Учасники чемпіонату Європи з футболу. Група С

 Стадіони

Stadion Miejski у Познані

Місткість – 43000. 

Матчі Євро – 5 (три матчі в групі С)

Муніципальний стадіон у Познані є першою із польських арен, яку приготували до Євро-2012. Футбольний об’єкт, заввишки з 18-поверхову будівлю, відкрили 20 вересня 2010 року концертом відомого співака Стінга. Шоу зібрало більше тридцяти тисяч гостей. 

 Реконструкція стадіону, який побудували ще у 1980 році, була спричинена не стільки організацією Євро-2012, скільки потребами міста Познань, його спортивних клубів та городян. Головні роботи були пов’язані зі збільшенням місткості стадіону та зі спорудженням навісу над трибунами. До двох старих трибун будівельники добудували ще дві, кожна з яких має по 11 500 місць. 

На нульовому рівні стадіону розташовано футбольне поле, номери, передбачені для гравців двох команд, роздягальні для спортсменів і тренерів, а також душові, сауни та масажні кабінети. На цьому ж поверсі розміщені служби технічного обслуговування арени. 

 Третій рівень – організаційний. На ньому розташовані приміщення для преси та співробітників стадіону, офіси і склади. Тут є дві конференц-зали – на 25 і 50 осіб, фотостудія. Під приміщення для VIP-персон відвели два рівні: готель, два ресторани, два медичні пункти та інші приміщення. 

 Після модернізації арена вміщає понад 43 тисячі глядачів. 480 осіб зможуть розміститися в 45 скай-боксах, 1100 місць відведено під бізнес-сектор, окремо функціонує медіа-зона. 

 На додачу, 222 місця на стадіоні відведено для неповносправних фанів: 142 місця для людей на візках та осіб, що їх супроводжують; 40 – для людей з частковою чи повною втратою слуху; 40 – для людей з частковою або повною втратою зору. Для останніх спеціальні коментатори вестимуть окремий репортаж матчу. 

 Стадіон має 2 ресторани, бар, кафетерій і 27 гастрономічних кіосків, у яких є 221 стійка для продажу. Паркінг арени може забезпечити розміщення понад 2 тисяч автомобілів.

PGE-Arena у Ґданську

Місткість – 42000 . 

Матчі Євро – 4 (три матчі в групі С, чвертьфінал) 

Стадіон PGE-Arena тамтешні мешканці називають “бурштиновою ареною”. В екстер’єрі будівлі використано 18 тисяч плиток, що за кольором нагадують бурштин, який здавна збирали на берегах Балтійського моря. Арена, яка вміщає 42 тисячі глядачів, розташована у мікрорайоні міста під назвою Летніца – в центрі умовного трикутника із Старого міста, знаменитих корабелень та аеропорту. 

 Стадіон спроектувало німецьке архітектурне бюро Rhode-Kellermann-Wawrowsky (Дюссельдорф), у доробку якого футбольні об’єкти Ганновера та Гельзенкірхена. Арена 50-метрової висоти буде мати вісім рівнів: один підземний і ще сім над землею. Футбольне поле (105 м на 68 м) розташується на нульовому рівні. Під час концертів та інших масових заходів його накриватимуть  захисним шаром, аби не пошкодити футбольне покриття. 

 Безпеку спортсменів та вболівальників забезпечує ультрасучасна електроніка Safety Management Systems, використовується також система автоматичного регулювання і спостереження. 

 Естетично спроектована і зелена зона довкола арени. Навколо стадіону на висоті 7 м над рівнем землі передбачені місця для прогулянок. Та й сама “бурштинова” арена потопатиме в зелені. Для цього передбачені насадження з понад 200 молодих дерев, між якими розмістять бетонні лави випуклої форми, що нагадують розкидане каміння. 

 Особливістю нового стадіону Ґданська є його багатофункціональність, що дозволить використовувати арену навіть у нематчеві дні. Тут є конференц-зала з VIP-рестораном, магазини, паби, торгово-сервісні площі. Інфраструктура стадіону підготовлена таким чином, щоб забезпечувати розваги і відпочинок мешканців Ґданська сім днів на тиждень. Для цього навіть вносили суттєві зміни до проекту спорудження арени: площа, що відведена для торгівлі, сервісу та бізнесу, була збільшена до 9000 квадратних метрів. 

