“Арена Львів” як домівка української національної команди перейняла переможну естафету в стадіону “Україна”

У вівторок Львів жив футболом. Услід за футбольним відкриттям НСК “Олімпійський” настала черга спортивного дебюту й “Арени Львів”. І можна сказати, що, попри численні негативні відгуки, які можна прочитати в інтернеті (насамперед щодо якості гри команди Олега Блохіна), ті, хто на власні очі дивився матч з трибун, покидали арену в піднесеному настрої. Оскільки кожен може сміло вважати себе частиною перемоги національної команди. Бо такої підтримки збірної, яка є у Львові, немає в жодному місті нашої країни!  

 Транспортна проблема

У ніч на вівторок у Львові випав перший сніг. І хоча до обіду він розтанув, у багатьох, хто зібрався на футбол, виникли певні побоювання, яким буде стан поля і як у таких умовах спостерігати за дійством. Проте навряд чи були вболівальники, які мали квитки на футбольний дебют “Арени Львів” і не пішли на стадіон. І навіть якби  стовпчик термометра опустився нижче 10 градусів, все одно таку подію пропустити було неможливо.

Хоча холод таки вніс свої корективи. Вболівальники, попри заклики організаторів приїхати завчасно, почали підтягуватися до арени ближче до стартового свистка. Тому не дивно, що вкотре перехрестя вулиць Стрийська – Наукова перетворилося на суцільний транспортний корок. Але це вже запитання до влади міста, яка так і не наважилася реконструювати цю ділянку дороги. До речі, є чимало претензій стосовно того, чому стадіон розташований за межами міста і до нього, відповідно, важко добиратися. І з цим можна не погодитися. Будь-яка велика спортивна споруда не повинна заважати життю міста. Вже неодноразово доводилося чути, як після футболу на стадіоні “Україна” люди скаржаться на те, що неможливо будь-куди добратися, тим, кого той самий футбол мало цікавить. Тому нинішнє розташування “Арени Львів” можна назвати майже ідеальним. Але саме влада міста має забезпечити нормальний транспортний зв’язок із стадіоном, чого наразі досягти не вдається. Про що говорити, якщо у понеділок  збірна Австрії саме через корки з величезними проблемами добралася до “Арени Львів”. Керманич австрійців Марсель Коллер навіть пожартував з цього приводу, заявивши, що завдяки заторам його команді вдалося оглянути місто. 

Нова арена

Ті, хто побував на відкритті “Арени Львів” і прийшов на матч Україна – Австрія, могли побачити чималу зміну в зовнішньому вигляді стадіону, а також прилеглої території. Навколо арени з’явилася огорожа, завдяки якій утворився другий кордон перевірки квитків. Враховуючи те, що відбувалося на НСК “Олімпійський”, коли вболівальникам через  турнікети, які не працювали, довелося лізти в усі шпарини, аби  потрапити на спортивне дійство, це було цілком виправдано. Також з’явилися інформаційні стенди, нехай ще небагато, але принаймні вони є. Майже не було будівельної техніки. Запрацювали туалети й екрани над фаст-фудами. Отож, можна констатувати, що за три тижні будівельники зробили колосальну роботу. І нехай арена ще стовідсотково не готова, але з упевненістю можна стверджувати, що до Євро-2012 цей стадіон цілком відповідатиме європейським стандартам.

Ще не вмерла Україна!

Та найголовнішим цього вечора був саме футбол. Початок гри залишився за гостями, які за рахунок активного руху примусили “синьо-жовтих” діяти без м’яча. На відміну від українців, австрійці у п’ятницю відпочивали, тож у вівторок вони сміливо пішли вперед і вже незабаром створили небезпечний момент. На 10-й хвилині Андреас Іваншиц заробив штрафний удар, але Марко Арнаутовіч влучив у “стінку”.

Іще певний час команда Марселя Коллера контро­лювала перебіг подій на полі, проте на 18-й хвилині господарі провели чи не першу підготовлену атаку, яка й виявилася результативною. Євген Коноплянка дочекався Олександра Алієва, який забіг з лівого флангу, а той  передачею уздовж воріт вивів на удар Артема Мілевського. Форварду київського “Динамо” достатньо було лише підставити ногу – 1:0. 

