У п’ятницю національна збірна України зробила ще один крок у напрямку фінальної частини чемпіонату світу 2014 року. У Харкові підопічні Михайла Фоменка з мінімальним рахунком перемогли збірну Польщі. 

На жаль, ця перемога не дозволила очолити групу Н, проте фактично гарантувала українцям як мінімум друге місце у підсумку. Сьогодні нашій команді необхідно перемогти команду Сан-Марино і сподіватися на те, що поляки зуміють відібрати очки у збірної Англії.

Рік тому після нічиєї зі збірною Молдови і поразки збірній Чорногорії шанси української команди пробитися на чемпіонат світу вважали мізерними. Адже після тих матчів, аби зачепитися за перше місце, необхідно було перемогти в усіх семи зустрічах, що залишися. Після того, як керувати командою залучили Михайла Фоменка, чимала кількість вболівальників вважала, що для нашої збірної цей відбірковий турнір вже завершився. Однак новий керманич не лише чудово мотивував команду, як його попередник Олег Блохін, а й виявився відмінним тактиком (чим Олег Володимирович похвалитися аж ніяк не може, що яскраво продемонструвала його робота в “Динамо”).

Михайло Фоменко фактично нічого особливого не зробив, але збірна нарешті почала використовувати свої козирі, а саме гру двох крайніх форвардів – Євгена Коноплянки й Андрія Єрмоленка. Ці двоє, а особливо гравець київського “Динамо”, завдяки більш уважній грі у захисті зуміли зробити майже неможливе – допомогли команді здобути перемогу у п’яти з шести проведених матчах. На жаль, здолати збірну Англії українцям не вдалося, і тепер доводиться приречено зітхати, згадуючи втрату двох очок у матчі зі збірною Молдови. Саме стільки нині не вистачає українцям, аби гарантувати нашій команді перше місце у групі. Тому нам доводиться сподіватись на допомогу збірної Польщі, команди, яку у п’ятницю українці зуміли здолати.

Якщо прочитати більшість аналізів матчу Україна – Польща (як до, так і після протистояння у Харкові), можна побачити одну цікаву закономірність: в українських ЗМІ до польської збірної ставилися, як до сильної команди-середнячка. Поляки ж про нашу збірну відгукувались у гірших тонах, де словосполучення “середня команда” можна було вважати ледь не компліментом.

Якщо покласти руку на серце, як наші аналітики, так і польські не були далекими від істини. Збірні України та Польщі можна вважати командами, які є рівними за силою, та водночас до еліти європейського футболу вони явно не належать. У боротьбі схожих за силою команд на перший план завжди виходить три фактори: тренерський талант, індивідуальна майстерність окремих гравців і банальна удача. 

Полякам, які до зустрічі в Харкові зберігали шанси на продовження боротьби за путівки на мундіаль, необхідно було лише перемагати, тож вони, як і прогнозувалось, з усіма силами пішли вперед. Нашу команду за певних умов навіть нічия цілком влаштовувала, тож, зосередившись на захисті власних воріт, українська збірна почала очікувати на свій шанс. А ось уболівальникам подібна гра української команди аж ніяк не могла подобатися. Не було впевненості у тому, що наші захисні редути – бездоганні, а атака виглядала якось жалюгідно. 

Загалом враження від першої половини гри були не дуже приємними. Польська команда домінувала на полі. І хоча небезпечних моментів було не дуже багато, але одного разу лише удача врятувала наші ворота від забитого голу. Сталося це на 26-й хвилині, коли після подачі поляками корнера (кутового) вище всіх у штрафному майданчику нашої команди вистрибнув Глік. Він пробив повз П’ятова, але воротаря на лінії воріт підстрахував Євген Коноплянка, який зумів вибити круглого.

Початок другого тайму загалом ситуації на полі не змінив. Дуже небезпечно діяв Роберт Левандовський. Напруга біля воріт української команди зростала, і в цей момент Фоменко замінив Зозулю на Девіча. І це спрацювало! 

Девіч не лише одразу увійшов у гру сам – разом з ним по-іншому почала грати вся лінія атаки. І вже через три хвилини наша команда відкрила рахунок. Марко віддав передачу на Ротаня, який коротким перевів круглого на Коноплянку, а той, в свою чергу, виконав навіс у штрафний майданчик. Там грубо помилився позиційно Шукала, який залишив Ярмоленка перед воротами і той спокійно спрямував м’яч у дальній верхній кут – 1:0.

У принципі, після цього Україна отримала нагоду грати у свій улюблений контратакувальний футбол. І справді, кілька небезпечних ситуацій завдяки перехопленням Едмара та Ярмоленка господарі створили. Та ускладнили життя нашій команді проведені Форналіком заміни. Окрім Пешка, тренер поляків відразу після пропущеного голу випустив замість малопомітного Кліха швидкісного Адріана Межеєвського. Основні атакувальні акценти гості спрямували на свій лівий фланг і змусили на ньому помилитися Федецького.

Спершу Артем збив метрах в 20-ти від воріт Пешка, але Роберт Левандовський пробив набагато вище поперечини. Ще раз Роберт пробачив українців, коли колеги не підстрахували Федецького після підключення до атаки. Межеєвський промчав по лівому флангу і здійснив навіс. Нападник “Борусії” ударив головою з лінії воротарського майданчика, але – знову над поперечиною. Ще один випад справа після пасу від Блащиковського Пешко завершив ударом поруч зі стійкою. Після підключення до атаки Єджейчика фантастичний підкат на лінії штрафного майданчика виконав Хачеріді.

У підсумку Україна здобула мінімальну перемогу й очолила свою групу, адже паралельно завершився перший тайм у Лондоні, де збірні Англії та Чорногорії ніяк не могли відкрити рахунку. Склалося враження, що після того, як учасники матчу в столиці Великобританії дізналися про результат гри в Харкові, вони кардинально змінили свої малюнки гри. Насамперед це стосувалося чорногорців. 

Упродовж першого тайму балканці дотримувалися строгої дисципліни в обороні, з чим господарі не могли нічого вдіяти. Проте після перерви гості, яким втрачати було вже нічого, кинулися забивати. У підсумку команда Брновича наступила на ті ж граблі, що й у грі проти українців, тобто побігла в атаку і була розгромленою. Зустріч закінчилася з рахунком 4:1 на користь родоначальників футболу. Ця сутичка повернула англійців на перше місце та зробила їх головним претендентом на перемогу у групі.

Однак і в українців усе ще є шанси на першу сходинку – якщо наші останні суперники нам допоможуть і відберуть очки в англійців. Якщо ж ні – нам треба готуватися до листопадових матчів плей-оф. Звичайно, існує і третій, просто фантастичний варіант розвитку подій – українці програють сан-маринцям, а чорногорці розгромлять молдаван із двозначним рахунком і так випередять нашу збірну. Але про це навіть думати не хочеться!