Не стало Євгена Рудакова

21 грудня на 70-му році життя помер легендарний воротар київського “Динамо” і збірної СРСР Євген Рудаков. За свою чудову кар’єру він грав із трьома видатними „динамівськими” поколіннями, а також став першим голкіпером, який завоював звання найкращого футболіста СРСР. 

Футбол для Євгена Рудакова, як і для всіх хлопців, що виросли в післявоєнний час, почався на пустирях. А долю довготелесого московського хлопчика визначили старші юнаки, які одного разу поставили його захищати ворота, а також місце, де відбувалися його перші футбольні баталії. Було це в Москві, недалеко від автозаводу ім. Ліхачова, що курирував команду “Торпедо”, яка була в ті часи однією з найсильніших у СРСР. Саме в заводській спортивній школі Рудаков зробив перші кроки у великому футболі, а потім доріс до дубля цієї команди. 

Проте за основу рідного “Торпедо” талановитий воротар так і не зіграв. З легкої руки футбольного батька Рудакова – Віктора Маслова – рідною командою голкіпера стало київське “Динамо”. З ініціативи знаменитого торпедівського тренера молодий голкіпер вирушив набиратися досвіду в миколаївський “Суднобудівник”, а вже звідти 1962 року перебрався в “Динамо”. За 15 років у Києві Євген Рудаков зробив унікальну кар’єру, погравши із трьома видатними „динамівськими” поколіннями й досягши такого рівня воротарської майстерності, за який вже було мало одного призу найкращому голкіперові країни. 1971 року він став першим в історії воротарем, що був визнаний найкращим футболістом СРСР. 

Євген Рудаков з’явився в “Динамо” через рік після першого в історії тріумфу клубу в чемпіонаті СРСР. Тріумфу, що був нерозривно пов’язаний з іменами Юрія Войнова, Андрія Біби, а також Валерія Лобановського й Олега Базилевича. 

У „динамівську” основу воротар пробився лише 1966-го, коли команду вже очолював Віктор Маслов, а основний голкіпер киян Віктор Банніков у складі збірної СРСР вирушив на чемпіонат світу. Зараз це здається дивним, але в 60-ті роки не було прийнято заради світової першості робити паузу в чемпіонаті країни. І своїм шансом Рудаков скористався сповна. Він заграв настільки переконливо, що вже Баннікову, який повернувся з Англії, довелося доводити своє право на місце в складі. 

“Динамо” під керівництвом Віктора Маслова не просто перервало гегемонію московських клубів, а започаткувало нову еру – київську – тричі поспіль, у 1966, 1967 і 1968 роках, завоювавши “золото” чемпіонату СРСР. Те “Динамо” з Йожефом Сабо, Віталієм Хмельницьким, Володимиром Мунтяном і Анатолієм Бишовцем у складі й з Євгеном Рудаковим на воротах дебютувало 1967 року в Кубку європейських чемпіонів. Дебют цей усім запам’ятався надовго – вже в першому раунді  1/16 фіналу кияни вибили з турніру чинного власника Кубка чемпіонів шотландський „Селтік”. 

Ворота “Динамо” Рудаков захищав і через вісім років, коли кияни першими з радянських команд завоювали європейський трофей – Кубок кубків, а потім у матчі за Суперкубок Європи переграли власника Кубка чемпіонів мюнхенську „Баварію” на чолі із Францом Беккенбауером, Гердом Мюллером і Зеппом Маєром. Трофей найсильнішого клубу Європи разом з Рудаковим над головами піднімало вже інше покоління „динамівців”, в якому блискуче грали Олег Блохін, Леонід Буряк, Віктор Колотов, а тренували Валерій Лобановський і Олег Базилевич. 

Перемога над „Баварією” була своєрідним реваншем, яке “Динамо” взяло в німецьких футболістів за поразку у фіналі чемпіонату Європи-1972. Кістяк національних збірних СРСР і Німеччини становили київські й мюнхенські футболісти, а в радянських воротах в обох фіналах грав Євген Рудаков, який провів у рамці головної команди країни 48 матчів. 

Свою видатну кар’єру Євген Рудаков завершив 1977 року. Повісивши бутси на цвях, очолював івано-франківський “Спартак” і кременчуцький “Кремінь”, після чого вирішив сконцентруватися на роботі з юними футболістами. Протягом 35 років Євген Васильович передавав свій безцінний досвід вихованцям дитячо-юнацької школи київського “Динамо”.

Майже все життя Євген Рудаков присвятив улюбленій справі – футболу, і мільйони шанувальників найпопулярнішої гри навіки збережуть в душі світлий образ цієї мудрої, доброї, самовідданої, приязної та справедливої людини.