 У 2010 році, за підсумками проведеного тендеру, оператором-орендарем стадіону стала компанія PGE. Термін контракту – 10 років. Разом з тим, нова арена офіційно стала домівкою для ґданського футбольного клубу “Легія”.

Іспанія

Найкращий результат на Євро: чемпіон 1964, 2008.

Тренер: Вісенте дель Боске.

Найкращий бомбардир: за всі часи – Давід Вілья (51); сьогоднішній склад – Давід Вілья (51).

Найбільша кількість матчів: за всі часи – Ікер Касільяс (127); сьогоднішній склад – Ікер Касільяс (127).

Рік заснування асоціації: 1909

Прізвисько: La Roja (червоні).

Матчі із суперниками:

Італія 

9 перемог, 11 нічиїх, 10 поразок (29:38)  

Ірландія

13 перемог, 9 нічиїх, 4 поразки (52:22)  

Хорватія

2 перемоги, 1 нічия, 1 поразки (5:4) 

Діючі чемпіони світу і Європи апріорі вважаються фаворитами Євро-2012, однак, цього разу  підтвердити свій “золотий” статус іспанській збірній буде куди складніше, аніж виграти титули в 2008 і 2010 роках. Проблеми можуть виникнути вже в груповому турнірі.

Аж до 2008 року збірна Іспанії вважалася найбільшою невдахою у світі. Чимало поколінь талановитих іспанських гравців, які штампували титули на клубному рівні, ніяк не могли здобути титул в складі збірної. Єдиний успіх до 2008 року датувався 1964-м роком, коли “червона фурія” перемогла в рідних стінах в першому континентальному форумі. Другого успіху іспанським вболівальникам довелося чекати 44 роки, але прокляття було зняте на полях Австрії і Швейцарії, коли іспанці нарешті виграли європейське золото і розпочали свою золоту еру. Через два роки в ПАР “фурія” тріумфувала і на мундіалі. З огляду на те, що лідери “червоної фурії” виступають у найсильніших клубах Європи – “Реалі” і “Барселоні”, то після тріумфу дворічної давнини іспанська збірна не постаріла, а лише набралася ще більшого досвіду. Тому навряд чи варто припускати фіаско команди на українських полях. Проте, недавній випадок в історії свідчить про протилежне: команда Франції, будучи чемпіоном світу і Європи, не зуміла вийти із групи на світовій першості в 2002 році.

Іспанська команда без втрат пройшла відбірний турнір до чемпіонату Європи-2012, хоч компанія зібралася простенька – чемпіонів світу тут поважали, і, траплялося, суперники допомагали їм, як у випадку з важливим матчем з Литвою – вирішальний гол прибалти забили у власні ворота. Чехія, Шотландія, Литва і Ліхтенштейн були більше зосереджені на боротьбі за друге місце, і вище не зазіхали. Керманичу іспанської команди Вісенте дель Боске не довелося проводити омолодження складу, досить звичне після великих перемог, адже в ПАР середній вік основних футболістів збірної Іспанії становив 27 років. Тому не дивно, що за 30 у теперішній збірній Іспанії лише Ікеру Касильясу, Хабі Алонсо, Хаві і Карлесу Пуйолю. Проте, ці виконавці грають у клубах і збірній так, що й у голову не приходить міркувати про їхній вік. Інші лідери – Херард Піке, Сеск Фабрегас, Серхіо Рамос або Серхіо Бускетс перебувають у самому розквіті сил. 

Сучасна збірна Іспанії аж ніяк не слабша в порівнянні з 2010-м, проте, її конкуренти (особливо німці), все ж таки прогресували стрімко. Це привід для того, аби іспанцям довелося чимало попрацювати задля збереження свого титулу. 

“Ніхто ніколи не перемагав на Євро, потім на чемпіонаті світу, і знову на Євро, – заявив свого часу дель Боске. – Це складна місія, і тепер треба подивитися, чи вдасться нам її виконати”.

