Останні дні Лондонської олімпіади українські спортсмени провели на мажорній ноті

Збірна України на мажорній ноті завершила ХХХ Літні олімпійські ігри в Лондоні. За останні три дні українці здобули 10 нагород, стільки ж скільки за попередні 13 днів змагань. Цей результат дозволив нашій команді піднятися на 14-те місце в загальному медальному заліку.  

Три “бронзи” плюс скандал

У п’ятницю чергову “бронзу” в скарбничку України поклала жіноча естафетна команда в бігу на дистанції 4х100 метрів. Місяць тому в Барселонi, вони були впевненi, що перемога на чемпіонаті Європи нікуди не дінеться. Але в фіналі, коли Олеся Повх завершувала перший етап і передавала естафетну паличку Наталії Погребняк, сталася втрата. Образлива і несподівана. Самі дівчата назвали її містичною, оскільки не могли уявити, що подібне з ними могло статися. Тим не менш, перед Олімпіадою це був свого роду удар. Точніше, струс. Можливо, виграй українки тe континентальне “золото”, впевненість у своїх силах могла перерости в самовпевненість. Помилка ж додала до олімпійської відповідальності додаткову концентрацію.

Передбачалося, що боротьбу за “золото” поведуть представниці Ямайки і США, а команди Тринідаду і Тобаго і Україна поборються за “бронзу”. Це за умови, якщо хтось з фаворитів не помилиться з передачею естафети. І справді, збірна Тринідаду і Тобаго провалилася. Решта фаворити пробігли, напевно, за своїм максимумом. Американки побили світовий рекорд – 40,82 секунди. Представниці Ямайки побили національний рекорд, але відстали від переможниць метрів на п’ять. Українки теж помітно поступилися золотому і срібному призерам. Але ілюзій наша команда не створювала і пробігла по своєму максимуму. 42,04 – це новий рекорд України. 

А ось боксерські “бронзи” дещо розчарували. Чемпіон світу-2011 Тарас Шелестюк у півфінальній зустрічі з британцем Фредді Евансом проявив необхідну агресію лише протягом останніх кількох хвилин другого раунду. А почав бій Шелестюк украй обережно. Закрившись щільним блоком українець давав Евансу занадто багато свободи. Як наслідок, перемога британця в першому раунді – 4:1. У другому – Шелестюк став більш активним при контратаках, але й Еванс потрапляв не менш часто – 8:5 на користь Еванса. Перелом міг настати лише тоді, коли Тарас під кінець бою накрутив темп і почав наносити точні удари більш інтенсивно. Але багато що на той час було втрачено. Результат 10:11 виглядає закономірним підсумком битви. 

У той же час харків’янин Олександр Гвоздик провів досить непоганий бій з суперечливим результатом. Якоюсь мірою Олександр сам дав привід для сумнівів, дуже стримано в захисній манері провівши перший раунд проти срібного призера чемпіонату світу-2011 Аділбека Ніязимбетова з Казахстану. При цьому візуально український боєць діяв точніше, але судді в першому періоді зафіксували нічию – 4:4. Зате в другому перевага Гвоздика було відчутною. Він діяв першим номером і, не вкладаючись в удари, провів немало витончених комбінацій. Але, як не дивно, подібна тактика принесла Олександру лише мінімальну перевагу в рахунку – 10:9.

Власне, аматорські судді олімпійського боксу у своїх намірах прогнозовані до примітивності. Якщо подібні речі відбуваються в перших раундах, можна не сумніватися, що переможця представники Феміди бачать заздалегідь. І те, що відбувається на рингу їх при цьому не сильно зачіпає. У заключній трихвилинці Олександр став діяти трохи обережніше і судді визначили, що раунд – 4:3 – виграв Ніязимбетов і за рахунку 13:13 визначили переможця по “брудних” ударах. Ним виявився казахстанський боєць. Звичайно українська сторона подала протест, який звісно ж проігнорували. Таким чином можна констатувати, що Феміда вкотре продемонструвала своє негативне ставлення до українських бійців.

