Цього тижня в Москві розпочалась естафета олімпійського вогню, яка завершиться вже наступного року в місті Сочі. Подібна естафета – традиційний атрибут, що передує церемонії відкриття Олімпійських ігор. 

Маршрут факельної естафети розробляє оргкомітет чергових ігор спільно з національними олімпійськими комітетами країн, територією яких вона проходить. Учасниками естафети є видатні спортсмени відповідних країн. Особливо багато уваги приділяють тому, хто запалюватиме вогонь у чаші на олімпійському стадіоні. Це можуть бути всесвітньо відомі спортсмени чи видатні люди країни.

Традиція доставляти олімпійський вогонь у місто-господар Олімпійських ігор за допомогою символічної естафети бере початок у Греції і зародилася лише в XX столітті. Першу естафету олімпійського вогню провели від грецького міста Олімпія, де відбувається церемонія запалювання олімпійського вогню, до столиці Олімпійських ігор 1936 року – Берліна. 

фото: ridus.ru

Ідею естафети розробив Карл Дим, генеральний секретар організаційного комітету берлінських Олімпійських ігор. Військово-промислова компанія “Крупп” виготовила для цього смолоскипи за дизайном скульптора Вальтера Лемке. Під час своєї “подорожі” з Греції полум’я несло близько трьох тисяч бігунів, які перетнули сім країн і подолали 3075 кілометрів.

Традиційно олімпійський вогонь несли спортсмени, а з 1948 року олімпійський рух почав використовувати й інші види транспортування. Для того, щоб потрапити на Олімпійські ігри у Лондоні 1948 року, вогонь перетнув затоку Ла-Манш на кораблі ВМС Великобританії. Напередодні Зимових ігор 1952 року в Осло естафета почалась біля каміна в будинку-музею Сондре Норгейма. Так норвежці вшанували основоположника лижного спорту у своїй країні. Уся естафета була лижною.

У тому ж році перед Літньою Олімпіадою в Гельсинки факел, запалений на землі Еллади, вперше піднявсь у повітря. У Фінляндію його доставили літаком. Наступну повітряну подорож олімпійський вогонь здійснив через чотири роки – у шахтарській лампі його привезли до Австралії. У 1960 році почалася трансляція передачі олімпійського вогню по телебаченню. За церемонію прибуття факела на Зимові Олімпійські ігри 1960 року у Скво-Веллі відповідав відомий американський кінорежисер-мультиплікатор Волт Дісней. 

Напевно, найоригінальніше доставили олімпійський вогонь у Канаду в 1976 році. Спеціальний прилад перетворив іонізовані частинки полум’я в імпульс, який передали через Атлантику за допомогою космічного супутника. У Канаді сигнал перетворили назад у полум’я. У 1988 році на Зимові Ігри в Калгарі вогонь відправили за полярне коло снігоходом. На зимову Олімпіаду в Альбервілле у 1992 році олімпійський вогонь летів надзвуковим “Конкордом”. Через два роки організатори Ігор у Ліллехаммері вперше використали в естафеті не тільки оленячу упряжку та парашут, а й інвалідний візок.

фото: ridus.ru

Перед Олімпіадою 1996 року в Атланті олімпійський факел вперше побував у космосі. Щоправда, з міркувань безпеки, вогонь на орбіті не запалювали. У 2000 році поблизу Великого бар’єрного рифу вогонь переправили під водою. Австралійський біолог Венді Крейг-Дункан несла спеціально розроблений олімпійський факел, який горів під водою, на морському дні Ажинкурського рифу, біля узбережжя австралійського штату Квінсленд. 

У 2004 році відбулася перша Всесвітня факельна естафета, яка тривала 78 днів. Олімпійський вогонь подолав дистанцію у більш, ніж 78 тисяч кілометрів, побувавши у руках 11400 учасників дійства. Естафета вперше пройшла Африкою і Південною Америкою, відвідала усі міста-господарі попередніх ігор і закінчила свій шлях в Афінах – столиці Літніх Ігор 2004.

У 2006 році перед Зимовою Олімпіадою в Турині олімпійський вогонь прокатався  на венеціанській гондолі та боліді “Феррарі”. Вогонь пекінської Олімпіади досяг найвищої вершини світу – гори Еверест.

Вогонь сочинської Олімпіади офіційно запалили наприкінці вересня у грецькій Олімпії, а 5 жовтня передали Росії. До Москви його доставила делегація, яку очолював віце-прем’єр Дмитро Козак. Звичайно, росіяни вирішили з розмахом провести цю естафету.