Збірна Іспанії:

Воротарі: Віктор Вальдес (“Барселона”), Ікер Касільяс (“Реал”), Пепе Рейна (“Ліверпуль”, Англія).

Захисники: Хорді Альба (“Валенсія”), Рауль Альбіоль, Альваро Арбелоа, Серхіо Рамос (усі – “Реал”), Хаві Мартінес (“Атлетік”), Херард Піке (“Барселона”), Хуанфран (“Атлетіко”).

Півзахисники: Хабі Алонсо (“Реал”), Серхіо Бускетс, Хаві Ернандес, Андрес Інієста, Сеск Фабрегас (усі – “Барселона”), Санті Касорла (“Малага”), Хесус Навас (“Севілья”), Давід Сільва (“Манчестер Сіті”, Англія).

Нападники: Фернандо Льоренте (“Атлетік”), Хуан Мата, Фернандо Торрес (обидва – “Челсі”, Англія), Альваро Негредо (“Севілья”), Педро Родрігес (“Барселона”).

 Італія

Найкращий результат на Євро: чемпіон 1968 року.

Тренер: Чезаре Пранделлі.

Найкращий бомбардир: за всі часи – Луїджі Ріва (35); сьогоднішній склад – Алессандро Дель П’єро (27).

Найбільша кількість матчів: за всі часи – Фабіо Каннаваро (136); сьогоднішній склад – Джанлуїджі Буффон (112).

Рік заснування асоціації: 1898

Прізвисько: Squadra Azzurra (синя команда).

Матчі із суперниками:

Іспанія 

10 перемог, 11 нічиїх, 9 поразок (38:29)  

Ірландія

7 перемог, 2 нічиї, 2 поразки (18:9)

Хорватія

1 перемога, 2 нічиї, 3 поразки (7:7) 

Перемога на ЧС-2006, що зробила італійців чотириразовими чемпіонами планети, зіграла з ними злий жарт. Після тріумфу в Німеччині результати “скуадри адзурри” довгий час залишали бажати кращого. Квінтесенцією її проблем став провал на ЧС-2010 у ПАР, де команда Марчелло Ліппі посіла останнє місце в доволі легкій групі. Невдача італійців у 2010 році стала більш ніж шокуючою, оскільки, приїхали вони на африканську землю в ранзі діючих чемпіонів світу, повернувши тренера, що здобув їм титул в 2006-му. Прибули всі, за винятком важкого й пристарілого Фабіо Каннаваро. Італійські футболісти начебто перебували в розквіті сил , більшість мала досвід перемоги чотирирічної давнини, однак у ПАР “скуадра адзурра” не вийшла навіть з групи. 

Цікаво, що незважаючи на чотири титули чемпіонів світу , італійці не надто вдало виступають на першості континенту, який вигравали лише раз – в 1968 році. 12 років тому Італія грала у фіналі, де поступилася французам. Чотири роки тому італійці зупинилися на стадії чвертьфіналу, і це визнали невдачею. Хоча, тоді “скуадра адзурра” була єдиною командою, яка зуміла вчинити гідний опір чемпіонам – іспанцям, оскільки вони переступили через Італію лише в серії пенальті.

Фактично, саме після Євро-2008 і почалося будівництво нової команди, бо створити її за два роки Ліппі не вдалося. Але Чезаре Пранделлі, який очолив збірну після провалу 2010 року, додав лише кілька цеглинок, і команда заграла, повернувши оптимізм італійським тіффозі. Остаточний підсумок роботи нового фахівця покаже, звичайно, лише чемпіонат Європи, але поки претензій до тренера немає.

Італійці забезпечили собі путівку на Євро за два тури до фінішу, й завершили кампанію без поразок. У десяти матчах команда Пранделлі здобула 26 очок, встановивши національний рекорд за кількістю балів, набраних у відбірному циклі великого турніру. Більше того, з усіх учасників кваліфікації вона пропустила найменше – два м’ячі.

“Моя команда намагається об’єднувати італійців, а не розділяти їх, – зазначив по завершенні відбору Пранделлі. – В нас є ідеї, почуття й альтруїзм. Я розумію, що голов­не – кінцевий результат, але ми вже досягли багато чого. Зараз нам потрібно зосередитися на фінальному турнірі. Сподіваюся, моя команда продовжуватиме в тому ж дусі”.

