Подія року

Звичайно найголовнішою подією 2012 року для України було Євро-2012, яке подарувало багато яскравих і незабутніх моментів. За 24 дні футбольного дійства Європа по-іншому подивилася на країни-господарі, особливо на Україну.

Перед початком Євро-2012 було чимало скептиків, що пророчили організаторам повне фіаско, а вийшло якраз навпаки. Про це свідчать щити подяки від голландських уболівальників на вулицях Харкова, дифірамби від шведів та іспанців на адресу Києва, безмежні зізнання в коханні Львову від німців і данців, заклик англійців їхати до Донецька.

УЄФА оцінила організацію Євро-2012 в Україні та Польщі на “відмінно”.

 “1,3 млн глядачів прийшло на трибуни під час чемпіонату Європи – це рекорд. Узагалі, Польща та Україна провели турнір на приголомшливому рівні. На турнірі працювало 6 тис. волонтерів, було акредитовано 8 тис. журналістів. Я гордий за Україну та Польщу, вони підійшли до проведення цього турніру з великим ентузіазмом, і у них вийшло все на високому рівні”, – заявив Мішель Платіні. 

Зворушливих моментів на Євро-2012 було багато. Приємно було спостерігати, як уболівальники команд-суперниць фотографуються-обіймаються-цілуються. Але, напевно, дуже зворушливими і пам’ятними на Євро-2012 були діти. І саме вони були головними дійовими особами під час святкування іспанської збірної перемоги на цьому турнірі.

Скандал року

У 2012 році в українському спорті вистачало скандалів, проте найголовніший відбувся у легкій атлетиці. Відразу ж по завершенні Олімпіади в Лондоні, з’ясувалося, що більшість грошей з 36 млн грн, що були виділені на підготовку спортсменів, пішли не за призначенням. 

Сама історія розпочалася ще напередодні Олімпіади, коли телевізійники показали сюжет про умови, в яких готувалися спортсмени на базі в Святошино, і чим саме годували їх. А вже після змагань стали відомі чимало подробиць корупційних дій чиновників і тренерів Федерації легкої атлетики України. Так, виявилося, що легкоатлети на папері “проходили збори” в Кисловодську, на вже давно не існуючій базі, і на це було виділено чималеньку суму. 

Як підсумок – у відставку було відправлено чимало людей, у тому числі і президента федерації Валерій Борзова. 

Спортсмен року

В останні роки, коли замислюєшся над тим, хто з спортсменів був найкращим у році що минає, на думку спадають чомусь лише боксери. Ось і цього року саме боксери були на провідних ролях. Це і брати Клички, попри те, що вони аж ніяк не брали участь у якихось видатних  поєдинках, тримали свою марку. Це і В’ячеслав Сенченко, який зумів нокаутувати Ріккі Хаттона. Це, звичайно, наші боксери-любителі, які у Лондоні здобули п’ять нагород, дві з яких найвищого ґатунку. Це навіть Сергій Федченко, який хоч і поступився Хуану-Мануелю Маркесу, проте бився гідно і ніхто не міг би дорікнути українцю за цю поразку. 

Але все ж таки хотілось би цього року відійти від майстрів рукавичок, а згадати людину, яка зуміла відзначитися попри усі перепони, які виникали. Це гімнаст – Ігор Радивілов.

Переживши скандал у багатоборстві, який коштував українцям медалі, в результаті перегляду результату японця Кохеі Утімури, маріуполець Ігор Радивілов в опорному стрибку здобув бронзову нагороду. Саме він порадував свою країну першою на Лондонській олімпіаді чоловічою нагородою для України. І це “бронза” гідна “золота”.

Спортсменка року

Напевно, важко пригадати за всю історію вітчизняного спорту день, який би був таким насиченим подіями, як понеділок,  30 липня. Було все: розчарування, провали, трагедії, успіхи, несподіванки, а найголовніше – тріумф, який подарувала Україні львів’янка Яна Шемякіна. Саме вона здобула перше “золото” на Лондонській олімпіаді.