Врожайна субота

Передостанній день ХХХ Літньої олімпіади в Лондоні виявився найбільш вдалим для збірної України. Наша команда здобула два “золота” і три “срібла”. 

Субота розпочалася для вітчизняних уболівальників краще не вигадаєш – з інтервалом у півгодини українські веслярі Юрій Чебан та Інна Осипенко-Радомська виграли олімпійські “золото” і “срібло”.

Щось схоже свого часу було 23 серпня 2008 року у Пекіні. В останній день змагальної програми у веслуванні на байдарках і каное Інна Осипенко-Радомська виграла “золото” на байдарці-одиночці на 500-метрівці, а Юрій Чебан узяв “бронзу” на аналогічній дистанції на каное-одиночці. Це був тріумф, а незабаром після нього 22-річний одеський спортсмен скаже, що мріє про олімпійське “золото”. “Через чотири або вісім років, я не поспішаю”, – віджартовувався тоді Чебан. Чекати довелося недовго. 

У Лондоні думка про те, що Чебану під силу здобути нагороду, сформувалася вже після попередніх етапів. Українець свої старти виграв надзвичайно впевнено. Як попередній, так і півфінальний. А головний конкурент Юрія дворазовий чемпіон світу, екс-українець Валентин Дем’яненко з Азербайджану, не зміг подолати кваліфікаційне сито. Як виявилося, колишній миколаївець виступав з травмою і на уколах. Знеболювальне відпустило в самий невідповідний момент, коли спортсмен був на дистанції. Як наслідок, Дем’яненко ледве завершивши заїзд – покинув змагання достроково.

У суботу вранці виявилось, що на гребному каналі був сильний вітер. Відповідно, максимальну швидкість спортсменам розвинути було непросто. Але фінал показав, що Чебану в цей день не заважали ні суперники, ні погодні умови. Юрій відразу вирвався вперед і до фінішу 200-метрової дистанції виграв у суперників непристойно багато – більше, ніж півкорпусу. 

Поки Чебан готувався до церемонії нагородження на стартову вийшла Інна Осипенко-Радомська, яка виступала на байдарці. Взявши двома днями раніше олімпійське “срібло” на 500-метрівці, Інна прямо сказала, що налаштована на другу медаль Олімпіади в Лондоні. Щоправда після півфінальних заїздів виникло чимале побоювання. Осипенко-Радомська явно не встигла відновити сили після першої дисципліни і кваліфікувалася у фінал останньою.

Саме тому стартувати довелося по незручній доріжці, що за умови сильного вітру змушувало працювати з іще більшими енерговитратами. Але Осипенко-Радомська впоралася, і на якийсь час навіть разом з полькою Мартою Валчікєвіч захопили лідерство. Втім, Валчікєвіч відстала, а українка темп втримала. Щоправда на останніх метрах дистанції вона все ж не змогла конкурувати з вирішальним спуртом діючої чемпіонки світу Лайзи Керрінгтон з Нової Зеландії і здобула “срібло”. 

Доволі несподівану нагороду приніс дніпропетровець Олександр П’ятниця, який став першим, починаючи з 1960 року, українським призером Олімпіади в метанні списа. Зважаючи, що найвищим досягненням Олександра на турнірах рівня чемпіонатів світу та Європи було четверте місце континентальної першості-2010, то, мабуть, це була справжня сенсація. Щоправда в олімпійському фіналі П’ятниця навіть не перевершив персональний рекорд. У своїй “срібній” спробі він метнув спис на 84,51 м, тоді як кращий результат Олександра 86,12. Якби українець послав спис так далеко і в Лондоні, у нього було б олімпійське “золото”. Найприкріше для П’ятниці, що майбутній чемпіон Кешорн Валкотт з Тринідаду і Тобаго обійшов його лише на сім сантиметрів.