Головною перепоною італійців на шляху до титулу може бути лише відсутність кваліфікованих нападників, точніше, їхня жахлива форма. Фактично, вибирати наставнику збірної доведеться між 34-річним Ді Натале й форвардами, для яких навіть 10 голів за сезон – досягнення. Після важкої травми Джузеппе Россі, серйозних проблем із серцем, виявлених в Антоніо Кассано – Пранделлі залишився без нападників, на яких робив ставку у відбірному турнірі. Кассано в червні зіграє, але залишається тільки здогадуватися, у якій формі він буде після пережитого. Звичайно, є ще Маріо Балотеллі. Проте, цей гравець може як і витягнути будь-яку гру, так і знищити усі старання партнерів. 

Збірна Італії

Воротарі: Джанлуїджі Буффон (“Ювентус”), Морган Де Санктіс (“Наполі”), Сальваторе Сірігу (“ПСЖ”, Франція).

Захисники: Ігнаціо Абате (“Мілан”), Федеріко Бальцаретті (“Палермо”), Андреа Бардзальї, Леонардо Бонуччі, Джорджо К’єлліні (усі – “Ювентус”), Крістіан Маджо (“Наполі”), Анжело Огбонна (“Торіно”).

Півзахисники: Даніеле Де Россі (“Рома”), Алессандро Діаманті (“Болонья”), Еммануеле Джаккеріні, Клаудіо Маркізіо, Андреа Пірло (усі – “Ювентус”), Ріккардо Монтоліво (“Фіорентина”), Тьяго Мотта (“ПСЖ”), Антоніо Ночеріно (“Мілан”).

Нападники: Маріо Балотеллі (“Манчестер Сіті”, Англія), Фабіо Боріні (“Рома”), Антоніо Кассано (“Мілан”), Антоніо Ді Натале (“Удінезе”), Себастьян Джовінко (“Парма”).

Ірландія

Найкращий результат на Євро: фінальний турнір 1988.

Тренер: Джованні Трапаттоні.

Найкращий бомбардир: за всі часи – Роббі Кін (53); з сьогоднішнього складу – Роббі Кін (53).

Найбільша кількість матчів: за всі часи – Шей Гівен (120); з сьогоднішнього складу – Шей Гівен (120).

Рік заснування асоціації: 1921.

Прізвисько: The Boys in Green (хлопці в зеленому).

Матчі із суперниками:

Іспанія 

4 перемоги, 9 нічиїх, 13 поразок (22:52)

Італія

2 перемоги, 2 нічиї, 7 поразок (9:18)

Хорватія

3 перемоги, 2 нічиї, 1 поразка (5:7) 

Збірна Ірландії лише вдруге візьме участь у фінальному турнірі чемпіонату Європи, потрапивши в “групу смерті” з Іспанією, Італією й Хорватією. 24 роки тому ірландці ледь не вийшли в півфінал, ставши в підсумку п’ятою командою континенту. Однак, повторити цей успіх сучасній збірній навряд чи вдасться.

Єдина незалежна частина Британських островів –  Ірландія – у футболі давно підкоряється законам Об’єднаного королівства, і за всіх часів збірна цієї країни була складена із гравців, що виступають у чемпіонаті Англії. Місцева національна першість залишається практично аматорською, і постійний переможець чемпіонату Ірландії останніх років – “Шемрок Роверс” – вважає за щастя потрапити в груповий турнір Ліги Європи. Не дивно, що практично всі успіхи збірної Ірландії пов’язані з іноземними тренерами. Таких досягнень в ірландців було рівно три, і асоціюються вони з англійцем Джеком Чарльтоном, його учнем Міком Маккарті, і, нарешті, з мудрим італійцем Джованні Трапаттоні. Перший зумів вивести ірландців у фінальну частину чемпіонату Європи 1988 року, де, лише дивом не зупинили майбутнього переможця – збірну Голландії. Згодом, Чарльтон вивів ірландців на першість світу 1994 року, де “зелені” вийшли в 1/8 фіналу. Чарльстона  замінив Маккарті, який зумів у 2002 році вдруге повезти Ірландію на чемпіонат світу. Тоді ірландці спіткнулися в 1/8 фіналу об іспанців. 