Чотири роки тому вона їхала до олімпійського Пекіна в статусі найталановитішої української фехтувальниці і 12-го номера світового рейтингу. Проте  хвилювання і недооцінка можливостей суперниці (Джесіки Хіменес із Панами) утнули з українкою злий жарт – вона програла, закінчивши Олімпіаду достроково.

Але своїми подальшими виступами Шемякіна довела, що ця невдача зробила її кращою, сильнішою. Провали, подібні до пекінського, наступні чотири роки траплялися вкрай рідко. Шемякіна почала вирізнятися стабільністю. Щоправда перемогти на міжнародному рівні Яні вдалося тільки раз – на турнірі в китайському Нанкіні. Вищим досягненням на великих стартах стала “бронза” чемпіонату Європи 2009 року. На Олімпіаду до Лондона Шемякіна їхала як 11-та шпажистка світу з надією на нагороду. І вона її здобула, і ще яку! По ходу змагань львів’янка здолала усю світову еліту і цілком заслужено стала олімпійською чемпіонкою. 

Тренер року

Олімпійські ігри в Лондоні принесли Україні найменшу кількість нагород за всю історію. Двадцять медалей вибороли наші спортсмени, а кожну четверту нагороду вибороли вітчизняні боксери. Головний тренер збірної України з боксу, львів’янин Дмитро Сосновський, створив фантастичну команду, яка за останні кілька років стала найсильнішою у світі, про що говорять результати як чемпіонату світу, так і Лондонських ігор. Дмитро Дмитрович справжній патріот України, який доводить це не лише словами, а й діями. Він справжній патріот Львова, який пишається тим, що мешкає у місті Лева. Він живе боксом і хоче, щоб гімн України лунав на спортивних аренах усього світу якомога частіше. І це бажання передається усім, хто його оточує. Напевно саме тому боксери, які виступають у його команді, наповнені українським духом. 

Команда року

Загалом 2012 рік в командних змаганнях, для України можна назвати не дуже вдалим. Провалів було значно більше, аніж успіхів. Проте тим ціннішими ставали перемоги. Звичайно згадуючи минулий рік знову хочеться виокремити нашу боксерську збірну в Лондоні, але також хотілось би, аби не забували і про інших, наприклад про жіночу четвірку з академічного веслування. На Олімпійських іграх вони стали найкращими. Це була прогнозована перемога, її очікували, і будь-який інший результат став би неприємною несподіванкою. Напевно найважче підтвердити статус фаворитів. Проте Яна Дементьєва, Катерина Тарасенко, Наталія Догодько і Анастасія Коженкова зробили це – залишаючись протягом усього 2012-го нездоланними, перемогли в олімпійському фіналі непристойно легко. Утримувати темп української команди суперниці змогли лише на перших 500 метрах, коли відставання ще було мінімальним. Інші три чверті дистанції наші спортсменки спокійно тримали розрив приблизно на корпус. Представниці Німеччини, отримуючи срібні медалі, не приховували сліз розчарування.   

 Подія року

Безумовно Олімпійські ігри в Лондоні були головною спортивною подією у світі в 2012 році. Попри суддівські скандали, деякі промахи  з розповсюдженням квитків, загалом Олімпіада принесла чимало позитивних вражень. 

 “Чудове олімпійське село, найсучасніші місця проведення змагань, 44 світові рекорди, 17 олімпійських рекордів та історія, написана багатьма, багатьма спортсменами”, – заявив по завершенні Ігор президент МОК Жак Рогге.

Серед спортсменів, які стали героями Олімпіади, варто визначити американського плавця Майкла Фелпса та спринтера з Ямайки Усейна Болта. 

Фелпс виграв у Лондоні шість медалей – чотири золотих і дві срібних. Таким чином, за свою олімпійську кар’єру він завоював 22 нагороди, побивши рекорд, встановлений радянською гімнасткою Ларисою Латиніною. З 22 медалей Фелпса 18 – це “золото”, що, принаймні, в два рази більше, ніж у будь-якого іншого олімпійця.