 Крім П’ятниці, приємно здивували також українська жіноча команда в естафеті 4х400 м. З результатом 3.23,57 українки стали четвертими, чим перевершили навіть своє торішнє досягнення на чемпіонаті світу, коли фінішували на п’ятій позиції. 

Завершили день дві боксерські нагороди. На жаль віце-чемпіон світу Денис Берінчик не встиг відновитися після надзвичайно інтенсивного півфінального бою проти монгола Мункха-Урдене Уранчімег. Принаймні, такі висновки напрошуються судячи з його поєдинку проти чемпіона світу-2009, бронзового призера Олімпіади-2008 Роніель Іглесіаса з Куби. Кубинець, звичайно, діяв блискуче. Протягом всього бою він був гранично раціональний, але при цьому не забував вести поєдинок досить видовищно. Роніель добре підготувався до бою з Берінчиком, якому програв на старті минулорічного чемпіонату світу.

Поступившись у першій трихвилинці – 4:5, українець додав в активності, але до того моменту Іглесіас вже знайшов зручну ударну дистанцію і регулярно відзначався точними дальніми влучаннями. Спроби ж Берінчика увійти в ближній бій завершувалися постійними відповідними зустрічними ляпасами. Поступаючись після другого раунду – 9:11, Берінчик вирішив піти в розмін. І що цікаво, Іглесіас таку ініціативу підтримав, але діяв при цьому з більш холодною головою. Як наслідок – 22:15. Це – було перше боксерське “золото” Олімпіади-2012 для Куби і перше “срібло” для України.

Що не вийшло Берінчику, сповна компенсував Олександр Усик. Чемпіон світу-2007 Клементе Руссо з Італії боровся зі своїм молодшим візаві, чинним чемпіоном планети Олександром Усиком до тих пір, поки вистачало свіжості і фізичних сил. У першому раунді Усик спочатку виглядав скуто, відверто обережним. Він програв – 1: 3 у першому раунді, але знайшов упевненість у собі в другій трихвилинці, коли відправив Руссо на поміст рингу після блискучої “двійки”. І нехай рахунок суддя не відкрив, було очевидно, що впав італієць аж ніяк не тому, що оступився.

Тим не менш, незважаючи на відчутну перевагу українця, судді не поспішали віддавати Олександру перевагу. 8:8 – з таким рахунком розпочався заключний раунд, в якому Усик позначив перевагу як в техніці, так і у функціональній і фізичній готовності. Питання про переможця після гонга не стояло – 14:11. А який гопак виконав Олександр після оголошення результату бою. Ці кадри без сумніву стануть прикрасою Олімпійських ігор.

Наостанок

А в останній день скарбничка збірної України поповнилася ще двома нагородами. Уже другу поспіль Олімпіаду з “золотом” додому повертається боксер Василь Ломаченко.   У фіналі українець провів, напевно найпростіший свій бій на цьому олімпійському турнірі. За винятком хіба що першого поєдинку проти панамця Веллінгтона Аріаса. Ще дві зустрічі олімпійського турніру – проти пуерториканця Фелікса Вердехо і кубинця Ясніера Толедо – вийшли досить напруженими. Хоча в цілому перевага Ломаченка і в них була відчутною. 

Власне, кореєць Сун-Чул Хан здивував навіть тим, що дістався по турнірній сітці так високо. Його перемогу в півфіналі над литовцем Евальдасом Петраускасом варто визнати сенсаційною. Та й пов’язана вона багато в чому з розслабленням литовця після не менш несподіваної перемоги над титулованим італійцем Доменіко Валентіно.