А в 2008 році збірну прийняв італієць Джованні Трапаттоні, який до 70 років встиг виграти все, що тільки можливо на клубному рівні – з “Ювентусом”, “Інтером”, “Баварією” і “Бенфікою”.

Зі збірною Італії Трапаттоні в скандальному матчі програв в 1/8 фіналу Південній Кореї, а на Євро-2004 не зумів навіть вийти із групи. Другий досвід роботи з національними командами виявився більш вдалим.

Першу спробу команди Трапаттоні пробитися у фінальний турнір у футбольному світі надовго запам’ятали – а все через гру рукою Т’єррі Анрі в другому стиковому матчі. 

В наступному відбірному циклі ірландцям відверто пощастило з суперниками. Спершу в групі – підопічні Трапаттоні в компанії Росії, Словаччини, Македонії, Вірменії та Андорри посіли друге місце. А потім в плей-оф, де ірландцям випав найсприятливіший жереб у вигляді збірної Естонії. Не дивно, що доля путівки на Євро-2012 була вирішена вже в першому матчі в Талліні, коли команда Трапаттоні розгромила суперника – 4:0.

На відміну від багатьох своїх колег, Трапаттоні практично не проводив експериментів у відбірному циклі, визначивши кістяк команди ще кілька років тому. Причина криється багато в чому, і у відсутності вибору в італійського метра також, однак міцна зіграна команда дала результат. 

Звичайно, якщо ірландці зуміють вийти з групи, то це буде чи не найголовнішою сенсацією турніру, але навряд чи в це вірять навіть самі “хлопці в зеленому”. 

Збірна Ірландії

Воротарі: Шей Гівен (“Астон Вілла”, Англія), Кейрен Вествуд (“Сандерленд”, Англія), Девід Форд (“Міллуолл”, Англія).

Захисники: Джон O’Ші (“Сандерленд”, Англія), Річард Данн (“Астон Вілла”), Стівен Уорд (“Вулверхемптон”, Англія), Шон Сент-Леджер (“Лестер Сіті”, Англія), Даррен О’Ді (“Селтик”, Шотландія), Стівен Келлі (“Фулхем”, Англія), Пол Мак-Шейн (“Халл Сіті”, Англія).

Півзахисники: Гленн Вілан (“Сток Сіті”, Англія), Кіт Ендрюс (“Вест Бромвіч”, Англія), Айден Мак-Гіді (“Спартак” Москва, Росія), Даррон Гібсон (“Евертон”, Англія), Пол Грін (без клубу), Дам’єн Дафф (“Фулхем”), Стівен Хант (“Вулверхемптон”), Джеймс Мак-Клін (“Сандерленд”).

Нападники: Роббі Кін (“Лос-Анджелес Гелексі”, США), Кевін Дойл (“Вулверхемптон”), Шейн Лонг (“Вест Бромвіч”), Джонатан Уолтерс (“Сток Сіті”, Англія), Саймон Кокс (“Вест Бромвіч Альбіон”).

 Хорватія

Найкращий результат на Євро: чвертьфіналіст 1996 і 2008 років

Тренер: Славен Біліч.

Найкращий бомбардир: за всі часи – Давор Шукер (45); сьогоднішній склад – Едуардо (22).

Найбільша кількість матчів: за всі часи – Даріо Шимич (100); сьогоднішній склад – Йосип Шимунич (92).

Рік заснування асоціації: 1912.

Прізвисько: Kockasti  (“картаті”).

Матчі із суперниками:

Іспанія 

1 перемога, 1 нічия, 2 поразки (4:5)  

Італія

3 перемоги, 2 нічиї, 1 поразка (7:7)

Ірландія

1 перемога, 2 нічиї, 3 поразки (5:7) 

Збірній Хорватії для виходу у чвертьфінал необхідно випереджати в групі або іспанців, або італійців – сучасних і попередніх чемпіонів світу. Завдання дуже важке, але в команди Славена Біліча надзвичайний потенціал. Його можливості не знають навіть у самій колишній югославській республіці.

