Оксана Дащаківська, виконавчий директор ЛОГО КВУ у Львівській області, про адмінресурс, стереотипи, споживацький принцип та голосування емоціями  

Виборча кампанія до місцевих рад, яка у жовтні є головною темою, увійшла в активну фазу. Охочих стати депутатами дуже і дуже багато, не бракує кандидатів і на посаду міського голови Львова. Влада має свій магнетизм, тому так зав­ше притягує. Кандидатам доведеться несолодко, бо конкуренція велика. Нелегко буде і виборцю, який нині досить апатичний або досі ще не визначився, за кого проголосує 31 жовтня. Поза тим, виборець досить добре навчився брати те, що дають. Голосувати ж у Львові треба буде у п’яти бюлетенях, у селі – в шести, а в місті районного значення – у семи. Не біда, громада розбереться і з цим!

“Кандидатів у депутати чекає велике розчарування, щойно вони прийдуть до ради. Певна, що більшість із них навіть не подивилася закон про місцеве самоврядування в Україні. Дуже мало може зробити міський депутат і ще менше обласний, адже вони обмежені ресурсами держбюджету. Перших півроку, а може, рік будемо спостерігати стан апатії, але вже в депутатів. Активність на першому році буде суто політична. Зокрема, приєднатися до опозиції чи влади Львівщини. Загалом нас очікують дуже строкаті місцеві ради”, – каже гостя “Пошти” Оксана Дащаківська, виконавчий директор Львівської обласної громадської організації КВУ у Львівської області.

Випробування та надія на лідера

– Оксано, прошу сказати, чим ці вибори відрізняються від попередніх? Яка їх основна новація?

– По-перше, це перші місцеві вибори, які відбуватимуться окремо від загальнонаціональних. Немає того національного потяга, який би за собою тягнув усі вагони кандидатів та партій на місцях. Це серйозне випробування для місцевих осередків політичних партій, бо вони змушені продемонструвати свої можливості без національного прикриття. Для них це випробування. Поза тим, це добре для розбудови партійної структури та підвищення відповідальності партійних осередків. Водночас самі ж кандидати таки мають надію на національних лідерів – на їх допомогу та підтримку. Вони сподіваються, що згори формуватимуть інформаційні приводи та розповідатимуть, що казати виборцю. Але ще не всі партії готові займатися місцевими виборами, тим паче, що особливості населених пунктів в областях різні. Тому партії не завжди готові надавати підтримку. Максимум – фото лідера партії на білбордах. По-друге, згідно зі законом, змінено систему виборів, яка є змішаною. По-третє, відсутні інститути самовисування. Як наслідок – територіальна громада усунута з процесу висування кандидатів.

– Наскільки це загрозлива тенденція для українського суспільства?

– Тут є переваги та недоліки. Плюс – це сприяє розбудові партійної структури. Тепер партії є єдино відповідальними за склад рад та міських голів. Вони самі мусять виховувати своїх кандидатів. Як бачимо, далеко не всі партії готові висунути свого кандидата на міського голову Львова, не говорячи про міста у районах. Мінусом є те, що громада фактично не має впливу на процес. Сильний лідер має  знімати шапку перед якоюсь партією, або ж вилетить із процесу. Відповідно, багато людей, які вартують бути мерами, опинилися за бортом і не змогли брати участі у виборах.

– З погляду регіонального представництва КВУ, як виглядає виборча ситуація нині на Львівщині?

– Партійні осередки мають швидко організувати процес, мажоритарники – розкрутитися, адже скорочено терміни кампанії. Можливо, тому кандидати так сподіваються на загальнонаціональних лідерів партії. Так виглядає, що нині самі мажоритарники та загальнонаціональні лідери мають “витягнути” партії. Все залежить, наскільки сильних мажоритарників партія для себе підготувала. Залежить від особистості та наскільки сильна прив’язка до тієї територіальної громади, де він працює.. Загалом це брендові вибори. Багато залежатиме від бренду партії і вже менше від першої п’ятірки, яка буде багато світитися.

Строкаті ради

– Оксано, як би Ви нині охарактеризували львівського виборця?

– Зараз він достатньо апатичний. Багато осіб досі ще не визначилися, за кого голосуватимуть. Що ж до явки, то на Львівщині вона традиційно збережеться на рівні 70-75%. Щоправда, вона може бути і нижчою, бо є дистанційна апатія до політики. Виборці вже майже не вірять політикам, що б ті не обіцяли. Виборець буде голосувати або стереотипами у ставленні до партій, або віддаватиме голос конкретним особистостям зі списку, і це можуть бути доволі непередбачувані результати, особливо у мажоритарних округах. Отож, нині дуже складно передбачити, який буде склад рад. Виглядає, що ради будуть дуже строкаті. Буде багато партій, які наберуть приблизно однакову кількість голосів, і цим радам буде дуже складно сформувати більшість та працювати. Відповідно, новий закон про місцеві вибори у такий спосіб і такий час суттєво послаблює інститут самоврядування.

– Мова про сильний центр і слабкі ради….

– Саме так. Це один із недоліків закону. Перевага в тому, що в Україні, можливо, буде краще розвинена партійна структурованість. Ще один плюс закону, а це повернення до мажоритарників, можливо, десь дозволить більше “прив’язати” раду до громади.

– Тобто, мав би нарешті бути діалог між депутатом та громадою. Але чи буде?

– Питання достатньо серйозне, бо на нього складно відповісти з двох причин. По-перше, через апатію виборця, який сам не готовий іти на діалог зі своїм депутатом. По-друге, через процедуру висунення кандидатів, коли за всім стоїть партія, а не безпосередньо виборець. Тут є серйозне порушення конституційних прав громадян – права бути обраним.