Болту вдалося повторити результати, досягнуті на Олімпіаді в Пекіні, де він завоював перемогу на дистанціях у 100 і 200 метрів. Крім того, він був у складі збірної Ямайки, яка встановила світовий рекорд в естафеті 4 по 100 метрів. Він став першим спортсменом, який завоював шість олімпійських золотих медалей в спринті серед чоловіків.

За підсумками Олімпіади США зайняли перше місце у таблиці медалей, завоювавши 46 золотих, 29 срібних і 29 бронзових нагород (всього 104). Україна посіла чотирнадцяте місце в командному заліку, завоювавши 20 медалей, з яких: 6 – золотих, 5 – срібних та 9 бронзових. 

Скандал року

Головний скандал року відбувся у велоспорті. Король цього виду спорту, легендарний американський гонщик Ленс Армстронг, який переборов важку хворобу раку, був звинувачений у вживанні допінгу і довічно дискваліфікований. Армстронга позбавили усіх титулів, завойованих ним із 1 серпня 1998 року, включаючи сім перемог на Тур де Франс. 

 “Це сумний день для всіх, хто любить спорт, і наших спортсменів, – заявив свого часу директор антидопінгового агентства Тревіс Тайгарт. – Це несамовитий приклад того, як спорт, у якому все кидається на вівтар перемоги, затьмарює собою чесні змагання і спортсменів, які не приймають допінг. Це буде нагадуванням для майбутніх поколінь, що змагатися треба, не приймаючи допінгу”. 

З червня Армстронг у суді намагався довести свою невинність, проте вирок у його справі відкладався, і в результаті американець вирішив припинити боротьбу. 

 “В останні роки я став жертвою президента USADA Тревіса Тігарта, який влаштував “полювання на відьом”, що суперечить усім законам. Цей процес боляче бив як по сімейному житті, так і по роботі з моїм фондом. Я вирішив завершити всю цю маячню. Я відмовляюся брати участь у процесі, який з самого початку нечесний і носить односторонній характер”, – заявив Ленс. 

Цікаво, що жодна з більш ніж 500 допінг-проб, взятих у Армстронга протягом кар’єри, не дала позитивного результату.

Спортсмен року

Ні для кого не секрет, що рік 2012 розпочався для “Барселони”, кольори якої захищає Ліонель Мессі, не найкращим чином. У квітні команда вибула з боротьби одразу за два престижних трофеї: Ліги чемпіонів і іспанської Прімери, зазнавши поразки від лондонського “Челсі” та мадридського “Реала” відповідно. Щоправда, незважаючи на це, на результативності гравців дані події, на щастя, не позначилися. 

Але у новий сезон “синьо-гранатові” увійшли з новими силами, як результат – команда показала найкращий старт за всю історію існування клубу. А головною ударною силою команди був нападник Ліонель Мессі. Аргентинець вражав ворота практично усіх суперників і дуже швидко побив рекорд Пеле, встановлений останнім у 1959 році. У тому сезоні бразилець забив у ворота суперників 75 м’ячів. Наступним на черзі був легендарний Герд Мюллер. Його рекорд, 85 голів за рік, не міг перевершити жоден футболіст впродовж 40 років. Мессі впорався менш ніж за місяць. 12 листопада в матчі проти “Мальорки” аргентинець забив свої 75-й і 76-й м’ячі, а вже 9 грудня оформив дубль у ворота “Бетіса”, тим самим наздогнавши і перегнавши Герда Мюллера.

Але і це, як виявилося, далеко не межа. Залишені до кінця року три гри футболіст провів на настільки ж високому рівні, встановивши тим самим новий футбольний рекорд у 91 гол за календарний рік.