Так було відкрито лік голам на новій арені. Незабаром українці могли розраховувати і на другий гол. Коноплянка отримав м’яча на лівому фланзі, зробив ривок і віддав пас на лінію воротарського майданчика на Мілевського. В Артема було два варіанти: розгорнутися й пробити або відкинути під удар партнерові. Але автор забитого гола вибрав третій варіант – впасти після удару захисника, який перебував позаду нього. Можливо, якби на місці Мілевського був інший гравець, то арбітр призначив би одинадцятиметровий, але норвежець Свен-Оддвар Морен,  мабуть, знав уміння “динамівця” гарно падати і жестом показав Артему, що захисник зіграв у м’яч, тому порушення не було.

Тим часом австрійці мали кілька нагод, аби зрівняти рахунок. Однак Себастьян Предль після кутового пробив головою над поперечиною, а після пострілів Арнаутовіча та Давіда Алаби з-за меж штрафного майданчика м’яч просвистів поряд із правою стійкою воріт Андрія Диканя. Ще в одному епізоді голкіпер українців не дозволив Алабі переграти себе зі стандарту.  

Тож, перший тайм завершився з рахунком 1:0 на користь України, а головним його підсумком стала доволі обережна гра нашої команди в атаці і невпевнені дії у захисті, особливо на правому фланзі, де діяв Артем Федецький. Не дивно, що після перерви саме львів’янина, а також пасивного Ротаня Олег Блохін замінив. Замість них вийшли Богдан Бутко та Денис Гармаш. Варто зазначити, що вихід Бутка не вирішив проблем на правому фланзі українців. У другому таймі саме звідти йшла основна загроза воротам України. А після того, як поле покинув Ярмоленко, замість якого вийшов Гусєв, саме  цей фланг став величезною дірою, крізь яку австрійці намагалися пробитися до воріт нашої збірної. І на 71-й хвилині вони таки зуміли забити гол. Крістіан Фухс втік від двох суперників, виконав подачу до дальньої штанги, де Ярослав Ракицький дозволив Янко пробити головою повз Диканя. Олександр Кучер намагався врятувати ситуацію, але не зміг – 1:1. Стадіон на кілька секунд замовк. У багатьох промайнула думка, що нова арена виявиться нефартовою для українців. “Але принаймні бойовою”, – вирішив Кучер і залишив свою команду в меншості після сутички з Арнаутовічем. До речі, після матчу австрійські фотокореспонденти із задоволенням розглядали зроблені фотографії, де Кучер хапає за шию свого суперника. Їх аж ніяк не цікавив результат матчу (один з них навіть перепитував колегу, який рахунок) чи гра своєї команди, більше цікавили фото, в яких саме епізод з Кучером виглядав дуже ефектно. Цікаво, що взагалі центральні захисники “Шахтаря” виглядали чи не найбільш агресивними в складі вітчизняної команди. Скажімо, Ракицький теж цілком міг завчасно покинути поле, оскільки неодноразово вступав у полеміку з рефері. В одному з епізодів він так послав подалі Давіда Алабу, що, незважаючи на шумовий фон, його було чути і на трибунах. Навіть рефері, який, напевно, не знає російської, зміст фрази зрозумів відразу і зробив Ярославу усне попередження. 

Залишившись у меншості, українці відійшли назад. У той же час гості увімкнули максимальні оберти, намагаючись скористатися своїми кращими фізичними кондиціями. Проте ані Алаба, ані Іваншиц Диканю не забили. Уболівальники на трибунах почали ще більше заохочувати своїх гравців. Стадіон вдруге заспівав гімн України, і це подіяло. Коли тривала друга компенсована хвилина, Сергій Назаренко, Олег Гусєв та Марко Девіч організували другий гол у ворота Алмера – 2:1.

Отже, “Арена Львів” як домівка української національної команди перейняла переможну естафету в стадіону “Україна”, на полі якого “синьо-жовті” виграли всі шість проведених поєдинків: двічі у Вірменії (3:0 і 4:3), у Грузії (2:0), Польщі та Білорусі (по 1:0), у Румунії (3:2). А вся Україна вкотре відзначає не гру команди, а саме відданого  львівського вболівальника, для якого не важливо, за який клуб виступає той чи інший гравець, а головне, що він одягнув футболку збірної України.