Екс-міністр МВС Юрій Луценко перебуватиме два місяці у СІЗО. Його  арештували, бо він  “не хотів читати матеріали своєї справи”

Україна – не Росія, а тим більше не Білорусь, але методи боротьби із опозицією у нас ті ж самі, що й у північних сусідів. Такий висновок напрошується після низки арештів членів колишнього уряду Юлії Тимо­шенко. Політичні репресії, каже опозиція, а влада стверджує, що це покарання за зловживання.

Арешт Луценка – сумний підсумок року для помаранчевих

Найрезонанснішим у серії арештів опозиціонерів стало затримання у неділю о 13.00 екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, коли він гуляв біля свого дому із собакою. Особливо у цьому факті шокує використання під час арешту Луценка бійців антитерористичного спецпідрозділу СБУ “Альфа”. Начебто екс-міністр небезпечний терорист і міг чинити правоохоронцям запеклий опір під час затримання. Все це схоже на залякування і демонстрацію сили теперішньої влади та боротьбу з інакодумством.

Луценка звинувачують у заволодінні понад 238 тис. грн із державної казни, за попередньою змовою зі своїм водієм Леонідом Приступлюком, шляхом зловживання службовим становищем і у перевищенні службових повноважень, внаслідок чого державі завдано матеріальних збитків на понад 130 тис. грн.

Учора ж стало відомо, що Генеральна прокуратура порушила стосовно екс-міністра ще одну кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України.

У ГПУ кажуть, що Луценка затримали у зв’язку з небажанням знайомитися з матеріалами кримінальної справи щодо нього, а також необхідністю зміни йому запобіжного заходу на арешт. Тепер Юрій Луценко матиме вдосталь часу, аби прочитати усі матеріали своєї справи.

На офіційному сайті “Народної самооборони” йдеться про те, що Юрія Луценка затримали у справі про отруєння колишнього Президента Віктора Ющенка.

“Порушили кримінальну справу за те, що в 2009 році міністр внутрішніх справ Юрій Луценко підписує документ про продовження оперативно-розшукових заходів у справі про отруєння Ющенка, яке на той момент вела Генпрокуратура. Ну, знаєте, це нагадує слова Лаврентія Берії про те, що була б людина, а справа знайдеться”, – каже соратник Луценка, народний депутат Володимир Ар’єв.

Два місяці за ґратами

У неділю Луценка ареш­тували, а в понеділок вранці вже почали судове засідання. Процес відбувався без участі преси. До зали суду змогли пробитися лише народні депутати, соратники Юрія Луценка – Тарас Стецьків, Юрій Гримчак, Олесь Доній, Володимир Ар’єв та Ірина Геращенко.

Щоб визволити свого товариша, депутати-нашоукраїнці почали збирати підписи для проведення позачергової сесії Верховної Ради. Утім, що зможе зробити роз’єднана опозиція, не маючи більшості у парламенті?

Печерський районний суд Києва постановив взяти Юрія Луценка під варту на 2 місяці. Суд відмовився відпустити екс-міністра МВС на поруки чи підписку про невиїзд.

Про політичну складову затримання Юрія Луценка кажуть у БЮТ. “Провину” Луценка, на думку Януковича, поглиблює те, що в боротьбі за Україну колишній міністр став пліч-о-пліч з Юлією Тимошенко – тією, кого Янукович розглядає у якості головної перешкоди до його псевдореформаторських експериментів над народом”, – кажуть у БЮТ.

Цікаво у цьому контексті виглядає те, що окрім БЮТ та його політичних сателітів, інші політичні сили, які називають себе опозиційними, не зазнають жодних утисків.

Ба більше – лідерів цих опозиційних сил регулярно запрошують на ефіри загальнонаціональних каналів, у тому числі й тих, які належать владі. Таким чином влада знищує БЮТ як небезпечну для себе політичну силу і формує зручну для себе опозицію. До речі, до ГПУ на допити продовжують ходити і Юлія Тимошенко, і її заступник Олександр Турчинов. Опозиція прогнозує, що ГПУ вже незабаром займеться ними впритул.

Опозицію в Україні “садять” не вперше

Нагадаємо, 2005 року, коли до влади прийшли “помаранчеві”, у слідчому ізоляторі побувала низка представників Партії регіонів: покійний Євген Кушнарьов, голова Луганської облради Віктор Тихонов, голова Донецької облради Борис Колесніков. Коли затримали Кушнарьова, лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що “це – чергове підтвердження того, що у своєму прагненні виконати замовлення влади Генпрокуратура не має наміру зупинятися ні перед чим”.

Бачимо, що нині влада і опозиція помінялися місцями, а політична риторика, гасла, лозунги залишилися тими ж самими. На думку спадає крилата фраза Антона Чехова про те, що “якщо в першому акті п’єси на стіні висить рушниця, то в останньому вона мусить вистрелити”. За п’ять років влади “помаранчевих” ця рушниця так жодного разу і не вистрелила. Своїх політичних опонентів лише полякали – відкрили кримінальні справи, потримали кілька місяців у СІЗО, а після того раптово усе це зам’яли, хоч народ чекав іншого.

Де розкриття справ про убивство Георгія Ґонґадзе, про отруєння Віктора Ющенка, кого покарали за фальсифікацію виборів Президента 2004 року? На усі ці питання у нинішніх опозиціонерів були і є виправдання, які усі ми чули багато разів. Влада теперішня ані виправдовуватися, ані відкладати покарання винуватих на потім не збирається.