Спортсменка року

Дуже важко підніматися на вершину, а ще важче зрозуміти, що тобі вже нема чого доводити ані собі, ані іншим. Особливо важко, коли ти перебуваєш у розквіті сил. Після закінчення минулого сезону дворазова олімпійська чемпіонка і 12-разова чемпіонка світу Магдалена Нойнер розбила серце не одному десятку чоловіків, заявивши, що прощається з великим спортом і тішити своєю чарівною посмішкою на лижні більше не буде.Її не мучили травми, результати не йшли на спад, вона домоглася у великому спорті всього, чого хотіла, і пішла на вершині кар’єри. Так, як мріють це зробити багато спортсменів. І, незважаючи на те що не всі поділяють рішення 25-річної спортсменки, Нойнер, здається, щаслива.

Тепер вона може втілити в життя свої бажання. В’язати, грати на арфі, валятися на дивані перед телевізором, попиваючи чай, або весело базікати зі своїм хлопцем-теслею на верхньобаварському діалекті, який мало хто може зрозуміти. Вона пішла зі спорту королевою біатлону, і вболівальники ще донині говорять “Danke, Lena!”.

Тренер року

25 жовтня 2012 року помер один з найвеличніших боксерських тренерів сучасності Емануель Стюард. Причиною смерті став рак, діагностований у геніального тренера давніше.

Емануель Стюард у статусі любителя провів 98 поєдинків, у 95 з яких святкував перемогу. Піком його спортивної кар’єри стала перемога в найлегшій вазі на престижному турнірі “Золоті рукавички”. Після цієї перемоги Стюард припинив кар’єру боксера і перейшов на тренерську роботу з молоддю, паралельно працюючи електриком, оскільки пост тренера не приносив стабільного доходу.

У 1971 році Стюард влаштувався працювати в боксерську школу Kronk Gym у Детройті. Завдяки Стюарду школа здобула популярність – її випускники вважалися кращими в США у своєму віці. У 1980 році його учень здобув звання чемпіона світу серед професіоналів. 2 березня 1980 року Гілмер Кенті нокаутував Ернесто Эспану, тим самим завоювавши чемпіонський титул у легкій вазі. Пізніше ще один учень Стюарда Томас Хірнс ставав чемпіоном світу в п’яти різних вагових категоріях, завоювавши репутацію одного з кращих панчерів (нокаутерів) в історії боксу. У 1984 році боксери Стюарда взяли шість золотих нагород на Олімпіаді в Лос-Анджелесі.

Після цього Стюард став найпопулярнішим тренером з боксу в США. А в 1997 році був включений до міжнародної зали боксерської слави. Його учнями себе називають такі боксери, як Майк Мурера, Евандер Холіфілд, Хуліо Сезар Чавес, Леннокс Льюїс, Оскар де ла Хойя і багато інших. До самої смерті Стюард працював з українцем Володимиром Кличком, якого вважав найсильнішим на сьогоднішній день суперважковаговиком у світі.

Команда року

Збірна Іспанії тріумфувала на Євро-2012 і довела, що немає сильнішої команди за “червону фурію”. Іспанці у вирішальному матчі переконливо обіграли своїх опонентів з Італії з рахунком 4:0 та поставили великий футбольний рекорд – три перемоги поспіль у головних турнірах. 

Цей титул став для іспанської збірної третім після тих, які вона здобула на чемпіонаті Європи 2008 року і чемпіонаті світу 2010-го. В історії футболу до цього часу не було команди, котрій вдалося б так розтягнути свою “золоту” серію. Найближче до хет-трику перебували німці, які виграли чемпіонат Європи 1972 року, чемпіонат світу 1974-го, але поступилися у фіналі континентальної першості 1976-го у пенальті збірній Чехословаччини. 

При цьому іспанці встигли зробити ще кілька досягнень, перевершити які вдасться не скоро. “Червона фурія” і на Євро-2008, і на чемпіонаті світу в ПАР, і на нинішній європейській першості у плей-оф не пропустила жодного гола, довівши “суху” серію до 10 матчів і майже 1000 хвилин. Іспанці при цьому здобули найбільшу перемогу в історії фіналів чемпіонатів Європи – раніше з великим рахунком перемагала лише збірна ФРН у 1972 році в матчі проти радянської команди (3:0).