальний матч Кубку України. До фанів вийшов перший віце-президент ФФУ Анатолій Попов і заявив: “Дайте нам дві години, і ми спробуємо перенести фінал до Львова”.

Згодом керівник прес-служби ФФУ Павло Терновий у своєму Twitter повідомив, що фінал відбудеться з глядачами. “Фінал Кубку України пройде з глядачами. Президент отримав гарантії безпеки та створив усі умови для повноцінного Свята футболу!” – написав Терновий. Пізніше Анатолій Попов знову вийшов до вболівальників, яких представляли лідери фанатського руху “Динамо”, і підтвердив, що фінал пройде в Полтаві за присутності глядачів.

Питання щодо останнього туру чемпіонату України, який також спочатку вирішили проводити без уболівальників, залишається відкритим.