З аеропорту вогонь у супроводі 200 байкерів привезли на Красну площу, де президент Росії Володимир Путін запалив олімпійську чашу і дав старт естафеті, яка триватиме 123 дні. За цей час вогонь, який нестиме 14 тисяч факелоносців, подолає приблизно 65 тисяч кілометрів, побувавши в сотнях населених пунктів по всій країні, а також на дні озера Байкал і на орбіті. Фініш естафети відбудеться 7 лютого на сочинському стадіоні “Фішт”, де проходитиме церемонія відкриття Олімпіади-2014.

Та не встиг вогонь покинути межі Кремля, як смолоскип згас у руках другого її учасника, чемпіона світу з підводного плавання Шаварша Карапетяна. На допомогу факелоносцеві прийшов один із охоронців Кремля, який відновив вогонь звичайною запальничкою. Звичайно, ця подія не оминула інтернет-товариств. Відразу почалися розмови про те, що це “поганий знак”, дехто з обуренням заявляв, що “це вже не олімпійський вогонь”.

фото: Reuters

Президент Оргкомітету “Сочі 2014” Дмитро Чернишенко поспішив усіх заспокоїти, написавши у своєму “Твіттері”, що у факелі вже знову палає вогонь із Греції, відновлений за допомогою запасної лампади. За його словами, полум’я згасло через помилку співробітника, який не відкрив повністю клапан. Однак за перші дні естафети полум’я у Москві згасало ще тричі. І це при тому, що на закупівлю 15 тисяч смолоскипів витратили 207 млн рублів (трохи більше, ніж 67 млн гривень). Отже, один смолоскип обійшовся у 13800 рублів (майже 3500 гривень).

Звичайно, олімпійський вогонь і раніше згасав. У 1968 році при передачі естафети  навіть постраждало дві людини, бо ємність із газом, що знаходиться всередині смолоскипа, вибухнула прямо у руках спортсменів. А в естафеті московської Олімпіади 1980 року вогонь згасав 36 разів. Двічі це трапилось і на естафеті Олімпіади в Лондоні у 2012 році. 

Вперше це сталося під час урочистої церемонії на руїнах стародавньої Олімпії. Різкий порив вітру загасив щойно запалений вогонь. Верховній жриці церемонії довелося зійти з арени і знову запалити його від спеціальної лампи. Нещастя повторилося, коли юнацька збірна з рафтінгу спускалась у човні. Капітан команди тримав смолоскип над головою, але його зусилля виявилися марними – сильний зустрічний вітер і бризки води загасили полум’я .

А тим часом деякі учасники сочинської естафети вже зайнялися комерцією. За правилами нинішнього дійства, кожен учасник пробігу має право викупити свій смолоскип. Покупку можна здійснити до початку естафети за собівартістю. На інтернет-аукціонах одразу з’явилися оголошення про продаж автентичних олімпійських факелів. 

Наприклад, на російському сайті Avito.ru російських факел продавали за 300 тис. рублів, але вже на наступний день оголошення було заблоковане модератором. Ще одне оголошення є на сайті molotok.ru – там за факел вимагають усього 25 тис. рублів, а також додають експертні висновки щодо справжності товару.

А от з аукціону eBay олімпійський факел пішов усього за кілька годин – там продавцеві вдалося заробити 106 тис. рублів.

На жаль, цього року в олімпійській естафеті, яка має об’єднувати людей, не обійшлося і без політичного підтексту. Грузія звинуватила Росію у спробі використовувати Зимові Олімпійські ігри в Сочі у політичних цілях і готова відмовитися від участі в них. Такі заяви зробили і влада, і опозиції Грузії, повідомляють “Новини Грузії”.

Обурення викликала участь у російській естафеті вогню XXII Олімпійських ігор Івана Нечаєва, льотчика, який брав участь у бойових діях під час війни проти Грузії у 2008 році. Уряд Грузії закликав “деполітизувати” Олімпіаду. “Олімпійська ідея служить саме миру та співпраці, а друга сторона намагається використовувати її у політичних цілях. Інакше не можна пояснити той факт, що одним із учасників естафети вогню Олімпіади Росія обрала “льотчика, героя війни 2008 року” – йдеться у заяві.  

Також уряд Грузії зазначає, що вони шанують “суверенне право всіх держав самим обирати героїв”, але переконані, що “держава, яка хоче налагодити відносини з сусідньою країною, не повинна поводитися так зухвало”.

Грузія нагадала, що рішення про участь в Олімпіаді-2014 “на тлі окупації країни” було дуже складним, але вона готова від нього відмовитися. Влада Грузії сподівається, що Міжнародний олімпійський комітет зверне увагу на події.