Завтра Президент України відзначатиме річницю тісних відносин із країною

П’ять років тому президентство Януковича здавалося чимось неймовірним, однак сьогодні ми підбиваємо підсумки першого року його каденції. Про такий сценарій можна було здогадатися ще тоді, коли Віктор Федорович відновив рейд у владу, обійнявши прем’єрську посаду. Підтримка дій Ющенка тоді вже суттєво зменшилась. Однак, що більші надії, то глибше розчарування. Тому падіння довіри до Віктора Андрійовича загалом не порівняти зі сподіваннями, які покладали на Віктора Федоровича. Після перемоги Януковича на президентських виборах у 2010 році багатьом, а особливо тут, у Західній Україні, було зрозуміло, що доведеться йти в опозицію

Трата передвиборчого кредиту

Після Майдану кількість українців, які повністю довіряли Президенту становила більше 46% (це найбільший рівень підтримки за останні 10 років). У вересні 2005 р. таких залишилось лише 20%. Із позиціями Януковича (на перемогу якого також працював фактор Помаранчевої революції, позаяк консолідації країни у наступні роки так і не відбулося) сталося те саме, однак падіння було швидшим: квітневий максимум (за даними Центру Разумкова) у 41% уже у серпні опустився до більш поміркованого у 23%. Навіть ті, хто очікував “чого завгодно”, не передбачали “харківських домовленостей”. До речі, регіонали досі вважають це одним із найзначніших плюсів свого владарювання.

Спочатку було зрозуміло, що яку б мету перед собою не ставила влада, для її реалізації необхідно здобути підтримку серед населення. “Гострі питання” одразу ж зняли із порядку денного: чим був голодомор, невідомо, але точно не геноцидом; державна поки українська, але скоро це зміниться; чим є для нас НАТО – ще не визначились, але це не наша мета.

У президентському лексиконі натомість з’явилися “стабільність” та “реформи”, а цивілізаційний вибір України звівся до твердження про наше призначення стати мостом між Сходом та Заходом.

На чому стоять реформи?

За словами заступника директора Інституту соціології НАНУ Євгена Головахи, оскільки за 20 років незалежності реформи у нас серйозно не проводили, то розмови про них є добрим знаком, однак, як показав досвід першої з них (податкової), не все у цій системі працює гладко. “На принципові зміни ніхто особливо й не сподівався, але навіть ті, хто повірив у те, що “покращення відбудеться вже сьогодні”, переконуються, що так не виходить, адже тарифи на комунальні послуги підвищуються, ціни на паливо зростають”, – розповів “Пошті” соціолог.

У цій ситуації постійний акцент на реформах може зіграти злий жарт із їх ініціаторами. Для успішності змін необхідна підтримка, яку сьогодні Президент щоразу більше втрачає. Тим паче, що у президентській адміністрації вирішили не так підтримувати довіру серед населення, як утримувати вертикаль. Ініційована адмінреформа покликана закріпити субординацію та звітність владних інституцій перед Банковою. Це не є поганим кроком, адже у період реформ необхідна чіткість та організованість. Не можемо сказати, що мета виправдовує засоби, радше, засоби є складовою мети, а тому необхідно подивитися, куди веде країну Янукович.

Зрештою, раніше глава адміністрації Президента Сергій Льовочкін пояснював необхідність збільшення повноважень Президента. Він вказував на те, що це “похідна від політичної відповідальності Президента”, який фактично відповідає за “всі сфери”, а тому й цілком логічно надати йому важелі для реалізації усіх “вимог часу та суспільства”.

Економічна вигода для Львівщини?

А що ж президентство Януковича принесло Львівщині? На думку депутатів Львівської облради, перший рік Януковича можна оцінити двійкою – про це йдеться у прийнятій на вівторковій сесії заяві. Немає сумніву, що чимало знайдеться і тих, хто так само цінить роботу депутатського корпусу.