Збірна Хорватії існує відносно не так багато років, а саме з 1990 року, проте, незважаючи на досить молодий вік, хорвати з перших років існування продемонстрували всьому світу, що їх необхідно поважати і з ними рахуватися. В першому ж відбірному раунді до чемпіонату Європи 1996 року команда вийшла у фінальну частину, де зуміла вийти з групи в компанії Португалії, Данії й Туреччини. А через два роки “картаті” влаштували справжній фурор на чемпіонаті світу у Франції, коли дійшли до півфіналу.

Однак, як це часто буває, після гучного успіху прийшло падіння: спрацювала давня прикмета, що третя команда чемпіонатів світу втрачає свій потенціал. Хорвати пропустили Євро-2000. На чемпіонат світу 2002 року вони потрапили, проте не вийшли із групи так само, як і на Євро-2004, і на мундіалі 2006. Лише на Євро-2008, хорвати вийшли в чвертьфінал. Проте, на чемпіонат світу 2010 року “картатих” не пустили українці разом з англійцями, які влаштували шоу у Дніпропетровську. 

Після цього керманич Славен Біліч зібрався покинути збірну, бо мав чимало пропозицій з різноманітних клубів, але він все-таки залишився. З відбірною групою до Євро-2012 хорватам пощастило: суперниками стали Греція, Ізраїль, Грузія, Латвія й Мальта, однак перемогти підопічним Біліча не вдалося, на додачу до цього, друге місце в середині циклу було під сумнівом. Рік тому хорвати програли в Тбілісі, а в наступному матчі аж до 75-ої хвилини поступалися грузинам вдома. Проте, голи Маріо Манджукіча й Ніколи Калініча все-таки дозволили хорватам зберегти другий рядок.

У стикових матчах хорвати потрапили на збірну Туреччини, якою керував “щасливчик” Хіддінк. Багато хто вважав, що туркам до снаги пройти “картатих”, проте сталося навпаки. Хорвати все вирішили вже у першому матчі, перемігши в Стамбулі з рахунком 3:0. 

“Дякувати Богу, все закінчилося. Ми зробили це, – сказав Біліч після другого матчу з Туреччиною, що завершився нульовою нічиєю. – Після всього, що ми пережили у кваліфікації, наша команда повертається туди, де і повинна бути – на Євро”.

Тепер хорватам доведеться стрибнути вище голови і вийти з групи. Проте для “картатих” немає авторитетів, що вони вже багато разів доводили. Чому б цій команді не обіграти, наприклад, італійців? Загалом , якщо відштовхуватися винятково від статусу суперників, то хорвати номінально посідають третє місце в групі, але футбол занадто дивовижна гра, аби робити такі прогнози. Українцям є привід вболівати за цю команду, оскільки в ній грають відразу чотири представники Української прем’єр-ліги

Збірна Хорватії

Воротарі: Стіпе Плетикоса (“Ростов”, Росія), Даніель Субашіч (“Монако”, Франція), Іван Келава (“Динамо” Загреб).

Захисники: Юрица Булят (“Маккабі” Хайфа, Ізраїль), Ведран Чорлука (“Тоттенгем”, Англія), Даніель Праньїч (“Баварія”, Німеччина), Гордон Шильденфельд (“Айнтрахт”, Німеччина), Йосип Шимуніч, Домагой Віда (обидва – “Динамо” Загреб), Даріо Срна (“Шахтар”, Україна), Іван Стрініч (“Дніпро”, Україна).

Півзахисники: Мілан Бадель (“Динамо” Загреб), Томіслав Дуймовіч (“Динамо” Москва, Росія), Іво Ілічевіч (“Гамбург”, Німеччина), Лука Модрич, Нико Кранчар (обидва – “Тоттенхем”), Огнєн Вукоєвіч (“Динамо” Київ, Україна),  Іван Перишич (“Боруссія” Дортмунд, Німеччина), Іван Ракітич (“Севілья”, Іспанія).

Нападники: Едуардо (“Шахтар”, Україна), Маріо Манджукич (“Вольфсбург”, Німеччина), Нікіца Єлавич (“Рейнджерс”, Шотландія), Івица Оліч (“Баварія”, Німеччина).