Втім, незважаючи ні на що, Сун-Чул Хан після фінального бою виглядав засмученим. Щоправда, не відомо, за рахунок чого він збирався побити Ломаченка. Василь швидко розібрався, що до чого і, добре маневруючи по рингу, виходив на ударні дистанції і наносив точні удари. Кореєць при цьому діяв на дистанції. Не тому, що вищий на зріст і тримав суперника на витягнутій “передній” руці, а через відвертий острах титулованого опонента. У такому ключі бій тривав протягом двох раундів, а в третьому побитий Сун-Чул Хан підсів функціонально і став клінчувати 19:9 – Ломаченко з блиском проводить, очевидно, останній бій на аматорському ринзі і йде в професіонали як дворазовий олімпійський чемпіон, дворазовий чемпіон світу і чемпіон Європи. 

Проте це не означає, що ця нагорода може бути останньою в колекції Ломаченка. Василь Ломаченко та четверо його колег по збірній, які отримали медалі Олімпійських ігор у Лондоні, підписали контракти на участь у новій структурі, створеній керівним органом аматорського боксу AIBA, яка, як планується, буде займатися організацією професійних поєдинків, повідомляє Boxnews.com.ua . Президент AIBA Ву Чінг-Куо оголосив про це у п’ятницю. Ву Чінг-Куо має намір запустити з кінця 2013 року новий проект, який буде проходити у вигляді серії професійних поєдинків. Всі учасники нової структури, що отримала назву APB (AIBA Professional Boxing) збережуть за собою право брати участь в Олімпійських іграх.

Останню ж нагороду для України здобув 25-річний Валерій Андрійцев з Малина Житомирської області, який став єдиним українським медалістом у боротьбі. Здолавши у стартовій сутичці прохідного Рустама Іскандар з Таджикистану, в чвертьфіналі українець став автором сенсації, перемігши чемпіона світу-2010 Хетага Газюмова з Азербайджану. У півфіналі після стартової результативної дії у виконанні Андрійцева травмувався і не зміг продовжити бій діючий чемпіон світу Реза Яздані з Ірану. У фіналі українець цілком міг перемагати переможця Панамериканських ігор Джейкоба Варнера із США. Але, пропустивши по одній дії ціною в мінімальну оцінку в обох періодах, Валерій сам не відповів ні разу. У підсумку він, як і з чемпіонату Європи-2012, повертається додому зі “сріблом”.

 На жаль підтримати партнера не зміг львів’янин Андрій Квятковський, який відправився на Ігри замість Андрія Стадника. Українець програв у стартовій сутичці ж і тим самим дав привід говорити про невиправданість свого включення в команду.  

Українські медалісти Лондона

Олімпійські чемпіони:

1. Яна Шемякіна (фехтування, шпага)

2. Яна Дементьєва, Анастасія Коженкова, Наталія Довгодько, Катерина Тарасенко (академічне веслування)

3. Олексій Торохтій (важка атлетика, 

4. Юрій Чебан (веслування на каное, 200 м)

5. Олександр Усик (бокс, 91 кг)

6. Василь Ломаченко (бокс, 60 кг)

Срібні призери:

1. Інна Осипенко-Радомська (веслування на байдарках, 500 м)

2. Інна Осипенко-Радомська (веслування на байдарках, 200 м)

3. Олександр П’ятниця (легка атлетика, метання списа)

4. Денис Берінчик (бокс, 64 кг)

5. Валерій Андрійцев (вільна боротьба, 96 кг)

Бронзові призери:

1. Олена Костевич (кульова стрільба, пневматичний пістолет, 10 м)

2. Юлія Калина (важка атлетика, 58 кг)

3. Олена Костевич (кульова стрільба, малокаліберний пістолет, 25 м)

4. Ольга Харлан (фехтування, шабля)

5. Ольга Саладуха (легка атлетика, потрійний стрибок) 

6. Ігор Радивілов (спортивна гімнастика, опорний стрибок)

7. Олеся Повх, Христина Стуй, Марія Ремень, Єлизавета Бризгіна (легка атлетика, естафета 4х100 м)

8. Тарас Шелестюк (бокс, 69 кг)

9. Олександр Гвоздик (бокс, 81 кг)