– Чи побачимо ми традиційне задобрювання виборців? Скажімо, чи будуть кандидати в депутати вставляти мешканцям двері, ремонтувати майданчики? Зрештою, чи ще досі виборці на це купуються?

– Власне, виборець і розраховує, що він щось матиме від цієї виборчої кампанії. Так, це споживацький принцип, який нічого не гарантує кандидатам. Люди за роки виборів навчилися одного – якщо хтось щось і дасть, то лише в період перед виборами. Виборці так і запитують: “Що ви нам дасте і що для нас зробите?” Але ж цього попередні кандидати навчили виборців! Утім це справді єдиний момент, що хтось щось робить для людей. Люди хочуть “вже і зараз”.

– Що ж кандидати нині обіцяють у такий спосіб виборцям?

– Передусім відремонтувати дороги, допомогу в ремонті шкіл. Дарували і ранці для учнів. Поза тим, цього разу виборець буде брати, а голосуватиме так, як вважає за потрібне. І голосувати буде, як вже казала, за стереотипи, за партію, до якої душа ближче.

– Чи можливі на цьогорічних місцевих виборах факти підкупу виборців і про які суми може йти мова?

– Ці вибори достатньо бідні фінансово. Бідні як із боку держави, так і самих кандидатів. Вони не мають удосталь грошей на проведення піар-кампанії. Не мають навіть достатньо коштів, щоб заплатити членам ДВК та спостерігачам. Висновок: як немає грошей на члена ДВК, то навряд чи заплатить за голоси. Думаю, що ціна голосу не буде така висока, як на попередніх виборах. Тоді “гуляли” цифри у розмірі 200 грн. Не думаю, що зараз хтось схоче продавати голос за 50 грн. Фактично ця тема відпадає.

– Львівський виборець голосуватиме емоціями чи розумом?

– Емоціями… А на підставі чого голосувати розумом?! Закон навіть не передбачив такого явища, як програма. Ні кандидат, ні партія, до речі, вперше, не зобов’язані подавати виборчу програму.

Про адмінресурс

– Фальшування результатів виборів можливе цього разу? Це радше може бути у Львові чи в області?

– Однаково. Передусім це пов’язано зі законом, бо знаємо, що результати виборів встановлюють територіальні виборчі комісії. Ті, своєю чергою,  сформовані на підставі структури фракцій у ВРУ. Це вже забезпечує більшість для провладних політсил.

– Опозиція нині волає про тотальне використання адмінресурсу на виборах. Мова і про залучення санепідемстанції, пожежників, податківців.

– Думаю, що адмінресурс уже застосовують. Схема вже в дії. Адмінресурс  застосовують не настільки відкрито та, даруйте, нагло, як колись, скажімо, у 2002 р. Технології стали більш витонченими та прихованими. Проводять належні розмови із членами ТВК. Адмінресурс застосує не лише державна влада, але й кандидати-мажоритарники будуть використовувати осіб, які на них працюють на власних приватних підприємствах або там, де вони керівники. 

– Скажіть, будь ласка, які є виборчі ризики?

–  Багато пов’язано зі скороченням термінів виборчої кампанії. Мало часу для організації виборчого процесу та агітації. Для виборця ж дуже багато важить прописка. Якщо виборець прописаний у с. Сокільники, а живе у Львові, то він буде голосувати у с. Сокільники.

– Прошу сказати, а судових процесів варто чекати цього разу?

– О, так. Буде багато звернень до судів. У судовому порядку будуть встановлювати результати виборів. Будуть також позови через списки виборців. На Львівщині до суду може йти і влада.

Інтрига та шанс для інших

– Які маємо особливості виборчої кампанії на посаду міського голови Львова?

– Передусім ми були свідками досить довгої мовчанки потенційних кандидатів. Виглядає так, що у нас є один сильний кандидат, а інші йому дещо програють у можливостях ведення кампанії. Хоча… Фактично у всіх кандидатів є певні шанси заволодіти своїм електоратом, але треба чітко визначитися, хто його виборець, та скласти серйозну конкуренцію чинному очільникові міста. Проблема чинного мера в тому, що він має приблизно однакову кількість виборців, які за будь-яких умов проголосують за нього, так і тих, хто за будь-яких умов не проголосує за нього. Власне це основна інтрига виборів та шанс для інших.

– Щоразу під час виборів маємо таке явище, як технічні кандидати. Як буде цього разу?

– З ними цього разу цікава ситуація. Сильні партії, які себе поважають, не стануть виставляти слабких фігур, бо це відіб’ється на іміджі та рейтингу самої політсили. Це означає, що вже зменшується ймовірність технічних кандидатів. Виставлятимуть фігури, які допомагатимуть своїй партії: через кандидування на мера агітуватимуть за свою партію, яка прагне пройти до міськради. Очевидно, що технічних кандидатів буде менше, ніж на попередніх виборах. Загалом партії не виховали сильних кандидатів.

– Це радше розкрутка перед майбутніми парламентськими виборами?

– Так. У нас кожні вибори – репетиція наступних (сміється).

До теми

Виборець має визначитися, членом якої територіальної громади він є, щоб зрозуміти, у яких виборах бере участь. Голосує там, де прописаний. Із 15 жовтня, коли вже будуть сформовані ДВК, виборець може перевірити себе у списках виборців. Перевага закону, що зміни у списки можна буде вносити в день виборів, але тільки в судовому порядку. Це добре для виборця.