Поза тим, учора прес-служба Львівської ОДА оприлюднила думку губернатора Михайла Цимбалюка щодо підсумків цього року. “Віктору Януковичу дуже органічно вдалося стати Президентом усіх українців, незалежно від того, де вони живуть – на Сході чи на Заході. Більше того, найбільшим союзником Західної України, якщо говорити в масштабах усієї країни, є саме Президент. І доводить він це, на відміну від свого попередника, не словом, а ділом.  Коли у 2009 р. йшлося про 100 млн грн на об’єкти Євро-2012, то лише торік ми отримали понад 2 млрд грн.! Оце і є захист інтересів нашого краю, – зазначає очільник регіону.

Те, що із початком президентства Януковича підготовку до Євро-2012 суттєво пришвидшили – не підлягає сумніву. Наразі привабливість Львівщини для Банкової пов’язана винятково з майбутнім футбольним турніром і ймовірною зимовою Олімпіадою 2022 року. Незважаючи на те, що Україна ще навіть не подала заявки на її проведення, гроші на підготовку активно виділяють.

Як зазначив у розмові з “Поштою” директор Центру політичних досліджень Анатолій Романюк, прихід Януковича поки сприяє економічному розвитку нашого регіону – саме завдяки активізації програми підготовки до Євро-2012 року та ініціюванню проведення Олімпіади 2022 року.

Тут і тепер: реальність для нашого регіону

Однак перемога Януковича на президентських виборах спричинила набагато вагоміші зміни місцевого політичного ландшафту – вона підсилила радикальні настрої. “За цей рік можемо прослідкувати чітке розчарування у демократичних силах, внаслідок чого значна виборців надала перевагу більш радикальній політичній силі – ВО “Свобода””, – розповів Романюк. А тому одним із наслідків перемоги Януковича стала актуалізація, а не вирішення багатьох питань.

Одним із ключових, безумовно, є питання, якою має бути роль України та Львова, що має народитися саме тут і сьогодні. Постійні нарікання на малий бюджет, централізацію фінансових потоків, обмеження можливостей центром відвертають від необхідності її пошуку. “Той процес партійної централізації, який простежувався протягом тривалого періоду, призвів до того, що ініціативність партійних осередків ослабла. Якщо у 90-х рр.. ми були свідками того, що партійні структури львівської області були ініціаторами і регіональних, і загальнонаціональних проектів, то сьогодні цього немає”, – резюмує Анатолій Романюк.

Питання тому не так до Президента, як до тих, хто чекає сильної руки, яка змінить життя на краще “вже сьогодні”.

Юрій Шведа,
політолог:

– Щодо річниці загалом, то є позитиви і негативи, яких, на мій погляд, все-таки більше. До позитивів зараховую те, що таки вдалося сформувати єдину вертикаль влади, бо за попереднього Президента боротьба між главою держави і прем’єр-міністром остаточно розбалансувала владу і стала загрозою національній безпеці. Однак є чимало негативів. Зокрема, соціально-економічна політика сьогодні проводиться за рахунок людей, які є фактично зубожілими. Такого низького рівня якості життя і матеріального добробуту українці не переживали, відколи проголошено незалежність. Ще один серйозний негатив – те, що культурна та мовна політика реалізовується із позицій одного регіону. Думаю, така політика працює не на консолідацію українців, а на розпалювання ворожнечі й містить у собі серйозні загрози. Щодо Галичини, то, очевидно, в межах нинішньої політики Президент її просто не бачить, ігнорує.

Олексій Антипович,
керівник соціологічної групи “Рейтинг”:

– За рік президентства Януковича львів’яни однозначно не покращили свого ставлення до нього. Віктору Януковичу у Львові довіряє незначна кількість населення. За нього сьогодні готові відати свої голоси лише близько 7% львів’ян. Це означає, що рівень підтримки навіть трішки знизився. Одразу після перемоги на президентських виборах ми спостерігали мобілізацію електорату під переможця, але з осені почалось зниження рейтингів. У Львові однозначно не сприймають політику нинішньої влади в національно-культурній сфері, однак основна причина зниження рівня підтримки Януковича криється все-таки в економічній площині. Українці, і львів’яни зокрема, очікували певного підвищення рівня своїх доходів, але сьогодні  цього не відчувають ані в Україні, ані у Львові. Більшість людей на Львівщині ставляться до Президента нині переважно негативно. Тому говорити, що він здобуде чи здобув електоральні дивіденди, не доводиться.