Саме вчора львівські “Карпати” зіграли в Донецьку проти місцевого “Металурга”. Проте і без цього двобою в турі були події, варті уваги. Насамперед це українське “класико” – матч між київським “Динамо” та донецьким “Шахтарем”.
Дуже рідко трапляється так, щоб поєдинок, який завершився нульовою нічиєю, залишив приємне враження насамперед через свій зміст. Гра вийшла насправді високого рівня, яка тримала в напрузі майже до самого кінця. “Динамо” протягом поєдинку мало значно більше шансів перемогти, але якщо зі створенням моментів у киян все було гаразд, то з реалізацією… Достатньо глянути на табло. “Шахтар” виглядав гідно й цілком міг покарати киян за марнотратність, але цього теж не сталося.
Обидві команди розпочали матч доволі обережно, і в дебюті зустрічі особливо небезпечних моментів не виникало. Перший, вартий уваги епізод трапився на 9-й хвилині, коли “Шахтар” отримав право на кутовий. Срна виконав подачу, а Луїс Адріано у боротьбі з Поповим завдав удару із близької відстані. М’яч у площину воріт не влучив, проте була помітна непевність у діях Шовковського.
Згодом момент виник уже біля протилежних воріт. Той самий Срна у своєму штрафному майданчику боровся з Вукоєвічем, внаслідок чого Огнєн опинився на газоні. Уболівальники, звісно, зажадали пенальті, але арбітр мав щодо цього іншу думку. Після цього кияни відзначалися невмінням влучати у ворота. Ідейє, Попов, Гармаш, Ярмоленко завдавали удари, після яких м’яч летів куди завгодно, тільки не в рамку. Проте поступово кияни таки пристрілялися, і Олександрові Рибці довелося демонструвати, що він недаремно залишив Київ, аби стати у ворота ворогів “Динамо”. Голкіпер урятував свою команду після пострілів Ідейє та Шевченка. Загалом гра в першому таймі минула жваво і цікаво: команди завдали 15 ударів по воротах, крім того, було досить небезпечних атак, у яких до удару справа не дійшла. Кияни в першому таймі, безумовно, мали ігрову перевагу. І навіть можна було стверджувати, що тривав безперервний штурм воріт донецького “Шахтаря”. Проте “гірники”, граючи другим номером, таки зуміли зберегти свої ворота недоторканими.
Другий тайм, як і передбачалося, почався з “динамівських” атак. Але знову господарів підводить невміння реалізовувати моменти. А їх у киян було достатньо. В одному з епізодів на допомогу гостям прийшла навіть штанга, коли по воротах пробивав Гармаш. Щодо “гірників”, то вони відсиджувалися в захисті, очікуючи шансу, і на 70-й хвилині така тактика ледь не спрацювала. Вілліан увірвався до штрафного майданчика, йому в ноги кинувся Шовковський, і одесит Швецов поставив пенальті...
Здавалося, на цьому і все – кінець інтризі, уся надія на пенальтійні здібності Шовковського. Але Олександрові демонструвати свої таланти не довелося, завдяки лайнсменові, який довів одеському рефері, що фолу не було. Повтор показав, що арбітр мав рацію, а Шовковський зіграв чисто.
Зрозуміло, що такі вагання арбітра можуть “зламати” матч, І насправді, за двадцять хвилин після епізоду з пенальті, арбітр заспокоював гравців, роздавши п’ять жовтих карток. “Шахтар” після цього епізоду був активніший і частіше намагався атакувати, але удар Вілліана з гострого кута Шовковський парирував, а Луїсу Адріано завдати удару по воротах завадив Хачеріді, який вибив м’яч в аут. Фінальний свисток зафіксував нульову нічию, яка виявилася на користь “Металіста”.
Харків’яни дещо раніше зуміли здобути три очки в малому “класико” – матчі проти дніпропетровського “Дніпра”. Долю зустрічі вирішив гол Тайсона. Сталося це за три хвилини до завершення основного часу зустрічі. До цього “Металіст” повністю володів ініціативою та бився об захисну стіну дніпропетровців, і здавалось, що ця зустріч завершиться з рахунком 0:0.
Результати інших матчів: “Ворскла” – “Волинь” – 3:0, “Зоря” – “Чорноморець” – 0:2, “Олександрія” – “Кривбас” – 1:1, “Оболонь” – “Арсенал” – 0:1.
ДО ТЕМИ
Голкіпер київського “Динамо” Олександр Шовковський, не пропустивши від “Шахтаря”, трьохсотий раз за свою спортивну кар’єру відстояв на нуль. Загальна розкладка сухих матчів легендарного голкіпера виглядає так: 255 – за столичних “динамівців”, 44 – за національну команду України, 1 – за “Динамо-3”.
|